Рішення № 134545626, 25.02.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/7326/25

Провадження № 2/577/280/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Буток Т. А.

при секретарі Кузнєцовій О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 26 334 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором та 2422 грн. 40 коп. судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.11.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73838949, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 14 000 грн. 00 коп. 27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого право вимоги за договором надання коштів у кредит № 73838949 від 26.11.2024 року перейшло до ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів». Згідно реєстру боржників від 27.05.2025 року ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором надання коштів у кредит № 73838949 від 26.11.2024 року в сумі 26 334 грн. 00 коп., з яких: 11 900 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 5 670 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками, 6 664 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом; 2 100 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту. Таким чином, всупереч умовам договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодних платежів для погашення кредитних заборгованостей ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів. Загальна заборгованість за договорами становить 26 334 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати.

Представник позивача по довіреності Кудіна А.В. в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено що 26.11.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 73838949, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 14 000 грн. 00 коп. (а.с. 6-15)

27.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25 та додаткові угоди, відповідно до умов яких право вимоги за договором про надання коштів у кредит № 73838949 від 26.11.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с.22-28).

Як вбачається з реєстру боржників від 27.05.2025 року до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит № 73838949 від 26.11.2024 року в сумі 26 334 грн. 00 коп. (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 27.05.2025 року заборгованість за договором № 73838949 від 26.11.2024 року ОСОБА_1 не погашена, залишок заборгованості становить 26 334 грн. 00 грн., що складається з: 11 900 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 5 670 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками, 6 664 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом; 2 100 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту (а.с.19-21).

З банківської довідки № КД-000075378/ТНПП від 04.11.2025 року ТОВ «ФК «Фінекспрес» вбачається, що ОСОБА_1 26.11.2024 року отримав грошові кошти в сумі 14 000 грн. 00 коп. (а.с.18).

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1ст. 612 ЦК України).

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Суд вважає, що під час укладення кредитного договору № 79295337 від 03.04.2024 сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

В порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договором про надання коштів у кредит № 73838949 від 26.11.2024 у розмірі заборгованості за тілом кредиту.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та комісією слід зазначити наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Окрім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За приписами ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до ст. 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду у справі № 813/402/17 (постанова від 26.08.2020 року) зауважує, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Пунктом 6-2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов`язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

П. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише за наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.

Згідно довідки № 87/241 від 12.02.2026 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , старшина 2 статті, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 21 листопада 2022 року по теперішній час (а.с. 52).

Положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, для відповідача діє передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона нараховувати позивачу проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції за невиконання кредитних зобов`язань.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 користується пільгами, передбаченими ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», та має право на звільнення від сплати заборгованості за нарахованими відсотками, комісії та штрафних санкцій за невиконання кредитних зобов`язань, оскільки в період їх нарахування він перебував на військовій службі і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 26 334 грн. 00 коп. Судом стягнуто 11 900 грн. 00 коп., тобто позовні вимоги задоволені на 45,19% (11900,00 х 100 : 26334,00). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1094 грн. 68 коп. (2422,40 х 45,19% : 100).

Керуючись ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 73838949 від 26 листопада 2024 року в розмірі 11 900 грн. 00 коп. та 1 094 грн. 68 коп. судового збору, а загалом 12 994 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 68 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Буток Т. А.