Рішення № 134518400, 03.03.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 727/15232/25

Номер провадження2/717/177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» в судове засідання не з`явився,

відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився,

представник відповідача Якубенко О.Ю. в судове засідання не з`явилася.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» , звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»»:

1. Заборгованість у розмірі 19425 грн. за кредитним договором № 8262525 від 28.01.2025 року, яка складається з наступного:

5000 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту;

3562 грн 50 коп заборгованості за відсотками;

10000 гривень неустойки;

862 грн 50 коп заборгованості по комісії за надання кредиту.

2. Судові витрати по справі.

Розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» Кудіна А.В. в позовній заяві просить розглядати справу у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Якубенко О.Ю. подала до суду клопотання про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги не визнала повністю та просить відмовити в позові з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_1 викликався до суду в порядку, встановленому ЦПК України.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Судом встановлено, що 28 січня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії (надійний) №826525, що підтверджується копією даного договору, який підписаний сторонами відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема відповідач ОСОБА_2 підписав даний договір одноразовим ідентифікатором, що вбачається з копії вказаного вище договору. Отже, вказаний вище договір кредитної лінії, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника кредитодавця, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

Так, у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують ту обставину, що вказаний вище договір кредитної лінії № 8262525 від 28.01.2025 року визнаний недійсним або існує рішення суду, яким встановлено відсутність обов`язку відповідача за даним договором.

Крім того, за вказаним договором позики № 8262525 відповідач отримав кредит в розмірі 5000 гривень, що підтверджується довідкою №КД-000085480 від 17.11.2025 року ТОВ «ФК «ФІНЕКСПЕРС» та листом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» від 12.02.2026 року № КНО-07.8.5/2174 БТ.

При цьому, з моменту отримання кредитних коштів на свій рахунок відповідач не повідомляв позикодавцю про безпідставність отримання ним коштів та не повернув кошти платнику, як такі, що були отримані ним помилково або безпідставно.

27.03.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Попередній кредитор) та позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» укладений Договір факторингу №27/03/25 та 27.05.2025 року укладена додаткова угода до даного договору, згідно яких до позивача перейшло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором №8262525, що підтверджується вказаним вище договором факторингу з додатковою угодою, актом прийому передачі реєстру боржників від 27.05.2025 року, реєстром боржників №5 від 27.05.2025 року до вказаного вище Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року і додаткової угоди від 27.05.2025 року, а також платіжною інструкцією від 30.05.2025 року № 723 про плату за відступлення права вимоги за вказаними вище договором факторингу та додатковою угодою до нього.

Відповідач порушив свої зобов`язання за договором кредитної лінії від 28.01.2025 року № 826525 та не повернув кредит ні первісному кредитору, ні позивачу.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в розмірі 5000 гривень строком на 364 дні зі сплатою процентів в розмірі 0,95 % за день та сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 852,50 грн, що підтверджується розділом 2 договору.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов`язання з приводу кредиту, позики.

Станом на 22.10.2025 року відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, щодо оплати боргу та не повернув позивачу борг за кредитом в розмірі 5000 гривень, заборгованість по комісії за надання кредиту в розмірі 862,50 грн, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 3562,50 гривень ( 5000 грн х 0,95%/100 х 75 днів( з 28.01.2025 року по 12.04.2025 року) = 3562,50 грн), а також відповідачу нараховано заборгованість за неустойкою у розмірі 10000 гривень, а всього 19425 гривень .

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У відповідності до вимог ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.526 ЦК України, - зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості.

Згідно ч.1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині сплати неустойки в розмірі 10000 за кредитним не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, як пріоритетну норму права в період дії воєнного стану, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором перед позивачем становить 9425 грн, яка складається з 5000 гривень основної суми боргу, 862,50 грн боргу за комісією та 3562,50 грн заборгованості за процентами, тобто станом на 12.04.2025 року відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо оплати боргу та не повернув позивачу борг в сумі 9425 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з позивачем вказаний вище кредитний договір, що існує рішення суду про відсутність обов`язку відповідача за вказаним вище кредитним договором, що він не отримав кошти за даним договором і заборгованість за договором позики грошей в сумі 9425 гривень він повернув позивачу.

Суд відхиляє доводи представника відповідач про те, що відповідач не підписував кредитний договір, оскільки відповідачем та його представником не наданого суду належних та допустимих доказів нікчемності даного правочину, доказів, що даний договір визнаний недійсним, що існує рішення суду про визнання відсутнім обов`язку відповідача за даним договором, а також, що відповідач повернув платнику кошти в розмірі 5000 гривень, які надійшли на його банківський рахунок, як такі, що отримані ним помилково.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив відповідних платежів для погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов`язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача 9425 гривень боргу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" слід стягнути судові витрати у виді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1175,35 грн.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 1046 - 1050 Цивільного кодексу України керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів"" до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) заборгованість за кредитним договором в розмірі 9425 (дев`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014) 1175 (одну тисячу сто сімдесят п`ять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок судових витрат у вигляді судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03.03.2026 року.

Суддя Телешман О.В.