Ухвала суду № 13453913, 22.09.2010, Апеляційний суд Сумської області

Справа № 22-ц-3886/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Чернобай О.І.

Категорія: 34 Суддя-доповідач: Дубровна В.В.

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого Жмаки В.Г.,

суддів - Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Федини Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 липня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Дочірнє підприємство „Комунсервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестор -96” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 липня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 9 821 грн., моральну шкоду в сумі 1 500 грн., вартість висновку спеціаліста в сумі 900 грн., судовий збір в сумі 98 грн. 21 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн., витрати, пов'язані із залученням спеціаліста в сумі 562 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить змінити рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідачки майнової шкоди 16560 грн. та судових витрат, а в іншій частині залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з адовольняючи частково позовні вимоги, суд, поклавши в основу висновок спеціаліста, яким визначено вартість ремонтно-будівельних робіт по відновлювальному ремонту належної їй квартири у звязку із затопленням, які необхідно виконати з урахуванням обов'язкових податків, зборів платежів з урахуванням ПДВ та які становлять 16560 грн., безпідставно стягнув з відповідачки суму вартості відновлювальних робіт без урахуванням обов'язкових податків, зборів платежів, ПДВ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розмір матеріальної шкоди, заявлений в позові ОСОБА_4, базується виключно на Висновку № 214/09 експертного

дослідження, виконаного експертом Регіонального судово-експертним бюро від 18 січня 2010 року, який не міг бути прийнятий судом як доказ, оскільки висновок базується на припущеннях експерта, який його виконував, та опирається на нормативні акти, що втратили чинність майже за рік до підготовки Висновку. А саме: пункт 5.4 розділу 5 Висновку зазначає, що при його підготовці експерт керувався Правилами оцінки фізичного зносу жилих будинків КДП-204/12 Україна 226-93 (наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 02 липня 1993 № 52). Зазначені правила втратили чинність згідно наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 21 від 03 лютого 2009 року «Про затвердження СОУ ЖКГ 75.11.-35077234.0015:2009 «Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків». Суду було відомо про цей факт з пояснень її представника. Експерт дізнався про зазначені зміни тільки під час його допиту як спеціаліста в судовому засіданні, але пояснив суду, що вказані зміні нічого особливого не змінили в розрахунку фізичного зносу жилих будинків, а тому Висновок не викликав у суду жодних сумнівів.

Вважає, що суд, керуючись ч.2 ст.150 ЦПК, міг визнати висновок експерта необґрунтованим, або таким, що викликає сумніви щодо його правильності. У цьому разі суд повинен призначити повторну експертизу і доручити її проведення іншому експерту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1.

Над нею, в АДРЕСА_2, проживає відповідачка, яка є власницею квартири.

У ніч на 20 грудня 2009 року в квартирі відповідачки вийшов з ладу кран на стояку холодної води, внаслідок чого було затоплено квартиру позивачки.

В той же день, 20 грудня 2009 року, позивачка звернулась до обслуговуючої організації ТОВ «Інвестор - 96» Дочірнє підприємство «Комунсервіс» із заявою про проведення обстеження її квартири внаслідок залиття. /а.с.6/

Даною організацією було проведено обстеження квартири позивачки і був складений акт залиття квартири, з якого вбачається, що у всіх кімнатах позивачки були залиті стіни, стеля та підлога, /а.с.8/

Крім цього, даною організацією був також складений акт пориву крана в квартирі відповідачки, з якого вбачається, що в туалеті, на стояку холодної води розірвало кран, внаслідок чого була затоплена квартира позивачки, відповідачки та інші квартири. /а.с.9/

З метою встановлення заподіяних збитків, позивачка звернулась до Регіонального судово-експертного бюро, яким було проведено огляд квартири позивачки і проведені розрахунки завданих їй збитків і відповідно висновку спеціаліста внаслідок залиття в квартирі позивачки були пошкоджені стіни в усіх кімнатах, які були оздоблені гіпсокартонними листами, стелі - підвісні з гіспокартонних листів, шпалери, в деяких кімнатах підлога - ламінат.

Вартість прямих витрат, згідно висновку спеціаліста склала 9 821 грн.

Розмір заподіяних збитків, що підлягають виконанню спеціалізованою будівельною організацією, з урахуванням прибутку, засобів покриття адміністративних витрат, податків, зборів, обов'язкових платежів, з урахуванням ПДВ складає 16 560 грн. /а.с.39-44/.

Стягуючи на користь позивачки 9 821 грн. на відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції, з урахуванням того, що квартира на сьогодні не відремонтована, відсутні дані про те, хто саме, яка організація, чи позивачка власними силами буде ремонтувати квартиру, вірно вважав, що відповідно до ст. 22 ЦК України підлягають стягненню реальні збитки, що складають суму 9821 грн.

За умови проведення ремонту спеціалізованою організацією позивачка не буде позбавлена права звернутись до суду з позовом про стягнення зазначених витрат. У рамках цієї справи вони є передчасними.

Не заслуговують на увагу доводи відповідачки про недоведеність позивачкою розміру як майнової, так і моральної шкоди, а відтак і незаконність судового рішення в цій частині.

Заподіяння моральної шкоди є очевидним фактом і суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на її відшкодування 1500 грн., оскільки залиття сталося у зимовий період, як свідчать матеріали справи водою була залита фактично вся квартира, стіни, стеля, підлога, пошкоджений ламінат, гіпсокартонні листи, якими оздоблені стіни, шпалери, що потягло за собою певні хвилювання, дискомфорт, зайві клопоти для позивачки.

На думку колегії суддів за такого затоплення визначені експертом витрати на відновлення квартири у розмірі 9821 грн. є цілком обгрунтованими та реальними для поновлення квартири у попередній стан.

Відповідач в суді першої інстанції і в апеляційному суді, не погоджуючись з висновком експертизи, наполягаючи на проведенні у справі повторної експертизи та покладаючи обовязок по її проведенню на позивача, не заявила клопотання про признання повторної експертизи, не надала жодного доказу на спростування експертного висновку, що мається у матеріалах справи. Водночас, відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Апелянт ОСОБА_3 таким правом не скористалась.

У відповідності з п.11 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В апеляційних скаргах не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: