Рішення № 134524496, 03.03.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1677/26

Провадження № 2-о/357/109/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська міська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

Короткий зміст заяви.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (надалі за текстом «Заявник») звернулася до суду з даною заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем своєю матір`ю на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог Заявник посилається на такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 08.08.2013 року.

На момент смерті, ОСОБА_3 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , але зареєстрованого місця проживання не мала.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .

Іншими співвласниками зазначеної квартири на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані: ОСОБА_4 (Заявник) 1/3 частка та ОСОБА_5 (мати спадкодавця ОСОБА_3 , бабуся Заявник) 1/3 частка.

За життя ОСОБА_3 заповіту не залишила, тому спадкування здійснюється за законом.

Шлюб ОСОБА_3 розірвала ще до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 12.06.2002 року.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 були ОСОБА_4 (донька померлої, Заявник) та ОСОБА_5 (мати померлої, бабуся Заявник).

Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 , згідно зі ст. 1261 ЦК України не було.

Заявник ОСОБА_4 прийняла спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки фактично проживала з мамою ОСОБА_3 на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , хоча спадкодавець не мала зареєстрованого місця проживання.

Так, після розлучення батьків в червні 2002 року, Заявник проживала разом з мамою ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з скрутним фінансовим становищем, ОСОБА_3 15.10.2003 року знялася з реєстрації місця проживання для оформлення субсидії на оплату комунальних послуг, але фактично продовжувала проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 хворіла, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, тобто того року, коли Заявник тільки виповнилося 18 років. Після смерті матері, ОСОБА_1 продовжила проживати разом з бабусею ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою.

Всі документи померлої матері, зокрема свідоцтво про народження, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу, диплом про закінчення Білоцерківського медичного училища зберігалися у Заявник.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся Заявник ОСОБА_5 , спадщину після смерті якої оформлює Заявник, як єдиний спадкоємець, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 07.11.2025 року.

На даний час Заявник продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 , в грудні 2025 року замовила та отримала новий технічний паспорт на вказану квартиру, сплачує комунальні послуги.

Враховуючи те, що на момент смерті матері, Заявник тільки виповнилося 18 років, вона не усвідомлювала різницю між фактичним місцем проживання і відсутністю зареєстрованого місця проживання, тому вважала, що прийняла спадщину після померлої матері ОСОБА_3 .

07.11.2025 року для отримання свідоцтва про право на спадщину Заявник звернулася до державного нотаріуса Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук Марини, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та роз`яснено, що згідно довідки Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області №15.1-11/2256 від 29.09.2025 року померла ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , але на момент смерті з місця реєстрації була знята та була не зареєстрована, а тому Заявник вважається такою, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Також із роз`яснення нотаріуса від 07.11.2025 року №2465/01-16 вбачається, що спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти чи спадкові договори відсутні.

Оскільки Заявник як спадкоємець за законом постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини в одній квартирі та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки дозволить Заявник використати своє право на оформлення спадкових прав після смерті матері. У зв`язку з чим, вона звернулася до суду з даною заявою про встановлення юридичного факту.

Посилаючись на приписи процесуального та матеріального права України Заявник просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух справи.

09.02.2026 року ухвалою судді Цукуров В.П. відкрито провадження у справі, призначено по справі судове засідання (а.с. 42).

У судовому засіданні представник Заявника вимоги заяви підтримала у повному обсязі просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні за змістом заяви.

У судове засідання представник Білоцерківської міської ради Київської області за допомогою системи «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи без її участі. При розгляді справи поклався на розсуд суду (а.с. 47-48).

У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що вона є сусідкою Заявника. Повідомила, що Заявник з червня 2002 року проживала в квартирі разом з мамою ОСОБА_3 до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Потім бабуся у вересні 2025 року померла, а Заявниця і надалі продовжує проживати в квартирі.

У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_7 , яка стверджувала, що Заявник більше двадцяти років є її сусідкою, проживала разом з мамою ОСОБА_3 до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 та бабусею ОСОБА_5 , яка вже теж померла. Заявник на даний час продовжує проживати там само в квартирі.

У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_8 , який повідомив, що є батьком Заявника та колишнім чоловіком ОСОБА_3 . Після розлучення з червня 2002 року донька ОСОБА_9 та колишня дружина ОСОБА_3 проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними також проживала мама ОСОБА_10 . Колишня дружина хворіла і померла в 2013 році, як тільки ОСОБА_11 виповнилося 18 років. Після смерті матері, Заявник продовжила проживати разом з бабусею ОСОБА_5 , де проживає до цього часу.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.08.2013 (а.с. 18).

На день смерті ОСОБА_3 зареєстрованого місця проживання не мала, що підтверджується листом Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради від 29.01.2020 року №182/1 (а.с. 19).

Померла приходилася Заявнику матір`ю, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 (а.с. 15, 16).

3 12.10.2011 року Заявник проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 02.01.2024 року №15.2-03/144 (а.с. 22).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 07.09.1995 року № НОМЕР_6 , вищевказана квартира в рівних частках (по 1/3) належить ОСОБА_5 (бабусі Заявник), ОСОБА_3 (матері Заявник), ОСОБА_12 (Заявник) (а.с. 20). Зазначене також підтверджується листом КП КОР «Київське обласне БТІ» від 05.12.2025 №БЦ1991 (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся Заявника - ОСОБА_5 , спадщину після смерті якої оформлює Заявник, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 07.11.2025 року (а.с. 33).

На даний час Заявник продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 , в грудні 2025 року замовила та отримала новий технічний паспорт на вказану квартиру (а.с. 23-26), сплачує комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг (а.с. 28-31).

Факт проживання Заявника разом з померлою матір`ю, але без реєстрації померлої у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджується актом КП БМР ЖЕК №1 від 22.01.2026 №9 (а.с. 34), згідно з яким ОСОБА_3 фактично проживала з ОСОБА_1 з 12.10.2011 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Мельничук Мариною було видано роз`яснення від 07.11.2025 №2465/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Заявниці відмовлено в оформленні спадкових прав на майно, яке залишилось після померлої матері ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як на момент смерті з місця реєстрації померла була знята та була не зареєстрована, а тому Заявниця вважається такою, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 36). Також із роз`яснення нотаріуса вбачається, що спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти чи спадкові договори відсутні.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ч.1ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

При цьому, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця не спростовує факту його постійного проживання на час відкриття спадщини із спадкоємцями.

Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2025 року у справі №289/2500/22, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Висновки суду.

Таким чином, надані Заявником докази у своїй сукупності підтверджують вказані нею обставини та Заінтересованою особою не спростовані.

Суд приходить до висновку про те, що заяву необхідно задовольнити, оскільки вона обґрунтована, а її доводи не спростовані та підтверджені належним, достовірними та допустимими доказами.

Судовий збір.

За привалами ч.7 ст.294 ЦПК України «Порядок розгляду справ окремого провадження» при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Оскільки Заявниця у даній справі від сплати судового збору не звільнена, будь-яка експертиза за ініціативою суду не призначалася, то правові підстави для віднесення судового збору на рахунок держави відсутні.

ІІІ. Резолютивна частина.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 10, 81, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Білоцерківська міська територіальна громада в особі Білоцерківської міської ради, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_7 .

Заінтересована особа - Білоцерківська міська рада Київської області, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська область, 09117. Код ЄДРПОУ 04055009.

Повне судове рішення складено та підписано 03.03.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров