Рішення № 134531192, 25.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/4215/26

Провадження № 2-а/127/50/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Гриневича В.С.

секретар судового засідання: Вчерашнюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №127/4215/26 за позовом ОСОБА_1 , який подано її представником адвокатом Жуковим Володимиром Петровичем, до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через захисника, звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що поліцейським 1-го взводу 1-шої роти БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області капралом поліції Кичак А.М. була винесена постанова ЕНА №6594602 від 01.02.2026 та позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та призначено штраф у розмірі 340 грн.

Відповідно до копії вказаної постанови, яку виніс поліцейський, позивач нібито 01.02.2026 о 09:21:10, керуючи автомобілем TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 на 283 км траси М21, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшила швидкість та не зупинилась, чим порушила п. 18.1 ПДР водій не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу.

Із вищевказаною постановою позивач не погоджується, оскільки на місці складання постанови поліцейським не було надано доказів вчинення нею адміністративного правопорушення.

Як зазначається позивачем, жодних доказів того, що позивач порушив правила дорожнього руху інспектор не надав.

У постанові вказано, що позивач порушив п. 18.1 ПДР, а саме ОСОБА_1 не пропустила пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу. Однак, згідно п. 18.1 ПДР встановлено вимога, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Тобто у оскаржуваній постанові не зазначено, що на нерегульованому пішохідному переході знаходились пішоходи, а ОСОБА_1 не зменшила швидкість для пропуску пішоходів, які наближались до переходу, тому в даному випадку порушення п. 18.1 ПДР відсутнє.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2026 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим її представником адвокатом Жуковим Володимиром Петровичем, до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕНА № 6597602 від 01.02.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на думку представника відповідача, вимоги позивача є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Так, 01.02.2026 нарядом батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП під час патрулювання на 283 км АД М-21, Хмільницького району, Вінницької області, близько 09 год. 21 хв. виявлено транспортний засіб TOYOTA RA-V 4, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився чим створив перешкоду для пішоходів які в той час перебували на пішохідному переході, порушив пункт 18.1 ПДР України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР.

Після зупинки ТЗ, поліцейський відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився водію та повідомив причину зупинки.

Після виконання вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР пред`явив водію законну вимогу про надання для перевірки документів передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 2.1 ПДР, а саме: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Водієм виявилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач, яка виконала законну вимогу поліцейського, пред`явивши для перевірки вищевказані документи.

Відповідно до положень статті 222 КУпАП, поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Кичак Артур Миколайович, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, в т.ч. за статтею 122 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи, позивача ознайомлено із правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України.

Встановивши всі обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським, після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Позивачці роз`яснено порядок виконання та оскарження даного рішення.

Враховуючи викладені обставини, дану постанову представник відповідача вважає законною та вважає що підстави для задоволення позову відсутні.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник адвокат Жуков В.П. не з`явились, однак заявою від 25.02.2026 адвокат Жуков В.П. просив розгляд справи провести у їх відсутність, зазначивши, що позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грінченко Д.М. заявою від 25.02.2026 просив розгляд справи провести у її відсутність, зазначивши, що заперечує, щодо позову та просить відмовити в його задоволенні.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2026 поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Кичаком Артуром Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичного режимі серії ЕНА №6597602, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що вона 01.02.2026 о 09 год. 21 хв. траса АД М21, 283 км., керуючи транспортним засобом «Totota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшила швидкість та не зупинилась, чим порушила п. 18.1 ПДР Водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за диспозицією частини першої статті 122 КУпАП відповідальність наступає за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 01.02.2026 о 09 год. 21 хв. траса АД М21, 283 км., керуючи транспортним засобом «Totota RAV4» д.н.з. НОМЕР_1 наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшила швидкість та не зупинилась, чим створила перешкоду для пішоходів, чим порушила п. 18.1 ПДР.

В позовній заяві позивач заперечувала такі обставини, зазначаючи що не вчиняла адміністративного правопорушення.

Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що будь яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 122 КУпАП, матеріали справи не містять.

Зокрема, з доданих до відзиву відеозапису із службової нагрудної бодікамери працівника поліції, не вбачається того, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшила швидкість та не зупинилась, чим створила перешкоду для пішоходів..

На вказаних відеозаписах зафіксовано лише спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, однак зі вказаного відеозапису судом не можливо встановити факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Таким чином, будь яких доказів на підтвердження обставин, які слугували підставою для винесення поліцейським постанови про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., матеріали справи не містять.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 7 КУпАП закріплено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Положеннями статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за частиною першою статті 122 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 122, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 143, 242-244, 246, 262, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Постанову серії ЕНА №6597602 від 01 лютого 2026 року, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Кичаком Артуром Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять грн. шістдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, адреса: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя: