Рішення № 134541241, 27.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.02.2026

Справа № 337/5104/25

Провадження № 2-др/334/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 29 146 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 7 600 грн., заборгованість по відсотках 20 102 грн., заборгованість за комісією 1 444грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вказує на те, що 16.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 103007557, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 600 грн., строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на день та сплатою одноразової комісії у сумі 1444 грн.

Факт переказу грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №30001840 від 17.07.2021 року.

29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір відступлення права вимоги №11Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

Згідно із реєстром прав вимоги до договору відступлення права вимоги №11Т від 29.10.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16.07.2021 року № 103007557.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що він фактично не отримував жодних грошових коштів від первісного кредитора. Представник відповідача адвокат Писаренко С.Ю. вказав на те, що позивач стверджує, що кредитний договір укладався ОСОБА_2 з ТОВ «МІЛОАН» 16.07.2021, а переказ грошових коштів ініційований ТОВ «МІЛОАН» 17.07.2021, тобто наступного дня у сумі 7600,00 грн.

На підтвердження видачі кредитних коштів позивач надав суду платіжне доручення платіжне доручення 30001840 від 17.07.2021 на суму 7600,00 грн. одним платежем (а.с. 27).

ОСОБА_2 заперечує і підписання кредитного договору і отримання коштів. 13.12.2025 АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів надав виписку по рахунку ОСОБА_2 за номером картки № НОМЕР_1 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року. За вказаний період на картковий рахунок ОСОБА_2 здійснено дві операції з зарахування грошових коштів:

1. Дата операції 16.07.2021 зарахування грошових коштів з картки на картковий рахунок у сумі 6000,00 грн.

2. Дата операції 16.07.2021 - зарахування грошових коштів з картки на картковий рахунок у сумі 3000,00 грн.

Вочевидь позивачем не підтверджено надання кредитних коштів ОСОБА_2 так як: 1. ) 17.07.2021, а також 18.07.2021 та 19.07.2021 на рахунок ОСОБА_2 за реквізитами платжної картки жодних коштів не надходило взагалі. Кошти (за переказами від інших осіб, що не стосуються наданого кредиту) надходили 16.07.2021, що не відповідає наданому позивачем письмовому доказу платіжному дорученню 30001840 від 17.07.2021 на суму 7600,00 грн. (а.с. 27).Отже дата надання кредитних коштів не співпадає з жодною сумою зарахувань. У зв`язку із викладеним просив відмовити у позові в повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Ухвалою суду від 30.10.2025 року відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 03.12.2025 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

29.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір відступлення права вимоги №11Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.

Згідно із реєстром прав вимоги до договору відступлення права вимоги №11Т від 29.10.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 16.07.2021 року № 103007557.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «Діджи Фінанс» договір № 103007557 від 16.07.2021 року, який нібито в електронній формі укладений із ОСОБА_1 та за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 600 грн., строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на день та сплатою одноразової комісії у сумі 1444 грн.

Факт переказу грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №30001840 від 17.07.2021 року.

Згідно із випискою АТ «УкрСиббанк» з карткового рахунку № НОМЕР_1 за період з 16.07.2021 року по 19.07.2021 року. За вказаний період на картковий рахунок ОСОБА_2 здійснено дві операції з зарахування грошових коштів:

1. Дата операції 16.07.2021 зарахування грошових коштів з картки на картковий рахунок у сумі 6000,00 грн.

2. Дата операції 16.07.2021 - зарахування грошових коштів з картки на картковий рахунок у сумі 3000,00 грн.

Відомостей про зарахування 7600 грн. за платіжним дорученням №30001840 від 17.07.2021 року у виписці немає.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що фактично відповідач не отримував грошових коштів у кредит від первісного кредитора, а тому підстав для задоволення вимог позивача немає.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Адвокатом Писаренком С.Ю. на підтвердження витрат надано суду копії договору про надання правничої допомоги від 17.11.2025 року, додаткової угоди №1 до нього від 17.11.2025 року, детального опису робіт від 12.02.2026 року, акту здачі-прийняття послуг від 12.02.2026 року та рахунку на оплату №1 від 12.02.2026 року, які загалом підтверджують понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Представник позивача заперечив проти заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, вказавши на її неспівмірність із складністю спору та ціною позову.

Суд частково погоджується із доводами представника позивача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., з урахуванням ціни позову у 29 146 грн., а тому частково задовольняє вимоги відповідача у розмірі 7500 грн.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

відмовити у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми за договором № 103007557 від 16.07.2021 року у повному обсязі.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.03.2026 року.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін