Рішення № 134547176, 04.03.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/2849/25

Номер провадження2/717/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»» Пономаренко Д.Ю. в судове засідання з`явився,

відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився,

представник відповідача Тальчук П.І. в судове засідання з`явилася.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»:

1. Заборгованість у розмірі 134542 грн. 50 коп. за кредитними договорами.

2. Судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн.40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 гривень.

Розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Пономаренко Д.Ю. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, які зазначені в позові та інших заявах по суті, наданих представниками позивача, а також пояснив, що дані боргові зобов`язання були придбані позивачем, тому всі нарахування заборгованості були проведені відповідно до кредитних договорів, які укладав відповідач з попереднім кредитором. Розрахунки заборгованості наведені в позові ґрунтуються на умовах кредитних договорів з урахуванням умов про пролонгацію користування кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 викликався до суду в порядку, встановленому ЦПК України.

Представник відповідача Тальчук П.І. пояснила, що позов визнає частково та вважають, що заборгованість може би стягнута з відповідача лише в межах строків кредитування, які визначені в кредитних договорах. Відповідачем не надано доказів, що мало місце пролонгація строків кредитування, тому нараховані відсотки поза межами цих строків не підлягають стягненню з відповідача. Також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який зазначений відповідачем є неспівмірним з обсяг роботи, яка виконана особою, яка надавала правничу допомогу при підготовці позову в даній справі, тому дані витрати мають бути зменшені пропорційно розміру тих сум, які визнаються відповідачем..

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Інші клопотання та заяви не надходили.

Судом встановлено, що 16.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №3336913478-135142 відповідно до умов якого (п.2.1-2.3) товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАСО ФІНАНС»» надало позичальнику кредит у сумі 3500 грн строк період користування кредитними коштами 20 днів, починаючи з 16.10.2021 року по 05.11.2021 року на споживчі потреби з відсотковою ставкою відповідно до пунктів 9.13 та 9.6 договору, що підтверджується договором позики від 16.10.2021 року № 3336913478-135142 з додатками, паспортом споживчого кредиту, квитанцією про перерахування коштів №334378087037493 від 12.09.2025 року, листом товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» від 12.09.2025 року № 52/09(а.с.21) та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02.02.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260128/39732-БТ з випискою по рахунку відповідача за період з 13.09.2021 року по 16.11.2021 року.

16.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4099697 відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 10000 грн на споживчі потреби з відсотковою ставкою, встановленою пунктами 1.5.2 1.7 договору, що підтверджується договором про споживчий кредит від 16.09.2021 року № 4099697 з додатками, анкетою заявою на кредит № 4099697 від 16.09.2021 року, Правилами надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» ( в редакції від 13.07.2021 року) довідкою про ідентифікацію відповідача ( Т.1 а.с.53) та квитанцією про перерахування коштів ID платежу17665744815 від 16.09.2021 року(а.с.54), а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02.02.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260128/39732-БТ з випискою по рахунку відповідача за період з 13.09.2021 року по 16.11.2021 року.

13.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4099697 відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 7000 грн на споживчі потреби зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 770 грн (п.1.5.1) з відсотковою ставкою, встановленою пунктами 1.5.2 1.7 договору, що підтверджується договором про споживчий кредит від 13.09.2021 року № 102664966 з додатками, анкетою заявою на кредит № 102664966 від 13.09.2021 року, Правилами надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» ( в редакції від 13.07.2021 року) довідкою про ідентифікацію відповідача ( Т.1 а.с.37) та квитанцією про перерахування коштів ID платежу№1762710653 від 13.09.2021 року ( Т.1 а.с.54), а також листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02.02.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260128/39732-БТ з випискою по рахунку відповідача за період з 13.09.2021 року по 16.11.2021 року.

Крім того, договори про надання фінансових кредитів, укладені між сторонами в електронній формі, містять одноразовий електронний ідентифікатор відповідача та електронний підпис представника позивача, тому мають силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Факт укладення вказаних вище кредитних договорів відповідачем та його представником не оспорювалися.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

15.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 15-02/22 року, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права грошової вимоги боржника за Договором позики № 3336913478-135142 від 16.10.2021 року укладений між ТОВ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 , що підтверджується вказаним вище договором, актом прийому передачі реєстру боржників від 15.02.2022 року (Т.1 а.с.132), платіжною інструкцією № 368370001 від 10.05.2023 року та листом ТЗОВ «Вердикт капітал» (Т.1 а.с. 131) та реєстром боржників від 15.02.2022 року (Т.1 а.с.100-102) .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило права грошової вимоги за вказаними вище кредитними договорами до відповідача товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відповідно до Договору відступлення права вимоги №28-12/2021-72 року від 28.12.2021 року в тому числі за Договором позики № 4099697 від 16.09.2021 року, що підтверджується вказаним вище договором факторингу, платіжним дорученням № 0316880000 від 30.12.2021 року(Т.1 а.с.68), актом приймання передачі Реєстру боржників від 28.12.2022 року, реєстром боржників від 28.12.2021 року (Т.1а.с.103-107).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило права грошової вимоги позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» відповідно до Договору відступлення права вимоги №17-01/2022 року від 17.01.2022 року в тому числі за Договором позики № 102664966 від 13.09.2021 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , що підтверджується вказаним вище договором факторингу, платіжним дорученням №321370005 від 18.01.2022 року, актом приймання передачі Реєстру боржників від 17.01.2022 року, реєстром боржників від 17.01.2022 року (Т.1 а.с.118-123).

10.01.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю « ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу № 10-01/2023 року, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги боржника за Договорами позики № 3336913478-135142 від 16.10.2021 року на суму 3500 гривен, договором про споживчий кредит №4099697 від 16.09.2021 року на суму 10000 гривень, договором про споживчий кредит №102664966 від 13.09.2021 року на суму 7000 гривень , що підтверджується договором факторингу № 10-01/2023 року з додатками, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 року Актами прийому передачі реєстру боржників та реєстрами боржників (Т.1а.с.77-99)

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.526 ЦК України, - зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором та не повернув позику ні попереднім кредиторам, ні позивачу.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Всупереч умов кредитних договорів, відповідач не виконав свої зобов`язання перед новим кредитором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості новому кредитору.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором від 13.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №102664966 в розмірі 28569 грн виходячи з такого розрахунку відповідно до умов договору та з урахуванням сплати відповідачем 700 гривень тіла кредиту 10.10.2021 року та пролонгацію строку кредитування відповідно до п.2.3.1.2- 2.3.2 вказаного вище договору про споживчий кредит:

-тіло кредиту 6300 грн;

-проценти :

7000 грн х 1,25%/100 х27 днів =2362,50 грн

6300 грн х 1,25%/100 х 3 дні = 236,25 грн

6300 грн х 5%/100 х60 днів = 18900 грн, а всього процентів 21499 грн;

-комісія за надання кредиту 770 грн.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором від 16.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №4099697 в розмірі 43750 грн виходячи з такого розрахунку відповідно до умов договору та пролонгацію строку кредитування відповідно до п.2.3.1.2- 2.3.2 вказаного вище договору про споживчий кредит:

-тіло кредиту 10000 грн;

-проценти :

10000 грн х 1,25%/100 х 30 днів =3750 грн;

10000 грн х 5%/100 х60 днів = 30000 грн, а всього процентів 33750 грн.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором позики від 16.10.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс»» та ОСОБА_1 №3336913478-135142 в розмірі 18770 грн, виходячи з такого розрахунку відповідно до умов договору та пролонгацію строку кредитування відповідно до п.2.2,9.13 та 9.6 вказаного вище договору ппозики:

-тіло кредиту 3500 грн;

-проценти згідно п.2.2 та 9.13 договору 3500 грн х 1,95%/100 х 20 днів =1365 грн;

-проценти згідно п.9.6 договору 3500 грн х 1404%(річних) /100 х 103 дні ( період з 05.11.2021(закінчення 20 денного строку кредитування) по 15.02.2022 року (дата відступлення права вимоги) =13905 грн, а всього процентів 15270 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) згідно ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують ту обставину, що вказані вище кредитні договори визнані недійсними або існує рішення суду, яким встановлено відсутність обов`язку відповідача за даним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості.

В порушення ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав вказані вище кредитні договори, що вказані вище кредитні договори визнані недійсними, що існує рішення суду про відсутнім обов`язку відповідача за вказаними вище кредитними договорами, що він не отримав кошти за даними договорами і заборгованість за вказаними вище кредитними договорами він повернув позивачу.

Суд відхиляє доводи представника відповідач про те, що проценти відповідачу нараховані поза межами строку кредитування, оскільки такі доводи спростовуються умовами п.2.3.1.2- 2.3.2 договорів від 13.09.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №102664966 та від 16.09.2021 року №4099697.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов`язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача 91089 гривень боргу.

Так, відповідно до ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 25000 гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 01.07.2024 року № 01-07/2024 з додатками, витягом з Акта №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року.

Представник відповідач заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»» 1640 грн 03 коп судових витрат у вигляді судового збору.

Враховуючи, що вказаний позов задоволений частково, він не є новим в правовому платі, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму, зазначену адвокатом та витрачені позивачем, є документально підтвердженими, проте, вони частково співмірні зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягом послуг, частково відповідають критерію реальності таких витрат та частково відповідають критерію розумності їхнього розміру, тому суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які слід стягнути з відповідача становить 12000 гривень.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 511-516,525, 526, 530, 551, 598, 599, 611, 612, 625, 629, 639,652, 1046 1054, 1077-1078 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,134,137,141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926), яке розташоване в м. Київ, вулиця Мечнікова будинок 3 офіс 306) 91089 (дев`яносто одну тисячу вісімдесят дев`ять) гривень боргу.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 44276926), яке розташоване в м. Київ, вулиця Мечнікова будинок 3 офіс 306) 1640 ( одну тисячу шістсот сорок ) гривень 03 (три) копійки судових витрат у вигляді судового збору та 12000 (дванадцять тисяч ) гривень судових витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04.03.2026 року.

Суддя Телешман О.В.