Рішення № 134519950, 25.02.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/37709/25

Провадження № 2/127/8889/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Гондарук В.В.,

за участю представника позивача Сулими Т.О.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вдовцової Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиті послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті послуги в сумі 4878,11 грн., з яких: 4280,92 грн. сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 463,56 грн. - інфляційних втрат; 133,63 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості та понесений судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 скасовано судовий наказ від 14.07.2025, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/19849/25 за заявою КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вище зазначену заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Роз`яснено стягувачу право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, правил надання послуги з постачання гарячої води, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , яка від`єднана від мереж централізованого опалення та ГВП.

Разом з тим, зазначений житловий будинок технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 №2634 та від 21.07.2022 №1447, якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго».

З урахуванням того, що житловий багатоквартирний будинок у АДРЕСА_2 повністю не від`єднано від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, тому відповідачам проводяться нарахування на квартиру від`єднану від мереж централізованого опалення та ГВП, за такими видами послуг: теплова енергія на загальнобудинкові потреби опалення та плата за абонентське обслуговування.

Позивач несе збитки у зв`язку з відмовою відповідачів розраховуватись за надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 в загальному розмірі 4878,11 грн.

14.01.2026 на адресу суду від відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 26-29), відповідно до якого відповідачі просили відмовити у задоволені позову та стягнути судові витрати. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що між сторонами не існують договірні відносини щодо надання послуг з гарячого водопостачання та централізованого теплопостачання. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 опалювальні прилади, крани гарячого водопостання від`єднанні від міського централізованого опалення методом заварювання, що підтверджується актом від`єднання від 04.05.2004, тобто відповідачі не є споживачами комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, відповідно не має жодного обов`язку зі сплати таких послуг. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, особовий рахунок № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , є незрозумілим походження вихідних даних в графах «Нараховано». Особовий рахунок відповідачами не відкривався у позивача, звідки і ким він був виписаний на спірну квартиру невідомо. Жодних втрат позивач за поставлену теплову енергію до спірної квартири не поніс, і відповідно в нього немає правових підстав вимагати оплати за поставлену теплову енергію, незалежно від того чи укладено договір, чи ні. Крім того, предметом позовних вимог у даному випадку є сплата заборгованості за поставлену теплову енергію. Зважаючи на те, що внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі (обґрунтовано вище), постачальник теплової енергії не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких не приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем, тому відповідно до діючого законодавства власники та користувачі приміщень у будівлях можуть отримувати лише послугу з централізованого опалення, а не послуги з постачання теплової енергії. Відповідачі не є належними відповідачами у справі, де предметом спору виступає саме борг за теплову енергію, яку не постачають і вимагання коштів за послугу, яку не надають є незаконним, безпідставним. Що стосується нарахування для стягнення пені та інфляційних втрат, то вони суперечать Постанові КМУ від 05 березня 2022 р. №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Зазначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Отже і нарахування таких стягнень відповідачам є незаконними.

26.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив щодо безпідставності доводів відповідачів (а.с. 34-37).

23.02.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, яка мотивована тим, що у відповіді на відзив позивач зазначив, що нарахування відповідачам включають також і оплату за теплову енергію для обігріву в багатоквартирному будинку батареї, які є в під`їзді. Однак це не відповідає дійсності, так як при створенні ОСББ в житловому будинку, де проживають відповідачі, батареї загального користування в під`їздах були відсутні, про що надано лист за підписом Голови ОСББ «Щасливе озеро» Карпенко Т.П. від 06.02.2026.

В судовому засіданні представник позивача Сулима Т.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив, просила позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вдовцова Л.К. в судовому засіданні просили в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені зазначені нижче фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах норм ЖК України, ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 зі змінами.

Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_3 , який є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаній квартирі зареєстрована його донька ОСОБА_2 (а.с. 6). Вказана обставина не заперечується відповідачами.

Реєстрація місця проживання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за вказаною адресою також підтверджується інформаційними довідками з реєстру Вінницької міської територіальної громади №39841, №39842 від 25.12.2025, виданими Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради (а.с. 15-18).

З Оборотної відомості за період з 06.2022 по 04.2025 року та розрахунку суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з врахуванням 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги, суми втрат від інфляції по особовому рахунку № НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 вбачається, що за цією адресою заборгованість за період з 06.2022 по 04.2025 року включно складає 4878,11 грн., з яких: 4280,92 грн. сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 463,56 грн. сума втрат від інфляції; 133,63 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості. В зазначену суму заборгованості включено: заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, яка складається з заборгованості за послугу в сумі 2579,37 грн. та абонплати в сумі 572,10 грн, абонплати за постачання гарячої води в сумі 443,90 грн. В оборотній відомості наведений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 7).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 скасовано судовий наказ від 14.07.2025, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/19849/25 за заявою КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, яка виникла за період з 06.2022 по 04.2025 року в розмірі 4878,11 грн., з яких: 4280,92 грн. сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 463,56 грн. сума втрат від інфляції; 133,63 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості (а.с. 10).

Відповідно до Акту від 04.05.2004 засвідчено, що власник квартири АДРЕСА_3 виконав від`єднання опалювальних приладів від системи центрального опалення та кранів від системи гарячого водопостачання. Стояки заізольовані (а.с. 30).

Позивач, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за спожиті послуги в сумі 4280,92 грн. сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, яка нараховується квартирам, що встановили в своїх помешканнях автономні системи опалення.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року (далі Правила) передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно з підпунктом 13 пункту 45 вказаних Правил споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Отже, згідно з наведеними нормами права належить дійти висновку, що обов`язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов`язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі Методика).

У пункті 2 розділу І Методики визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі МЗК) це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від`єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр) (пункт 3 розділу ІІІ Методики).

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до пункту 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.

Згідно з пунктом 12 вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Виходячи з абз. 2 пункту 9 вказаного розділу Методики, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.

Zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку (ES оп.буд).

Отже з огляду на викладене, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послугу теплопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Квартира АДРЕСА_3 відключена від мережі централізованого опалення будинку 04.05.2004 та обладнана індивідуальною системою опалення.

При цьому обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.

За таких обставин дії позивача щодо нарахування відповідачам витрат за теплову енергію, спожиту на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також обсягу теплової енергії, необхідного для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, є правомірними.

Сам по собі факт відключення квартири від мережі централізованого опалення будинку не звільняє відповідачів від обов`язку зі сплати частки витрат на теплову енергію, що використовується для опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Доводи відповідачів про те, що відповідачі не укладали з КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» договір про надання послуг, а тому у них відсутній обов`язок оплачувати послуги теплопостачання, є необґрунтованим.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Таким чином факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 та постановах Верховного Суду: від 04 вересня 2022 року у справі №201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі №643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22.

Отже, зазначені вище доводи відповідачів спростовуються наведеними вище обставинами справи та зумовлені неправильним розумінням правових наслідків від`єднання від централізованих мереж. Сам факт від`єднання не припиняє дії чинного законодавства та не звільняє особу від обов`язків, встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, оскільки житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 не від`єднано від мереж централізованого опалення, теплопостачальною організацією проводиться нарахування плати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, тому відповідачі зобов`язані нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими співвласниками квартир.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, борг відповідачів за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 становить 4878,11 грн., з яких: 4280,92 грн. сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 463,56 грн. - інфляційних втрат; 133,63 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі борг залишається не погашеним. Загальна сума боргу 4878,11 грн. підлягає солідарному стягненню з відповідачів в повному обсязі.

Доводи відповідачів про те, що стягнення 3% річних та інфляційних під час дії воєнного стану заборонено постановою КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» суд відхиляє.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 та Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних тощо лише за умови, якщо: територія віднесена до зони бойових дій, або територія є тимчасово окупованою рф. або нерухоме майно споживача пошкоджене внаслідок бойових дій (за умови належною інформування), або споживач є внутрішньо переміщеною особою та виконав умови відповідного обліку.

Місто Вінниця та Вінницька область не входять до переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії, а також не є тимчасово окупованими. Відповідно заборона на нарахування штрафів, пені, інфляційних втрат та інше не поширюється на споживачів у м. Вінниці.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості та суму втрат від інфляції.

Позивачем при подачі позову до суду були понесені витрати на оплату судового збору в загальній сумі 3028 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 3028 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, а саме по 1514 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.04.2025 в загальному розмірі 4878,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» понесений судовий збір в розмірі 3028,00 грн., а саме по 1514 грн. з кожного відповідача.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», адреса: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код ЄДРПОУ 33126849.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 02.03.2026.

Суддя: