Рішення № 134536974, 03.03.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/16392/25

Провадження № 2/638/2635/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Двойних А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» і просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 у розмірі 61041,23 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що 30.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.01.2025-100001133 строком на 140 днів. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 22000 грн. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 15 % та становить 3300,00 грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 22000 грн. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 61041,23 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутністю.

Від відповідача надійшли письмові пояснення, в який останній заперечував проти нарахування відсотків та неустойки. Зауважував, що в період воєнного стану нарахування пені, штрафів та неустойки є незаконним, а сума відсотків не повинна перевищувати тіло кредиту у півтора рази.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступні правовідносини.

30.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.01.2025-100001133 строком на 140 днів. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 22000 грн. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 15 % та становить 3300,00 грн., реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за договором 4909-15ХХ-ХХХХ-6873.

Кредитний договір № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) Е398.

30.01.2025 ОСОБА_1 прийнято пропозицію про укладення кредитного договору, яка підписана електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) Е398.

30.01.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 вказаний в заявці кредитного договору, перераховано грошові кошти в сумі 22000 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано довідку розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 складає 61041,23 грн., з яких 22000,00 грн. основний борг; 27720,00 грн. проценти, комісія 1641,23 грн., 9680,00 грн. - неустойка.

Згідно частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 30.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.01.2025-100001133 строком на 140 днів. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 22000 грн. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 15 % та становить 3300,00 грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 22000 грн.

Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання за кредитним договором № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитом та комісії.

На виконання умов договору ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 22000 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 складає 61041,23 грн., з яких 22000,00 грн. основний борг; 27720,00 грн. проценти, комісія 1641,23 грн., 9680,00 грн. - неустойка.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо сплати комісії.

Суд звертає увагу, що за умовами кредитного договору № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року, а саме пунктом 9 заявки до Кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в загальному розмірі 3300,00 грн, яка мала бути сплачена.

Відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 30.01.2025-100001133 передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Аналізуючи умови кредитного договору № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року, суд приходить висновку про правомірність дій Товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Отже, підписанням договору № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному договорі № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого Товариством розрахунку, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором та комісії в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами та комісію. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді відсотків та комісії матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором та комісії; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом та комісії; та Товариством доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені договір № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та комісії.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача стосовно розміру відсотків, оскільки Законом України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальна сума, яку позичальник зобов`язаний повернути за споживчим кредитом, не може перевищувати подвійну суму отриманого кредиту.

Тобто у даному випадку тіло кредиту становить 22000,00 грн., а сума відсотків не повинна перевищувати 44000,00 грн. Натомість позивачем заявлена вимога про стягнення 27720,00 грн. відсотків.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Нарахування неустойки за прострочення за кредитним договором № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 9680,00 грн. здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 9680,00 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним № 30.01.2025-100001133 від 30.01.2025 року у розмірі 51361,23 грн., з яких: 22000 грн. основний борг; 27720 грн. проценти, 1641,23 грн. комісія.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2422,40 грн.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ухвалив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість у загальному розмірі 51361 (п`ятдесят одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір у розмірі 2038 (дві тисячі тридцять вісім) грн 25 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя