Ухвала суду № 134544547, 03.03.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/743/26

Провадження № 2/191/447/26

У Х В А Л А

іменем України

03 березня 2026 року м. Синельникове

суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Роздорської селищної ради про визнання незаконним і скасування розпорядження,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цивільним позовом до Роздорської селищної ради, яким просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження Роздорської селищної ради від 30.10.2001 № 38, стосовно надання дозволу оформити документи на приватизацію одноквартирного будинку (квартири) за адресою АДРЕСА_1 , на склад сім`ї 3 особи ( ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_3 та донька), в частині зазначення у розпорядженні доньки ОСОБА_1 .

Суд, під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі, встановив, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

З матеріалів позову вбачається, що Розпорядження від 30.10.2001 № 38 про оформлення реєстрації права спільної сумісної власності на одноквартирний будинок (квартиру) у розмірі 1/3 частини одноквартирного будинку (квартири) за адресою АДРЕСА_1 , зроблене на заявника ОСОБА_2 , у складі сім`ї 3 особи, дружини ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_1 тобто, співвласниками вказаної квартири наразі є три особи, а саме, позивачка та її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У своїй позовній заяві позивачка зазначає, що претензій до подальших правових угод укладених стосовно одноквартирного будинку (квартири) за адресою по АДРЕСА_1 не має, дії власників та співвласників щодо володіння, користування та розпорядження та використання, вважає правомірними. Вважає, що порушення законодавства стосуються факту видання нормативно-розпорядчого акту індивідуальної дії в часині порядку розподілення часток приватизації на членів родини та безпідставного оформлення права власності у розмірі 1/3 на ОСОБА_1 .

Також зазначає, що Розпорядження Роздорської селищної ради від 30.10.2001 № 38, щодо приватизації одноквартирного будинку (квартири) і у разі видачі на його підставі свідоцтво про право власності на житлове приміщення, є частково незаконними і підлягає скасуванню згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси Позивача, оскілки позбавляє можливості реалізувати ОСОБА_1 право на отримання житла за місцем проходження військової служби в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» . У зв`язку з чим, на думку позивачки, Розпорядження Роздорської селищної ради від 30.10.2001 № 38 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, в частині надання дозволу оформити документи на приватизацію одноквартирного будинку (квартири) за адресою АДРЕСА_1 , на склад сім`ї 3 особи, а саме в частині зазначення доньки ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивачка не заявляє позовних вимог, спрямованих на скасування рішення про приватизацію, виключення її із числа співвласників тощо, отже є незрозумілим, на досягнення якої правової мети спрямований позов і чи є належним обраний спосіб захисту.

Як зазначається у Постанові КЦС ВС від 24.01.2024 № 757/31237/18 (61-12520св23)

на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Верховний Суд зауважує, що права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Виходячи з викладеного, позивачу слід визначитися з питанням щодо можливого залучення співвідповідачами чи третіми особами без власних позовних вимог співвласників спірного житла.

При цьому позивач має право залишити коло учасників таким, як заявлене у позові, однак розуміти можливі процесуальні наслідки цього.

Суд також наголошує на тому, що позивач повинен обґрунтувати в чому саме полягає порушення його спору та яким чином ( у який спосіб) обраний ним спосіб захисту може усунути таке порушення, припинити його або відновити порушене право, зокрема, обґрунтувати яким саме чином обраний ним спосіб захисту буде цьому сприяти.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)). Постанова ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20

Згідно сталої практики Верховного суду обрання неефективного способу захисту може бути окремою підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки при вирішенні питання про прийняття позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує десять днів з дня отримання ним копії ухвали на усунення недоліків, а саме, позивачу слід визначитися з колом учасників справи (відповідачами та третіми особами), із способом захисту своїх порушених прав, предметом та підставами позову, правовим обґрунтуванням позову і надати уточнену позовну заяву або відповідні пояснення.

Керуючись ст.175, 177, 185, 260 ЦПК України,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Роздорської селищної ради про визнання незаконним і скасування розпорядження - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк для усунення зазначених у даній ухвалі недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Чорна