Рішення № 134534477, 03.03.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/10721/25

Провадження №2/243/368/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.

Учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , яка була власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що вона прийняла спадщину, звернувшись в нотаріальну контору з відповідною заявою. 15 жовтня 2025 року вона звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину за законом. Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, оскільки позивач не надала належним чином оформлений документ, що підтверджує право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляє позивача можливості оформити за собою право власності на вказане майно в порядку спадкування. З наведених підстав позивач просить суд визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Ухвалою суду від 20.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

У встановлений судом строк відповідач, Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи та просить вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 09.02.2026 підготовче провадження у справі закінчено, розгляд справи по суті призначено на 03.03.2026.

Позивач та її представник надали заяву про розгляд справи без їх участі, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, досліджені докази, на підставі яких встановлені ці обставини.

Копією державного акту на право приватної власності на землю, виданого 16 грудня 1999 року Слов`янською міською радою, ОСОБА_3 передану у приватну власність земельну ділянку площею 0,0499 га в межах згідно плану.

Згідно копії технічної документації вказаної земельної ділянки визначено її кадастровий номер 1414100000:01:020:0261.

Копією свідоцтва про смерть встановлено, що власник земельної ділянки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з чим відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшла вказана земельна ділянка.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Нормами статті 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заповіту ОСОБА_3 не залишила, в зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно дост.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги є її дочка позивач - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження, копією свідоцтва про укладення шлюбу.

До того ж, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.08.2012, виданого державним нотаріусом Борзнянської районної державної нотаріальної контори, Чижикова В.О. оформила спадкові права на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_4 , 1935 року народження.

З витягу про державну реєстрацію від 29.08.2012 за №3532696 вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на зазначений вище житловий будинок, про що зроблено запис №36139092 від 29.08.2012.

Згідно із Додатку до витягу з Державного земельного кадастру від 14.05.2013 за №НВ-1400257232013 судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1414100000:01:020:0261 площею 0,0499 га за адресою: АДРЕСА_1 передана у приватну власність на підставі рішення Виконкому Слов`янської міської ради народних депутатів від 18.11.1999 за №491/4 ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 ч.1 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що після смерті матері спадкоємець першої черги ОСОБА_1 відповідно до положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована і постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини з 21 січня 1999 року по день її смерті, що підтверджується записами в домовій книзі.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 спадщину у вигляді зазначеної земельної ділянки успадкувала її дочка ОСОБА_1 , ставши власником цього майна.

При цьому суд приймає до уваги, що за змістом ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття спадщини, а згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

15 жовтня 2025 року позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку позивачеві відмовлено, оскільки вона не надала належним чином оформлений документ, що підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку.

Відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку суд вважає незаконною, оскільки в судовому засіданні на основі аналізу наданих позивачем документів достовірно встановлено, що земельна ділянка придбана матір`ю позивача ОСОБА_5 в установленому законом порядку.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ч.1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Нормами ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Аналіз вказаних норм земельного законодавства свідчить про те, що правовий режим земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є похідним правового режиму житлового будинку і має повністю йому відповідати.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач після смерті матері у встановлений законодавством строк прийняла спадщину і отримала право власності на вказану земельну ділянку, що є підставою для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 р. право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити своє право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 22 вересня 2021 р. (справа № 227/3750/19).

Суд приймає до уваги, що позивач отримала відмову нотаріуса в оформленні права власності на земельну ділянки в порядку спадкування за законом у зв`язку із відсутністю відповідних документів. Отже, у позивача відсутня можливість оформити в нотаріальному порядку своє право власності на земельну ділянку. Вказане є підставою для визнання за позивачем права власності на вказану земельну ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 968,96 грн. судового збору, однак вимога щодо відшкодування понесених судових витрат не заявлена, тому судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 316, 321, 328, 392, 1220, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0499 га, кадастровий номер 1414100000:01:020:0261, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 03 березня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова