Ухвала суду № 134544994, 04.03.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1901/25

Провадження № 2/351/652/26

У Х В А Л А

04 березня 2026 року м. Снятин

Суддя Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюк В.І., розглянувши заяву-відвід ОСОБА_1 судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюку Василю Івановичу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

02 березня 2026 року у провадження Снятинського районного суду Івано-Франківської області з Івано-Франківського апеляційного суду повернулася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим у справі визначено суддю Мартинюка В.І.

27 лютого 2026 року на адресу суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява-відвід головуючому у справі судді Мартинюку В.І.

Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюка В.І. визнано необґрунтованим заявлений позивачкою ОСОБА_1 відвід судді Мартинюку В.І. у цивільній справі №351/1901/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним та передано заяву про відвід до канцелярії Снятинського районного суду Івано-Франківської області для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

04 березня 2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла повторно заява про відвід головуючого у справі судді Мартинюка В.І., яка мотивована тим, що Солоджук Н.І. не довіряє судді, опираючись на те, що суддя зацікавлений у справі, тому що з одного міста з відповідачем.

Розглянувши подану заяву про відвід, перевіривши доводи позивачки ОСОБА_1 , вважаю, що заяву про відвід судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області слід залишити без розгляду з таких підстав.

27 лютого 2026 року від позивачки ОСОБА_1 вже надходила заява про відвід головуючого у справі судді Мартинюка В.І., яка була мотивована тим, що Солоджук Н.І. не довіряє судді. Заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюка Василя Івановича передано на розгляд іншому судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, оскільки суддя вважав заявлений відвід безпідставним.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Мотиви у розглядуваній заяві є аналогічними тим, що було викладені в заяві від 27.02.2026, яка вже була предметом розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22 визначено, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.09.2024 року у справі № 500/504/17.

Враховуючи те, що повторна заява аналогічна тій заяві, яка розглядається судом, суддя дійшов висновку, що подання розглядуваної заяви є проявом зловживання позивачем своїм процесуальним правом на заявлення відводу судді.

Відповідно до правил ч. 5 ст. 39 ЦПК України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Тому подана повторно заява про відвід судді Мартинюка В.І. підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 5 ст. 39 ЦПК України.

На підставі наведеного та, керуючись ст. 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву-відвід ОСОБА_1 судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Мартинюку Василю Івановичу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним залишити без розгляду на підставі ч. 5 ст. 39 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Василь МАРТИНЮК