Вирок № 134541970, 03.03.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6768/25

пр.№ 1-кп/464/179/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 року Сихівський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141410000563 від 09.07.2025, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Львова, з вищою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

з участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 09.07.2025 близько 16:15 год, перебуваючи в приміщені магазину ТзОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина»», що за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 13, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, достовірно розуміючи, що у зв?язку із воєнною агресією військ російської федерації на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, з метою незаконного збагачення, маючи при собі ніж, який ОСОБА_3 використав, як знаряддя вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи біля потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вчинив напад, спрямований на заволодіння чужого майна, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, що зазнала нападу, а саме витягнув ніж із своєї кишені та почав погрожувати останнім, фізично демонструючи вказаний ніж в приміщенні магазину, який потерпілі сприйняли, як реальну загрозу їх життю та здоров`ю.

В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння чужого майна, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, що зазнала нападу, підійшов до вхідних дверей даного приміщення магазину та заволодів порошковим вогнегасником переносним, закачного типу, червоного кольору, із маркуванням «ТУУ 29.2-31629167-001-2003 ДСТУ 3675-98», вартістю 483,33 грн, який належить ТзОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина»». Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 остерігаючись за своє життя та здоров`я, сприйнявши погрози за реальні, не суперечили неправомірним діям ОСОБА_3 . Заволодівши вищевказаним вогнегасником ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення втік, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв ТзОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина»» матеріальну шкоду на суму 483,33 грн.

Окрім цього, ОСОБА_3 09.07.2025 приблизно о 19 год 20 хв, перебуваючи за своїм місцем проживання, а саме в приміщенні квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , після того, як старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітан поліції ОСОБА_8 , який є працівником правоохоронного органу та згідно статті 23 Закону України «Про поліцію» виконував покладені на нього обов`язки, а саме вживав заходи з метою виявлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, та виконував заходи по встановленню та затриманню особи, причетної до вчинення вищевказаного злочину, перебуваючи поблизу квартири АДРЕСА_1 через зачинені двері представився працівником правоохоронного органу, проте ОСОБА_3 двері не відчинив, у подальшому ОСОБА_8 вийшов на вулицю та під відкритим вікном балкону квартири, де знаходився ОСОБА_3 , повторно представився працівником правоохоронного органу, проте ОСОБА_3 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене протиправне діяння, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, умисно кинув з вікна квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на п`ятому поверсі будинку, у ОСОБА_8 горщик для рослин наповненим землею, яким потрапив останньому в праве плече та область голови, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин правого плеча, забійного садна правого плеча та забою м`яких тканин тім`яно-лобної ділянки справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду кримінального провадження між керівником Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 03.03.2026 укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України, та наведені обставини вчинення кримінального правопорушення. Сторони погодились на призначення ОСОБА_3 покарання: - за ч.4 ст.187 КК України на підставі ч.1 ст.69 КК України основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки; - за ч.2 ст.345 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України сторони погодили шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

У судовому засіданні прокурор зазначила, що при укладенні з обвинуваченим ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України, та пояснив, що він уклав угоду добровільно, повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просив затвердити угоду.

Захисник ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Від потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та представника потерпілого ТзОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина» - ОСОБА_10 до суду надійшли заяви, в яких останні просили проводити судовий розгляд без їхньої участі, будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.

Розглядаючи в порядку ч. 3 ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

При цьому, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та представником ТзОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина» - ОСОБА_10 у відповідності та з дотриманням вимог згідно ст. 469 КПК України надано письмові згоди на укладення угоди про визнання винуватості між керівником Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_9 та обвинувачуваним ОСОБА_3 , у присутності його захисника ОСОБА_5 .

В угоді про визнання винуватості прокурор, в обґрунтування можливості призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 із застосуванням ст.69 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке не призвело до тяжких наслідків, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, беззастережне визнання своєї винуватості.Також врахував висновок судово-психіатричного експерта №1331 від 21.08.2025, згідно якого примусові заходи медичного характеру ОСОБА_3 не рекомендовано, при цьому на час проведення експертизи та в період інкримінованих дій останній виявляв ознаки психічного розладу у формі шизотипового розладу обтяженого алкоголізмом. Наявні у нього, у першу чергу, порушення процесів мислення мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішення, передбачення наслідків своїх діянь та здатність регулювати свою поведінку. Тому в період інкримінованих йому дій, через наявний в нього психічний розлад, не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд, шляхом проведення опитування обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватими, цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України - відсутні.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 здійснив напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану; та умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легке тілесне ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а тому його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України суду надано дискреційні повноваження призначити більш м`яке покарання, ніж зазначене в санкції статті за відповідний злочин, виключно за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини (або їх сукупність) одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі України про кримінальну відповідальність: вони визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання, обставиною які його пом`якшують, визнаються, у тому числі, щире каяття.

Під щирим каяттям розуміється, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що поведінка та ставлення ОСОБА_3 до вчинених ним злочинів вказують на наявність щирого каяття. До таких висновків суд приходить з огляду на беззастережне визнання обвинуваченим своєї вини, негативне ставлення обвинуваченого щодо вчинення таких злочинів, бажання виправити ситуацію, яка склалася, готовність понести покарання, обумовлене в угоді.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утримані малолітню дитину, на обліках у КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, відшкодування завданої шкоди, висновок судово-психіатричного експерта №1331 від 21.08.2025, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на зазначене, існують достатні правові підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначення обумовленого угодою покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в ч. 4 ст. 187 КК України та не призначення додаткового покарання, що передбачене в санкції цієї норми, у виді конфіскації майна.

З урахуванням зазначеного, узгоджене сторонами в угоді покарання ОСОБА_3 за ч.4 ст.187 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна, за ч.2 ст.345 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого.

За таких обставин, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначити узгоджені сторонами вид та міру покарання обвинуваченому, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зважаючи на обраний вид покарання, запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, слід залишити тримання під вартою у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19».

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. За змістом ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Отже, початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 слід обчислювати з 09.07.2025 дати його фактичного затримання, та на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 09.07.2025 до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 14.07.2025, підлягають скасуванню.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній, оскільки ухвалою суду від 03.03.2026 залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 4 902 грн 70 коп слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374,376, 392-395, 475 КПК України,

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 березня 2026 року між керівником Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.187, ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.2 ст.345 КК України 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання з 09.07.2025, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання попереднє ув`язнення з 09.07.2025 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 4 902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) гривні 70 копійок процесуальних витрат.

Арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 14.07.2025 року,- скасувати.

Речові докази:

- вогнегасник порошковий переносний закачного тиску, червоного кольору із маркуванням «ТУУ 29.2-31629167-001-2003 ДСТУ 3675-98» - повернути ТзОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина»;

- уламки квіткових горщиків, які вилучені 09.07.2025 під час огляду місця події за адресою: м. Львів, вул. Енергетична, 2, знищити;

- футболку жовтого кольору із маркуванням на передній частині «Х», яку поміщено у спецпакет НПУ № SUD4011373; мобільний телефон марки «Моторола», який поміщено у спецпакет НПУ №PSP3221046; куртку сірого кольору із маркуванням «stone island», яку поміщено у спецпакет HПУ №QYH0090708; кепку зелено-чорного кольору із логотипом «NY», яку поміщено у спецпакет НПУ №PSP3221070; пару кросівок сірого кольору фірми «Nike», яку поміщено у спецпакет НПУ №PSP3221071, - повернути ОСОБА_3

- ніж, який поміщено у спецпакет НПУ №PSP3221004, - знищити;

- два диски DVD-R з відеозаписами - залишити при матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ст.473 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_11