Рішення № 134531633, 03.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа№ 522/18710/25-Е

Провадження № 2/522/2935/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 березня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Коновал Д. І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.03.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1341201 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 4 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору.

Позикодавець умови договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, проте відповідач умови кредитного договору не виконала, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.

18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24.

18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» підписано Акт примання-передачі Реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступив (передав) на користь ТОВ «Ум Факторинг» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі і до відповідача за договором № 1341201 про надання споживчого кредиту від 01.03.2024.

Сума заборгованості відповідача становить 40 000 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн; заборгованість за відсотками 36 000 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 40 000 грн та понесені позивачем судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн та 20 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 19.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та витребувано за клопотанням позивача докази.

16.12. 2025 до суду надійшли витребувані докази у справі.

Представник ТОВ «Ум Факторинг» подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від неї до суду не надходило.

Отже, оскільки відповідач у встановлений судом строк не подала до суду відзив на позовну заяву, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, суд, відповідно до положень статей 280, 281 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 03.03.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

01.03.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1341201 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) (номер пароля) Е352, у відповідності до умов якого, остання отримала кредит в сумі 4 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентна ставка 2,5 % в день.

Відповідно до п.п. 2.1. Договору, кошти кредиту надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1

Згідно із п.п. 2.4. Договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000,00 грн, тип кредиту - кредит (п. 1.3. Договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4. Договору); стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору (п. 1.5.1. Договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 90465, 53 % річних (п. 1.9.1. Договору); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 40 000 грн (п. 1.10.1. Договору).

На підтвердження виконання ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано лист ТОВ «Пейтек» вих. 20250708-1367 від 08.07.2025 про успішне перерахування коштів на платіжну карту клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 01.03.2025 14:36:19 на суму 4 000,00 грн.

Також, з листа АТ «Універсал Банк» від 15.12.2025 №БТ/Е-21413 та виписки про рух коштів встановлено, що банківська картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та 01.03.2024 на неї було здійснено переказ коштів на суму 4 000 грн.

Таким чином, ТОВ «Селфі Кредит» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 4 000, 00 грн, в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24.

Згідно з витягом із акта приймання-передачі реєстру боржників від 05.08.2025 до договору факторингу № 18/12/24 до ТОВ «Ум Факторинг» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1341201 від 01.03.2024 у розмірі 40 000,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не нараховувалася сума заборгованості за кредитним договором відносно відповідача, сума боргу є незмінною з моменту укладення договору факторингу.

Таким чином, на підставі вказаного Договору факторингу позивач одержав право вимоги по заборгованості відповідача за Договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1341201 від 01.03.2024.

Відповідно до ст. 626 ЦК кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною, у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 509 цього Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1054 ЦК кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі частини 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №1341201 від 01.03.2024 про надання споживчого кредиту, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 40 000,00 грн, та складається з: 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 36 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості за договором № 1341201 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.03.2024, її розміру та правильності її нарахування.

Ураховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, позивачем доведено неналежне виконання відповідачем умов договору та наявність заборгованості, що відповідачем не спростовано, відтак суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача.

Крім того, в зв`язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 141 від 29.01.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Остащенко»; додаткову угоду № 1 до Договору № 141 про надання правової допомоги від 29.01.2025, акт виконаних робіт від 16.03.2025, відповідно до якого гонорар в процесі надання правової допомоги ТОВ «Ум Факторинг» по боржнику ОСОБА_1 склав 6 000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17.

Разом з тим, враховуючи особливості предмета спору, а саме, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором належить до категорії справ незначної складності, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи та критерій розумності розміру витрат, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн є неспівмірними із складністю справи та витраченим адвокатом часом.

Суд ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні вартості його послуг за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги на користь позивача в сумі 4 000,00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість за договором № 1341201 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 01.03.2024 в загальній сумі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп., яка складається з: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 36 000,00 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», код ЄДРПОУ: 40274286, адреса: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, офіс 7/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА