Вирок № 134536823, 04.03.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

04.03.2026

1-кп/394/33/26

394/23/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого-судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурорів: ОСОБА_3

ОСОБА_4

потерпілих: ОСОБА_5

ОСОБА_6

представника потерпілих: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8

обвинуваченого: ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скалівські Хутори Новоархангельського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Шумко О.В.», раніше не судимого, жителя АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286 1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_9 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило загибель кількох (двох) осіб.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

23.09.2025 року близько 20.00 год. обвинувачений керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності, в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до якого водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, здійснював рух в темну пору доби по дорозі вулиці Лисова в селі Кам`янече, Новоархангельської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області, з боку села Майданець в напрямку села Нерубайка, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (вміст у крові етилового спирту в кількості 1,89 г/дм3).

У ході руху обвинувачений, внаслідок перебування у стані алкогольного сп`яніння, проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України, згідно з якими: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п.1.5); для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний (п.2.3): бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п.2.3 (б)); не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху (п.2.3(д)), позбавивши себе тим самим можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху, для забезпечення безпеки на дорозі.

Продовжуючи керування вищевказаним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, обвинувачений нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, порушуючи установлену Правилами дорожнього руху безпечну швидкість руху транспортного засобу в межах населеного пункту, щоб мати змогу постійно контролювати напрямок його руху, з метою не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, діючи протиправно, самовпевнено та недбало, не передбачаючи, хоча повинен був та міг передбачити можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п. п. 10.1, 12.1, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, відповідно до яких: перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечніше не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам (п.10.1); під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п.12.1); у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год (п. 12.4); водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7 цих Правил (п. 12.9 (б)), не вибрав безпечної швидкості руху (близько 100 км/год) та не врахував дорожньої обстановки, обумовленої темною порою доби і відсутністю освітлення на дорозі 23.09.2025 року близько 20.00 год., навпроти електроопори №0313 по вулиці Лисова в селі Кам`янече Новоархангельської селищної громади Голованівського району Кіровоградської області здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги вправо по напрямку свого руху, де допустив наїзд керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які йшли по правому узбіччю дороги в попутному руху транспортного засобу напрямі.

Всі вищевикладені невідповідні і протиправні дії обвинувачено, як водія та порушення ним вимог, передбачених п. п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, 12.4, 12.9 (б) ПДР України, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом з дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої:

- неповнолітня потерпіла ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми без ушкоджень кісток основи склепіння та лицевого черепа; крововиливів під м`які і тверді мозкові оболонки та речовину головного мозку, травматичного набряку головного мозку, саден обличчя; закритої тупої травми органів грудної клітки, крововиливів в тканину легень, забоїв легень, крововиливів в правий купол діафрагми, відкритої тупої травми органів черевної порожнини та заочеревинного простору, рани лівої поперекової ділянки; крововиливу в жирову клітковину нирок та наднирників, крововиливів в жирову клітковину підшлункової залози; закритого перелому лівого стегна; закритого перелому правої гомілки, садна бічної поверхні проекції лівого плечового суглобу, синця нижньої третини лівого передпліччя по задній поверхні, садна, яке переходить в овальну рану лівого бічного фланку живота, садна нижче рани, синця правої здухвинної ділянки, садна лівої здухвинної ділянки, садна лівої здухвинної ділянки нижче саден косої рани, подвійних саден передньо-зовнішньої поверхні лівого стегна, дуговидного глибокого садна по задньо-зовнішній поверхні, синця середньо-нижньої третини лівої гомілки, синця задньо-внутрішньої поверхні правого колінного суглобу, рани середньої третини правої гомілки по передньо-внутрішній поверхні, садна передньо-внутрішньої поверхні правої гомілки в нижній третині оточеного синцем, садна в основі першого пальця правої стопи по передньо-внутрішній поверхні, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, і перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілої;

- неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: гематоми та крововилив у м`які тканини тім`яно-потиличній ділянки голови справа, рани вище підборіддя на нижній губі, осаднення шкіри на правій щоці та у виличній ділянці, осаднення шкіри біля лівого зовнішнього носового отвору, осаднення шкіри в ділянці підборіддя більше справа, перелому правої тім`яної кістки з переходом на основу черепа, крововиливу під м`які мозкові оболонки, забою головного мозку, закритої тупої травми грудної клітки та живота, перелому правої ключиці, ушкодження легень та печінки, відкритого перелому правої стегнової кістки у верхній третині, закритого перелому лівої стегнової кістки у верхній третині, розриву правого здухвинно-крижового зчленування, синця по тильній поверхні правої кисті в проекції 5,4,3 п`ясних кісток, осаднення шкіри в проекції крила правої клубовидної кістки, осаднення в проекції колінної чашечки, саден у нижній третині по передній поверхні правого стегна, саден у нижній третині правої гомілки по передньозовнішній поверхні, синця та саден по тильній поверхні правої ступні, синця та садна у верхній третині лівого стегна, садна у нижній третині лівого стегна та по передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, і перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілої.

Обвинувачений ОСОБА_9 винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснивши, що 23.09.2025 року близько 15.00 години, він перебував у свого товариша в селі Кам`янече, вони святкували та вживали алкоголь - три літра коньяку, особисто сам не пам`ятає скільки тоді вжив алкоголю. Після цього вони попрямували до магазину коло якого до нього зателефонував товариш та повідомив що в нього зламався автомобіль пояснив де він знаходиться, після чого він сів у свою машину БМВ реєстраційний номер НОМЕР_1 та поїхав до товариша в напрямку виїзду із села в сторону села Нерубайка.

В дорозі, коли перебував за кермом в нього задзвонив телефон на що він відволікся, а коли підняв голову побачив що попереду машини йшло дві людини, почав гальмувати але зрозумів що не вийде завершити маневр і тому звернув вправо і в результаті здійснив наїзд на двох дівчат. Подальші події він не пам`ятає.

Пам`ятає працівників поліції та швидку, але хто їх викликав не може сказати, лише стверджує, що він не викликав оскільки його телефон закотився під сидіння в автомобілі.

Також зазначив, що він має посвідчення водія, з правилами дорожнього руху обізнаний, також обізнаний про те, що керувати в стані алкогольного сп`яніння транспортним засобом заборонено. Пояснив, що сівши за кермо в стані алкогольного сп`яніння він проявив халатність до себе та оточуючих. Події які відбувалися коли він перебував за кермом та керував транспортним засобом не дуже чітко пам`ятає. Вказав, що раніше один раз притягувався до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху. Дуже шкодує, що так сталося та вину визнає. Просить вибачення в рідних дівчат, які загинули. З приводу цивільних позовів, які до нього пред`явили потерпілі вважав, що їх треба задовольнити. Зазначив що працівники поліції здійснювали перевірку на стан алкогольного сп`яніння з результатами він згоден.

Також обвинувачений пояснив що транспортний засіб, яким він керував належить саме йому і в момент вчинення ДТП він був технічно справний. Наїзд на дівчат здійснив на узбіччі коли повертав праворуч та тих дівчат на той час він зовсім не знав, вказав на те, що бачив, як йшло двоє людей на узбіччі та двоє людей на проїжджій частині, з лівої сторони перешкод не було щоб можна було об`їхати ліворуч, але не врахував даний момент.

Окрім того пояснив, що під час руху знаходився сам в автомобілі. Була темна пора доби, їхав з ближнім світлом фар, зазначив що саме цим автомобілем він керує п`ять місяців. Пояснив що додому не мав наміру повертатися в стані алкогольного сп`яніння та авто планував залишити в товариша, вважає що перебував у середньому ступені сп`яніння.

Обвинувачений стверджував що має стаж керування транспортним засобом майже вісім років. Зазначив, що вулиці с. Кам`янече Голованівського району де сталася дорожньо-транспортна пригода не знає, але дорога по якій рухався була з невеликим поворотом. Потерпілих задів передньою частиною автомобіля. В момент скоєння ДТП та після перебував в шоковому стані, він не мав наміру тікати з місця ДТП, просто вийшов з машини.

Щиро каявся у вчиненому, просив суворо не карати. Заявлені до нього потерпілими цивільні позови визнав в повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст. 349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники кримінального провадження.

Суд всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та приходить до висновку, що отриманні та досліджені докази переконливо підтверджують, що обвинувачений вчинив необережний особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 286 1 КК України, визначенням якого є порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, з кваліфікуючою ознакою - що спричинило загибель кількох (двох) осіб.

Суд зазначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України вчинено необережний особливо тяжкий злочин та його суспільно небезпечні наслідки заподіяння злочинними діями загибелі двох осіб, майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність обвинуваченого суд відповідно до ст. 66 КК України визнає, щире каяття у вчиненому, обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не знаходить, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності /а.с.178/, але неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності /а.с.179-201/, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно /а.с.174-175/, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває /а.с.176-177/.

Обираючи обвинуваченому вид і строк покарання, суд зважає на те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд призначає покарання у межах, установленої у санкції ч. 4 ст. 286 1 КК України, відповідно до положень Загальної КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вказує, що покарання завжди призначається, як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Суд враховує, що щире каяття обвинуваченого характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Судом враховується позиції ЄСПЛ, а саме що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Так, Європейський суд в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистого надмірного тягаря для особи.

У рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням вмотивованих обставин, а також з`ясування повних і всебічних відомостей про особу обвинуваченого: його віку, стану здоров`я та рівня розвитку. З`ясування розуміння обвинуваченим усвідомлювати значення своїх протиправних дій і керування ними; ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння; його умови життя суд приходить до виваженого та обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, і вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції статті інкримінованого діяння.

Судом не враховуються надані стороною захисту світлокопії документів з приводу перерахування коштів потерпілій стороні, оскільки це не можливо рахувати, як реальне відшкодування заподіяної шкоди, але лише, як намір, який не було обумовлено з потерпілою стороною.

Стосовно доказів та накладеного арешту на майно по даному кримінальному провадженню суд зважує на наступне.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження зокрема є: арешт майна (ч. 1 , п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Ч. 1 ст. 132 КПК України вказує, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький від 25.09.2025 року накладено арешт на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.04.2025 року на праві приватної власності належить обвинуваченому /а.с. 163-165/.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький від 25.09.2025 року накладено арешт на речі: змив речовини бурого кольору, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132065; змив речовини бурого кольору, вил уний на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132066; змив з керма автомобіля, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132063 та 0132064; виріз із подушки безпеки з керма автомобіля, що упаковано до паперового конверту, який опечатано клейкою пломбою 0132060 та 0132062, що вилучено в ході огляду автомобілю марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.04.2025 року на праві приватної власності належить обвинуваченому /а.с.166-169/.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене, оскільки судовий розгляд закінчено, підлягає скасуванню накладений арешт на підставі зазначених судових рішень.

Стосовно речових доказів по кримінальному провадженню суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Частини 1 та 9 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

24.09.2025 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області визнано речовим доказом DVD-диск із відеозаписом з відеокамери, встановленої на фасаді домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с.162/.

24.09.2025 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області визнано речовим доказом автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.04.2025 року на праві приватної власності належить обвинуваченому. Транспортний засіб поміщено на зберігання на територію СПД №2 (селище Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області. В цій же постанові визнано речовими доказами змив речовини бурого кольору, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132065; змив речовини бурого кольору, вил уний на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132066; змив з керма автомобіля, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132063 та 0132064; виріз із подушки безпеки з керма автомобіля, що упаковано до паперового конверту, який опечатано клейкою пломбою 0132060 та 0132062 /а.с.171/.

10.10.2025 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області визнано речовим доказом DVD-диск із відеозаписами з нагрудних бодікамер під назвами: чек за результатами перевірки працівниками СПД №1 (смт Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області на предмет встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера системи «Драгер» за наслідками ДТП, що мало місце 23.09.2025 року по вул. Лисова в селищі Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, за участю водія автомобіля марки «ВMW» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який зберігається при матеріалах кримінального провадження /а.с.160/.

10.10.2025 року постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області визнано речовим доказом DVD-диск із відеозаписами з нагрудних бодікамер під назвами: «00000_00000020180923051756_0001А»; «00000_00000020180923051756_000А»; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0023; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0024: «2025_0923_202846_00000000_00000000_0025; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0026; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0027; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0028, який зберігається при матеріалах кримінального провадження /а.с.161/.

Долю зазначених речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Стосовно заявлених потерпілими цивільних позовів суд зважує на наступне.

Зі змісту ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частинами першою та другою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Ч. 1 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілим моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільних позивачів, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови пленуму роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4).

У судовому засіданні встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вчиненої обвинуваченим загинули неповнолітні діти потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та роз`яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та бере до уваги те, що потерпілі понесли моральні страждання через втрату близьких осіб (неповнолітніх дітей), які і досі зі спливом часу, негативно впливають на їхнє життя, втрата рідних дітей є найвищою немайновою втратою, яка не може бути відновлена, окрім того відновити попередній стан життя потерпілих неможливо, дана дорожньо-транспортна подія негативно вплинуло на їх спосіб життя.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст. 127 КПК України).

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення заявлених цивільних позовів /а.с.63-67,77-81/ і визначає кожному з потерпілих суму морального відшкодування у розмірі 1000000 грн., і вважає її такою, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, при яких було спричинено моральну шкоду, з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань потерпілих, вимушених змін у їхніх життєвих стосунках.

Стосовно судових витрат суд вказує на наступне.

Так положенням ст. 118 КПК України, визначено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів в ході досудового розслідування на загальну суму 14262,40 грн., які підтверджені документально та на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого /а.с. 101,109,118,129/.

Стосовно обраного обвинуваченому запобіжного заходу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, пунктів 8, 9 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження зокрема є: затримання особи та запобіжні заходи.

П. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжним заходом є: тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Відносно обвинуваченого 25.09.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницький було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання вартою, який в подальшому було неодноразово продовжено /а.с.135, 143-147, 148-153,154-159/.

Суд з урахуванням положень ст. 183 КПК України, враховуючи ризики визначені у ст.177 КПК України, вважає за доцільне залишити обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На підставі наведеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 9, 55 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168, ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 81 ЦПК України, ст. ст. 2, 7, 100, 124, 127, 129, 174 368, 369, 370, 371, 373, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286 1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 10 /десять/ років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 /десять/ років.

Початок відбуття основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_9 обчислювати з часу його затримання, тобто з 21 години 59 хвилин 23 вересня 2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_9 обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Обрану ОСОБА_9 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, до набранням вироком законної сили, залишити без змін.

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький від 25.09.2025 року на автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.04.2025 року на праві приватної власності належить обвинуваченому.

Скасувати арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницький від 25.09.2025 року на речі: змив речовини бурого кольору, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132065; змив речовини бурого кольору, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132066; змив з керма автомобіля, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132063 та 0132064; виріз із подушки безпеки з керма автомобіля, що упаковано до паперового конверту, який опечатано клейкою пломбою 0132060 та 0132062, що вилучено в ході огляду автомобілю марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.04.2025 року на праві приватної власності належить обвинуваченому.

Речові докази по провадженню: DVD-диск із відеозаписом з відеокамери, встановленої на фасаді домоволодіння АДРЕСА_1 ; DVD-диск із відеозаписами з нагрудних бодікамер під назвами: чек за результатами перевірки працівниками СПД №1 (смт Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області на предмет встановлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера системи «Драгер» за наслідками ДТП, що мало місце 23.09.2025 року по вул. Лисова в селищі Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, за участю водія автомобіля марки «ВMW» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; DVD-диск із відеозаписами з нагрудних бодікамер під назвами: «00000_00000020180923051756_0001А»; «00000_00000020180923051756_000А»; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0023; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0024: «2025_0923_202846_00000000_00000000_0025; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0026; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0027; «2025_0923_202846_00000000_00000000_0028 залишити при матеріалах кримінального провадження; змив речовини бурого кольору, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132065; змив речовини бурого кольору, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132066; змив з керма автомобіля, вилучений на марлевий тампон та упаковано до паперового пакету, який опечатано клейкою пломбою 0132063 та 0132064; виріз із подушки безпеки з керма автомобіля, що упаковано до паперового конверту, який опечатано клейкою пломбою 0132060 та 0132062 знищити оскільки вони не представляють цінності; автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні в СПД №2 (селище Новоархангельськ) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області повернути обвинуваченому ОСОБА_9 .

Цивільні позови потерпілих задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 1000000 /один мільйон/ грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 1000000 /один мільйон/ грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати у сумі 14262 /чотирнадцять тисяч двісті шістдесят дві/ грн. 40 коп.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, а обвинувачений в той же термін з моменту отримання його копії.

Копію вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя: