Ухвала суду № 134520135, 03.03.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

"03" березня 2026 р. Справа №469/989/21

2/469/23/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

учасники справи та їх представники:

прокурор - Обращенко Ю. В.,

Представник Коблівської сільської ради

Миколаївської області - не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник відповідача - Федоринський В. М.,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні відповідача -

Миколаївської районної державної адміністрації - не з`явився,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївська районна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки та зобов`язання знести (демонтувати) бетонні плити та металевий паркан з кам`яними стовпчиками,-

в с т а н о в и в:

Прокурор 12 жовтня 2021 року звернувся до суду з позовом, та з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.09.2025 просив витребувати від ОСОБА_1 у власність територіальної громади Коблівської сільської ради земельну ділянку площею 1,88 га з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006, розташовану в межах Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на підставі ст.387 ЦК України, та зобов`язати ОСОБА_1 знести (демонтувати) бетонні плити та металевий паркан з кам`яними стовпчиками, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006, посилаючись на те, що Березанською РДА (правонаступником якої є Миколаївська РДА) незаконно, всупереч вимог земельного та водного законодавства передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, і яка повинна перебувати виключно у державній та комунальній власності, та може надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2021 року провадження у справі відкрито, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (Т.1., а.с.91).

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області Тавлуя В.В. від 25 жовтня 2021 року (Т.1., а.с.92-93) накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:10:000:0006, площею 1,88 га., та заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено Управлінню державної інспекції архітектури та містобудування у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці кадастровий номер 4820982200:10:000:0006, площею 1,88 га.; заборонено ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою кадастровий номер 4820982200:10:000:0006 , площею 1,88 га., дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також проводити на вказаній земельній ділянці будь-які будівельні роботи.

07 лютого 2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Федоринського В.М. надійшов відзив, в якому він посилаючись на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21.09.2016р. по справі №469/842/15-ц, яке набрало законної сили, та ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 17.04.2007р. по справі №2-314 2007р., яка набрала законної сили з підстав, зазначених у цьому відзиві згідно п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України просив закрити провадження у цивільній справі№469/989/21 ( Том 1 а.с.113-121).

11.02.2022 року від Прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він не погодився з запереченнями представника відповідача ОСОБА_1 наведеними у відзиві та обґрунтував наявність підстав для їх відхилення (Том 1 а.с.140-150).

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (Т.1., а.с.204).

08.09.2025 року Миколаївською окружною прокуратурою до суду подано клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання у справі №469/989/21 вих.№ 50-579 вих-25 та заяву про зміну предмету позову у справі №469/989/21 вих.№50-5795 вих-25 (Т.2., а.с.55-72).

Ухвалами Березанського районного суду Миколаївської області Тавлуя В.В. від 22 січня 2026 року задоволено клопотання Прокурора про повернення до стадії підготовчого судового засідання у справі №469/989/21 та прийнято заяву про зміну предмету позову у справі №469/989/21 (Т.2., а.с.105-108).

20 лютого 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Федоринського В.М. надійшло клопотання, в якому він як і в відзиві по справі, посилаючись на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21.09.2016р. по справі №469/842/15-ц, яке набрало законної сили, та ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 17.04.2007р. по справі №2-314 2007р., яка набрала законної сили, з підстав зазначених у цьому клопотанні та відзиві згідно п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України просив закрити провадження у цивільній справі №469/989/21 (Т.2., а.с.124-131).

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив про те, що прокурор двічі звертався до суду в інтересах держави до відповідача з аналогічними по суті вимогами, і Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 26.09.2016року по справі №469/842/15-ц у задоволенні позову відмовлено, а Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17.04.2007р. по справі №2-314 2007р. провадження по цій справі закрите. Підставою закриття провадження було те, що Прокурор в судовому засіданні від своїх позовних вимог відмовився, також від підтримання позовних вимог відмовилась Березанська РДА.

У зв`язку з цим, посилаючись на наведені обставини, положення п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, відповідні правові позиції Верховного Суду, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції щодо мирного володіння майном, судову практику ЄСПЛ щодо необхідності дотримання принципів верховенства права та правової визначеності, добросовісність відповідача ОСОБА_1 в спірних правовідносинах, представник відповідача просить задовольнити клопотання.

Коблівська сільська рада Миколаївської області явку свого представника у підготовче судове засідання не забезпечила, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника Миколаївської районної військової адміністрації (Т.2., а.с.21).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Федоринський В.М. у підготовчому судовому засіданні своє клопотання підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у його клопотанні та наявність підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Прокурор проти задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Федоринського В.М. заперечила. Вважає, що для його задоволення відсутні правові підстави.

Вирішуючи питання пронаявність підстав для закриття провадження у цивільній справі №469/989/21 у підготовчому судовому засіданні, відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 7) обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви у цій справі прокурором подано позов в інтересах Держави у зв`язку з незаконними, на думку позивача, діями з боку Відповідачів щодо заволодіння земельною ділянкою державної власності.

За змістом правової позиції, висловленої в пунктах 80, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16 у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор».

Таким чином, враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду, спір у цій справі є спором про порушення цивільного права та законного інтересу Позивача, яким в даній справі є Держава, як власника землі з боку Відповідача, зокрема щодо права власності на земельну ділянку площею 1,88 га з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16, предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84) (пункт 95).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21.09.2016 року у справі №469/842/15-ц за позовом прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах Держави до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 , яким у задоволенні позову відмовлено і яке набрало законної сили (Т.2., а.с.136-142), предметом позову були вимоги щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації №61 від 20.01.2005 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006 площею 1,88 га від 21.01.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №117; визнання недійсним та скасування державного акту серії МК №080361 від 07.12.2005р. на право власності на земельну ділянку площею 1,88 га з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006, тобто вирішення питання щодо законності набуття у власність та подальшого перебування у власності ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,88 га з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006.

Підставами позову по справі №469/842/15-ц, з відповідним їх правовим обґрунтуванням, були незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації №61 від 20.01.2005 року; недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006 площею 1,88 га від 21.01.2005р. зареєстрованого в реєстрі за №117; недійсність державного акту серії МК №080361 від 07.12.2005р. на право власності на земельну ділянку площею 1,88га. з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006.

Крім того, з наявної у матеріалах справи Ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 17.04.2007 року у справі №2-314 року за позовом Миколаївської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах Держави в особі Березанської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , якою провадження по цій справі закрите і яка набрала законної сили (Т.1 а.с.122) та змісту позовної заяві у цій справі (Т.1., а.с.123)вбачається, що предметом позову були вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006 площею 1,88 га. від 21.01.2005р. зареєстрованого в реєстрі за №117; зобов`язання кожну із сторін цього правочину повернути іншій стороні в натурі, все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто також вирішення питання щодо законності набуття у власність та подальшого перебування у власності ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,88га. з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006.

Підставами позову по справі №2-314/2007р., з відповідним їх правовим обґрунтуванням, були незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації №61 від 20.01.2005 року; недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:10:000:0006 площею 1,88 га від 21.01.2005р., зареєстрованого в реєстрі за №117.

Підставою закриття судом провадження у цій справі була відмова Прокурора в судовому засіданні від своїх позовних вимог та відмова від підтримання позовних вимог Березанської районної державної адміністрації.

Закриваючи провадження у справі Прокурору, а отже і Позивачу Державі, роз`яснено, що відповідно до ст.206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу передбачають, що сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (в тому числі щодо оскарження судового рішення), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (частина перша та друга статті 11, частини перша - третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Згідно ст.13 ЦПК (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим кодексом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescuv. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Базове тлумачення принципу res judicata (лат. «вирішена справа») вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004р. у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004р. у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009р. у справі «Христов проти України», від 03.04.2008р. у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steelandothers v. The United Kingdom»).

Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

Як вбачається з зазначених судових рішень, Держава, як фактичний Позивач у справах №2-314/2007 року та№469/842/15-ц судові рішення прийняті за наслідком судового розгляду цих справ не оскаржувала, а отже погодилась з настанням правових наслідків цих рішень.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За висновками Верховного Суду щодо застосування п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, що викладені в постановах від 10.06.2020 року у справі №366/2099/17, від 27.05.2020 року у справі №761/35475/18, закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України можливе лише за умови, що позов за результатами розгляду якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи те, що спір у справі, що розглядається є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що були у справах №2-314/2007 року та№469/842/15-ц, що Ухвала Березанського районного суду Миколаївської області від 17.04.2007 року у справі №2-314/2007 про закриття провадження справі (Т.1., а.с.123), та Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21.09.2016 року у справі №469/842/15-ц, яким у задоволенні позову відмовлено (Т.2., а.с.136-141), набрали законної сили, суд дійшов висновку, що для закриття провадження у даній справі наявні підстави, передбачені п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, а тому клопотання представника підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 158, 200, 255, 256, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , задовольнити.

Провадження у цивільній справі №469/989/21 (провадження №2/469/23/26) за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївська районна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки та зобов`язання знести (демонтувати) бетонні плити та металевий паркан з кам`яними стовпчиками, закрити з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

У зв`язку з перебуванням головуючим суддею на навчанні в Національній школі суддів України повний тексту рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя: