Ухвала суду № 134536778, 03.03.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1259/26

2-з/405/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючої судді - Шевченко І.М.

з участю секретаря Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Попович Світлана Михайлівна, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська сільськогосподарська компанія» про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович С.М., через систему «Електронний суд», звернувся в суд із заявою про забезпечення позов до подачі позову, а саме:

заборонити будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вчиняти/ здійснювати/ проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІРОВОГРАДСЬКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ», Код ЄДРПОУ 31008497, із зареєстрованим місцезнаходженням: Україна, 25006, Україна, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Євгена Чикаленка, будинок, 1а.

накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КІРОВОГРАДСЬКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ», Код ЄДРПОУ 31008497, із зареєстрованим місцезнаходженням: Україна, 25006, Україна, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Євгена Чикаленка, будинок, 1а.

Заяву обгрунтовує тим, що згідно розписки від 03 березня 2025 року, написаної власноруч, відповідачем від позивача було отримано в борг 600 000 грн (шістсот тисяч гривень). Кошти було передано відповідачу в день написання розписки - 03 березня 2025 року. Згідно умов, вказаних у розписці, позичальник зобов`язався повернути кошти до 31.12.2025 року. Позивач неодноразово усно повідомляв відповідача про необхідність повернення коштів, на що відповідач безпідставно відмовлявся повертати позичену суму. Проте, станом на день подачі забезпечення відповідач зобов`язання повернути кошти не виконав, та борг у сумі 600 000 гривень не повернув. З огляду на те, що у цій справі позивач звернеться до суду з майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів, судове рішення у разі задоволення якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Відсутність на момент виконання рішення у справі (у випадку задоволення позову) у відповідача майна та грошових коштів, які були у нього станом на дату пред`явлення даного позову, може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача та утруднити виконання рішення, тому заявник звернувся в суд із заявою про забезпечення позову.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд встановив такі факти, та відповідні їм правовідносини.

02.03.2026 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Попович С.М. звернувся в суд із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони іншим особам вчиняти буд-які дії щодо нерухомого майна, належного відповідачу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, чи заборонити відчуження майна, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомості, зокрема, про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, яка вартість такого майна, є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, позивачем не доведено співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а саме: не надано відомостей щодо майна, яке перебуває власності відповідача та не надано доказів на підтвердження вартості майна, яке перебуває у власності відповідача, що позбавляє суд можливості визначити співмірність засобів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Позивач просить вжити заходити забезпечення позову шляхом заборонити будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вчиняти/ здійснювати/ проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ», з урахуванням предмету позову, суд вважає, що дані види забезпечення позову є не доцільним та такі, які мають втручання в діяльність сторін або інших осіб.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 153, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Попович Світлана Михайлівна, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська сільськогосподарська компанія» про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко