Рішення № 134513040, 03.03.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/706/26

Провадження № 2/210/1143/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 березня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває вказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач з 31.07.1990 року по 05.08.2021 року працював у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» в шкідливих умовах праці, а саме:

- 31.07.1990-15.12.1991 - учень помічника машиніста екскаватора в кар`єрі,

- 16.12.1991-23.06.1999 - помічник машиніста екскаватора в кар`єрі,

- 24.06.1999-05.08.2021 - майстер гірничий в кар`єрі.

Робота у шкідливих умовах за тривалий час трудових відносин позивача з відповідачем негативно вплинули на стан здоров`я позивача та спричинили виникнення в нього професійного хронічного захворювання.

По факту виникнення в хронічного професійного захворювання було проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 24 жовтня 2025 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання за таким діагнозом: сидеросилікоз першої стадії (t/1.1/1.em.pi.co) ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, група Е. Емфізема легень. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип) J62.8.

Крім того, Комісією було зроблено висновок про наявність шкідливих умов праці позивача.

Представник позивача зазначив, що згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров`я, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання Відокремленого підрозділу «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика» від 24.09.2025 р. протокол № 38/592, професійне захворювання встановлене з урахуванням рентгенологічних та клініко-функціональних даних, характерних для сидеросилікозу першої стадії ускладненого хронічним обструктивним захворюванням легень.

Приймаючи до уваги обставини роботи та шкідливі умови, п. 18 Акту про розслідування встановлені причини виникнення в позивача хронічного професійного захворювання:

Пил фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі 10 по 70% перевищувала гранично допустиму концентрацію в 4.7 рази відповідно до ни», затверджених наказом міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 №1192 і становила 9,4 мг/м? при гранично допустимій концентрації 2 мг/м

Враховуючи вище вказане згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу №231/25/5060/В від 25.12.2025 року позивачу було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20%, з 24.09.2025 року безстроково.

Представник позивача наголошує, що у зв`язку з захворюванням у позивача змінився образ і якість життя, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт. Отже, представник позивача зазначив, що факт моральних страждань є очевидним, у зв`язку з чим представник позивача просить стягнути з відповідача в порядку відшкодування моральної шкоди 172 940, 00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 09 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

16.02.2026 року від представника відповідача Єфремової Т.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням у розмірі 172 940, 00 гривень у повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що при укладенні трудового договору з позивачем йому було роз`яснено його права і обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його прав на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, а позивач підтвердив ознайомлення з відповідними умовами під підпис та свідомо погодився на виконання роботи у виробничих умовах, усвідомлюючи можливість ризику ушкодження здоров`я та його наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Обов`язковими передумовами виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу. В свою чергу, ПАТ «АМКР» не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між професійною хворобою Позивача і роботою у Відповідача. Таким чином, можна зробити висновок, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку Відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення у Позивача професійного захворювання, отже відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди. Позивач зазначає, що оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, отриманим ним при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 172 940,00 грн., проте жодним чином не обґрунтовує розрахунок. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості. Таким чином, враховуючи не доведення Позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також безпідставність та необґрунтованість його позовних вимог, останні не підлягають задоволенню.

Крім того, 20.02.2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що Відповідач повинен був створити на його робочому місці такі умови праці, які відповідають нормативно-правовим актам та посадовим інструкціям, а також додержанню вимог законодавства у галузі охорони праці. Однак, через незабезпечення відповідачем належних умов праці на його робочому місці, це призвело до виникнення у позивача професійного захворювання під час виконання ним трудових обов`язків, наслідком якого стало ушкодження здоров`я, завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що позивач у віці 60 років втратив можливість жити звичним життям без відчуття болю, що має безповоротну дію, зазнав душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у його житті. Представник позивача вважає за необхідне констатувати наявність факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, оскільки керуючись критеріями загальнолюдських цінностей і виходячи з розуміння того, що життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а втрата 60% професійної працездатності та ІІІ група інвалідності, встановлені позивачу, пов`язані з глибокими душевними стражданнями, що за законом підлягають компенсації. Таким чином, з урахуванням вказаного вище, обґрунтована необхідність покладення цивільно-правової відповідальності за спричинену Позивачу шкоду на Відповідача, а з урахуванням принципів розумності, виваженості, справедливості вбачається домірним розмір грошового відшкодування моральної шкоди Позивачу з огляду на спричинені моральні страждання та негативні наслідки, у зв`язку з професійним захворюванням.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 31.07.1990 року по 05.08.2021 року у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» в шкідливих умовах праці, а саме:

- 31.07.1990 - 15.12.1991 - учень помічника машиніста екскаватора в кар`єрі,

- 16.12.1991 - 23.06.1999 - помічник машиніста екскаватора в кар`єрі,

- 24.06.1999 - 05.08.2021 - майстер гірничий в кар`єрі, що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.13-15).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання (отруєння) від 24.10.2025 року хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин:

При роботі майстром гірничим в кар`єрі виконував роботи з організації технологічного процесу на відвальній дільниці. Внаслідок недосконалості технологічного процесу, протягом тривалого часу підпадав під дію концентрацій пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, які перевищували нормативні значення (зворот а.с.17).

24.09.2025 року Відокремленим підрозділом «Науково практичний медичний центр професійного здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» позивачу було встановлено такі професійні захворювання: сидеросилікоз першої стадії (t/1.1/1.em.pi.co) ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, група Е. Емфізема легень. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип). Захворювання професійне (а.с.25-26).

30.09.2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 231/25/5060/В, номер рішення 231/25/5060/P) ОСОБА_1 було встановлено 20% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, захворювання професійне (а.с.22-23).

Згідно виписки із медичної картки хворого основним діагнозом ОСОБА_1 є: сидеросилікоз першої стадії (V1, 1/1,em,pi,co), ускладнений хронічним бструктивним захворюванням легень, група Е. Емфізема легень. Легенева недостатність другого ступеня (змішаний тип). Захворювання професійне. (Висновок ЛЕК ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» від 24.09.2025, протокол №38/592).

Супутній діагноз: Радикулопатія попереково-крижова та шийна, помірно виражена (стан після мікродискектомії, 2020 рік). Гіпертонічна хвороба II стадії, ступни 2 гіпертензивне серце. ІХС стенокардія напруги, ІІ ф.к., дифузний кардіосклероз. СН. Іст Ризик 3-4 XXH CKX пієлонефрит, фаза н/ремісії. ХНН-Ост. ДЕП 2ст., астено-вестибулярний синдром. Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової (наслідки вибухової травми 3ЧМТ, забій головного мозку, 1988). Вестибулярна дисфункція.

Згідно з ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.10.2025 року підтверджено факт отримання професійного захворювання позивачем саме при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються письмовими матеріалами справи (а.с.27-41).

Виходячи з норм ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я (отриманням професійного захворювання), втратою відсотка працездатності, постійними процесами лікування, постійними прийомами ліків, перенесеними фізичними стражданнями позивач зазнає моральних страждань.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку.

Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому, при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, з відповідача, з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок хронічного професійного захворювання без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, на користь держави, сплачений судовий збір у розмірі 1331, 20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 03 березня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко