Вирок № 134521409, 03.03.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4566/25

Номер провадження 1-кп/585/208/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025170030019518 від 26.09.2025 року, відносно :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) 13.03.2023 року Роменським міськрайонним судом за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289, ст. 70 ч.І, ст. 70 ч.4 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06.05.2025 звільнений умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом,

2) 05.11.2025 Роменським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 289 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України - 5 років та 1 місяць позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

встановив:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану.

На підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадянина України ОСОБА_5 було призвано для проходження військової служби за контрактом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2025 року за № 144 ОСОБА_4 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу, зараховано до списків особового складу Збройних сил України та призначено до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.05.2025 року за №87-РС солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.

Під час дислокації військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , 19.07.2025 гранатометник 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) ОСОБА_4 самовільно залишив місце виходу на бойове завдання та зник у невідомому напрямку.

Встановлено, що 19.07.2025 військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, самовільно залишив місце виходу на бойове завдання в межах дислокації військової частини, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце виходу на бойове завдання в межах дислокації військової частини НОМЕР_1 , за адресою: населений пункт АДРЕСА_2 , та в подальшому перебував за місцем свого фактичного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

Солдат ОСОБА_4 з 19.07.2025 по 26.09.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а перебував за адресою фактичного місця проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно він вчинив вищевказане кримінальне правопорушення, зазначене в обвинувальному акті, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення відповідають дійсності.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, вина ОСОБА_4 доведена доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 62025170030019518 від 26.09.2025, які суд, роз`яснивши обвинуваченому вимоги ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати в повному обсязі в судовому засіданні, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорювалися.

Аналізуючи зібрані докази по справі і оцінюючи їх в сукупності суд знаходить вину обвинуваченого доведеною і вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.

Так, злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_6 , згідно ч. 5 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Як особа обвинувачений ОСОБА_4 характеризується наступним чином: згідно службової характеристики характеризується посередньо, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.

У відповідності до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суду визнає рецидив злочинів.

Судом відзначається, що відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, та інших обставин, що впливають на призначення покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

На підставі вказаного суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України, у виді позбавленням волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2025 року за ч.2 ст. 289 КК України і за сукупністю вироків визначити остаточне для відбуття покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючисьч. 3 ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 листопада 2025 року за ч.2 ст. 289 КК України і за сукупністю вироків визначити остаточне для відбуття покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Копію вироку направити обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1