Рішення № 134515696, 05.02.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4623/15-ц

Провадження № 2/346/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання - Івантишин Д.Р., за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача: Козій Н.А. та Семенюк Р.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, та просив стягнути на свою користь 6000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 80290 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, судів та суддів за період часу 07 травня 2010 року 07 квітня 2013 року, що містили незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 протягом 35 місяців часу за ч.1 ст. 186 КК України.

Однак під час судового розгляду справи, 10.12.2018 представник позивача подавав заяву з процесуальних питань, якою по суті, уточнив підставу позову та збільшив розмір заявлених позовних вимог (т.2 а.с.54-63). Зокрема, уточнив, що моральної шкоди було завдано позивачу також у зв`язку із надто тривалим кримінальним переслідуванням, яке і досі триває. А також зазначив, що позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 780343 гривні.

Разом з цим, пізніше, зокрема 05.07.2019 року представник позивача подав ще одну заяву, якою знову уточнив розмір позовних вимог та зазначив, що 459030 гривень - це моральна шкода за незаконне кримінальне переслідування з 06.05.2010 року, а 2500 евро - це моральна шкода за надто тривале кримінальне переслідування (т.2 а.с.116-132).

І безпосередньо у судовому засіданні позивач підтвердив суду, що підтримує останню заяву від 05.07.2019 та заявлені його представником позовні вимоги.

Стислі позиції учасників справи.

Аргументи позивача. У зв`язку із незаконним притягненням позивача до незаконної кримінальної відповідальності працівниками поліції за згодою прокуратури, а в подальшому подвійним засудженням позивача судами до покарання, що врешті-решт і було визнано незаконним за безпідставністю та вилилось у закриття у подальшому кримінальної справи, порушеної щодо позивача за ч.1 ст. 186 КК України, за відсутністю складу злочину, позивачу завдано моральну шкоду, яка з урахуванням характеру, обсягу та тривалості страждань, яких зазнав позивач, оцінена ним і вказана у заяві.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А тому позивач вважає, що в такому разі вправі отримати відшкодування моральної шкоди виходячи з подвійного розміру мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що буде розумним задоволенням потреб позивача як потерпілої особи і не збагаченням позивача за усяких підстав, адже виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв`язку з незаконним порушенням кримінальної справи, незаконним обранням міри запобіжного заходу, подвійним безпідставним засудженням позивача, що в тому числі виявилось у виникнення захворювання позивача на гіпертонічну хворобу.

Також зазначає, що громадянину підлягають поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням правової допомоги. Водночас позивач не зберіг квитанції про сплату адвокату гонорару за надання ним правової допомоги при незаконному кримінальному переслідуванні, проте суми виплат адвокату гонорару та на інші витрати пов`язані участю адвоката в процесуальних діях по кримінальній справі щодо позивача за підрахунком позивача не перевищують розміру 6000 грн. а тому позивач вважає, що саме такий розмір повинен бути відшкодований позивачу.

Так, оскільки відповідно до частини третьої статті 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

У відповідності з рішенням «Меріт проти України» за надтривале досудове слідство по ч.1 ст. 186 КК України щодо позивача та незграбні судові засудження позивача, які відбулись двічі, що теж затягнуло розумні строки кримінального провадження щодо позивача, позивачу має бути відшкодовано 2500 євро моральної шкоди. Отже позовні вимоги позивача такі: з державного бюджету України відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 459 030 грн. та 2500 євро за його незаконне кримінальне переслідування, розпочате 06.05.2010 року за ч.1 ст. 186 КК, за два незаконні засудження по ч.1 ст. 186 КК 17.11.2010 року та 23.01.2012 року.

Аргументи відповідачів (поліція та прокуратура). Кримінальне провадження № 12013090180000638 від 14.03.2013 року передбачене ст. 186 ч.1 КК України станом на даний час не є закритим, а розслідування у відношенні громадянина ОСОБА_1 на даний час продовжується. Коломийський міськрайонний відділ УМВС України в Івано-Франківській області на момент розслідування кримінального провадження стосовно позивача був окремою юридичною особою, тому ГУНП України в Івано-Франківській області не може відповідати за його зобов`язаннями. До 07 листопада 2015 року ГУНП в Івано-Франківській області не мало жодного відношення до кримінального провадження та жодних процесуальних слідчих дій ним не приймалось. Крім того Коломийський МРВ УМВСУ в області в свою чергу в даний час також перебуває в стані ліквідації.

Аргументи відповідача (казначейська служба). Свою позицію не висловило.

Оцінка суду щодо фактів.

Постановою про порушення кримінальної справи від 06 травня 2010 року вирішено порушити кримінальну справу № 313519 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України (том 1 а.с. 6).

Постановою про притягнення як обвинуваченого від 07 травня 2010 року вирішено притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як обвинуваченого у даній справі та пред`явити йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України про що йому оголосити (том 1 а.с. 7).

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року позивача визнано винним за частиною першою статті 186 КК України та призначено покарання у вигляді 240 годин громадських робіт. Однак ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2011 року вирок Коломийського міськрайонного суду від 17 листопада 2010 року скасовано, справу направлено прокурору Коломийського району на додаткове розслідування (том 1 а.с.237-242).

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.01.2012, ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 850 грн. (а.с.55-57 том 1). Однак ухвалою ВССУ від 01.11.2012 вказані судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд (а.с.237-242 том 1).

Ухвалою Апеялційного суду Івано-Франківської області від 18.02.2013 вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2012 року скасовано, а справу направлено прокурору для додаткового розслідування (том 1 а.с.237-242).

Постановою про закриття кримінального провадження від 26 березня 2013 року встановлено, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, а саме факту відкритого викрадення чужого майна, оскільки недостатньо доказів для доведення вини ОСОБА_1 . У зв`язку із чим вирішено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090180000638 від 14.03.2013 року закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (а.с.11-17 том 1).

Однак ухвалою слідчого судді від 13 серпня 2013 року вирішено скасувати постанову слідчого СВ Коломийського МВ УМВС Легуняка Р.В. від 26.03.2013 року про закриття кримінального провадження № 12013090180000638 (а.с. 48-49 том 1).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.06.2019 підтверджується, що 14.03.2013 року до нього було внесено відомості про кримінальне провадження № 12013090180000638 за ч.1 ст. 186 КК України (а.с. 112-113 том 2).

Постановою щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду від 24.09.2015 року встановлено, що жодна із підстав, які дають право на відшкодування шкоди відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягають до застосування у даному випадку, керуючись вищезазначеним Законом України. У зв`язку із чим вирішено у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду від 14.09.2015 року, яка надійшла в Коломийський МВ УМВС 14.09.2015 року за вхідним номером 5136 відмовити. (том 1 а.с.40-42)

Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року, яке набрало законної сили 14.03.2016, рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2015 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, відмовлено (а.с.130-134 том 1).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2016 року у цій справі, вирішено позов задовольнити частково та стягнути з Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 50750 грн. моральної шкоди. В задоволенні решту позову відмовлено. Судові витрати віднести на рахунок держави (а.с. 140-144 том 1). А ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області Торованина В.Д. відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 05 травня 2016 року залишити без змін (а.с. 188-192 том 1).

Однак, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року вказані рішення судів від 05.05.2016 та 16.06.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи вказані судові рішення Верховний Суд зазначив наступне:

- незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом статті 2 Закону, підтверджується постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудвоого розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

- вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, не врахували відсутності реабілітуючих обставин, за наявності яких у позивача виникло право на відшкодування шкоди відповідно до Закону, не вказали чим саме підтверджується незаконність перебування позивача під слідством та судом і незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду в кримінальній справі, та не врахували, що сам лише факт перебування особи під слідством та судом протягом певного часу не надає їй право на відшкодування шкоди відповідно до положень Закону та частини першої статті 1176 ЦК України;

- відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу);

- за таких обставин спричинення позивачеві моральної шкоди внаслідок тривалого кримінального переслідування має відшкодовуватись в порядку, передбаченому частиною шостою статті 1176, статтями 1173 та 1174 ЦК України;

- отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

- вказані норми не звільняють позивача від обов`язку доказування неправомірності дій посадових осіб органів досудового розслідування, як підстави для відшкодування моральної шкоди;

- у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою;

- у рішенні від 30 березня 2004 року справа «Меріт проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що розгляд кримінального провадження стосовно заявника органами державної влади триває протягом шести років, що не відповідає вимозі «протягом розумного строку», і така надмірна тривалість кримінального провадження у справі може завдати заявникові моральні страждання;

- вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що моральна шкода може бути завдана довготривалим досудовим розслідуванням, однак при цьому не з`ясували, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору;

- задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачеві завдана шкода внаслідок дії органів досудового розслідування, яка виразилась у тривалому кримінальному переслідуванні позивача з травня 2010 року до 2013 року;

- такий висновок суди попередніх інстанцій зробили передчасно, оскільки у порушення статті 11 ЦПК України 2004 року не перевірили, чи заявлявся позивачем позов саме з підстав спричинення йому шкоди тривалим розслідуванням, чи з підстав незаконного, на його думку, засудження, вироками, скасованими судами вищих інстанцій, тобто суди не визначилися з підставами позову;

- разом з тим колегія суддів погоджується з тим, що моральна шкода може бути завдана довготривалим досудовим розслідуванням і такий захист порушеного права підлягає захисту саме в обраний позивачем спосіб, як такий, що відповідає критерію ефективного засобу юридичного захисту, з огляду на те, що статус свідка не дозволяє позивачу звертатися із заявою про оскарження дій органів досудового розслідування щодо дотримання розумних строків слідства (том 1 а.с.237-242).

Станом на 12 січня 2016 року, кримінальне провадження №12013090180000638 не завершено, і будь-яких рішень про закінчення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не приймались (том 4 а.с.239-240).

Оцінка суду щодо права.

Частиною 1 статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому статтею 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Однак, жодного із вказаних документів та жодних доказів на підтвердження існування вказаних фактів, які передбачені у названому законі, і з наявністю яких виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, позивач не надав. До того ж, кримінальне провадження №12013090180000638 не завершено, і досудове розслідування триває.

І тому суд констатує, що підстав для задоволення позову, в частині відшкодування витрат на юридичну допомогу та відшкодування моральної шкоди з підстав незаконних дій та рішень органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, судів та суддів, а також незаконного кримінального переслідування - не має.

Однак, позивач пред`явив позов не тільки з цих підстав, а також з підстави надмірної тривалості кримінального провадження щодо нього. А тому тут, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної бездіяльності чи незаконного попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. А згідно із ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів. При цьому за статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи. Разом з цим, відповідно до положень ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Вказані норми не звільняють позивача від обов`язку доказування неправомірності дій посадових осіб органів досудового розслідування як підстави для відшкодування моральної шкоди. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Разом з цим, у рішенні від 30 березня 2004 року справа «Меріт проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що розгляд кримінального провадження стосовно заявника органами державної влади триває протягом шести років, що не відповідає вимозі «протягом розумного строку», і така надмірна тривалість кримінального провадження у справі може завдати заявникові моральні страждання.

Подія, стосовно якої продовжується досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013090180000638 за ч.1 ст.186 КК України мала місце 14.11.2009 року.

І на той момент злочин, передбачений ч.1 ст.186 КК України, в силу ч.3 ст.12 КК України відносився до злочинів середньої тяжкості. А строки давності притягнення до кримінальної відповідальності будь-якої особи за вчинення такого злочину, в силу п.3 ч.1 ст.49 КК України складали 5 років.

На момент розгляду справи судом, злочин, передбачений ч.1 ст.186 КК України, в силу ч.4 ст.12 КК України став відноситись до нетяжких злочинів. А строки давності притягнення до кримінальної відповідальності будь-якої особи за вчинення такого злочину, в силу п.3 ч.1 ст.49 КК України складають ті самі 5 років.

Разом з цим, в силу статті 2 КПК України завданнями будь-якого кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. А згідно з ч.2 ст.36 КПК України прокурор, здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Отже, досудове розслідування по кримінальному провадженню щодо злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України мало б бути закінчено до закінчення строків давності притягнення будь-якої особи до кримінальної відповідальності аби було виконано одне із завдань кримінального провадження, зокрема: щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Однак, з моменту внесення відомостей до ЄРДР щодо вказаного злочину 14.03.2013 минуло більше 10 років, а досудове розслідування триває.

Позивач довів наданими ним доказами факт заподіяння йому моральної шкоди (оскільки тривалість кримінального провадження щодо нетяжкого злочину більше 10 років, вочевидь заподіює шкоду будь-якій людини щодо якої воно триває так довго).

Позивач довів заявлений ним розмір моральної шкоди від такого надмірного досудового розслідування (2500 евро, що на момент ухвалення рішення суду за офіційним курсом Національного банку України складає 127 575 гривень). Тут суд також виходить із положень п.2 ч.2 ст.23 ЦК України за якими, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. А позивач довів, що у зв`язку із таким тривалим досудовим розслідууванням він дійсно отримав душевні страждання, оскільки будь-яка людина, яка могла опинитись на місці позивача отримала б душевні страждання через це.

Також суд враховує, що за ч.3 ст.22 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. А заявлений позивачем розмір моральної шкоди цим вимогам повністю відповідає.

До того ж, позивач довів протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди (поліції та прокуратури) та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною йому моральною шкодою. Суд згідний із тим, що продовження досудового розслідування протягом більше ніж 10 років щодо нетяжкого злочину, строки притягнення до кримінальної відповідальності за яким закінчились, є протиправним. І жоден з відповідачів не надав суду докази того, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності переривався чи зупинявся, і якщо так, що це призвело до того, що строки давності не спливли. І взагалі, жоден з відповідачів не надав суду доказів того, що для досудового розслідування протягом такого строку, а це більше 10 років були об`єктивні причини.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу слід задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 127 575 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, у якості компенсації моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю кримінального провадження №12013090180000638. Разом з цим у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у більшому розмірі з інших підстав, а також у відшкодуванні витрат на юридичну допомогу слід відмовити.

Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 127 575 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, у якості компенсації моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю кримінального провадження №12013090180000638.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у більшому розмірі з інших підстав, а також у відшкодуванні витрат на юридичну допомогу - відмовити.

Розподіл судових витрат - не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено із затримкою 02 березня 2026 року, у зв`язку з перебуванням судді у незапланованій відпусті.

Суддя: Коваленко Д.С.