Ухвала суду № 134509282, 02.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1874/26

УХВАЛА

02 березня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів.

Ухвалою від 09.02.2026 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Так, у вищенаведеній ухвалі суду зазначалось: «в обґрунтування заяви позивачем зазначено, що 20 листопада 2025 року при виконанні службових обов`язків та отриманні витягу з наказу начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області від 07.10.2025 року №794-НК/60 «Про преміювання» мені - ОСОБА_1 стало відомо, що відносно мене застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке стало підставою зменшення премії у вересні 2025 року на 240%.

З метою отримання копії відповідного наказу та встановлення підстав щодо накладення відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани він звернувся листом до начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генералу-майору служби цивільного захисту через систему електронного документообігу АСКОД, що підтверджується листом від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60 та документом про відправку 08.12.2025 року листа від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60.

3 09 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 09.12.2025 року №481- НВ/60 «Про надання щорічних відпусток, перебування на лікарняних» позивачу було надано відпустку.

23 грудня 2025 року службою кадрів позивачу було повідомлено, що 11 грудня 2025 року через систему електронного документообігу АСКОД до 3 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Одеській області надійшов супровідний лист від ГУ ДСНС в Одеській області від 11.12.2025 № 60 01.2- 9464/60 14 про надання витягу з наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 19.09.2025 року №754-НК/60 «Про покарання винних» та надано витяг з наказу».

Так згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства в України встановлені строки звернення до суду з позовною заявою. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вказує, що згідно повідомлених відомостей позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду. Він починаючи з 20.11.2025 року дізнався про наявність наказу від 07.10.2025 року №794-НК/60. Тобто вже з цього часу він міг звернутися безпосередньо до суду. Поважних причин не можливості вчасно звернутися з цим позовом до суду позивачем не зазначено, а лише наведено його дії які ним вчинено задля отримання додаткової інформації.

Крім того перебування позивача у відпустці також не може вважатися належною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Також позивач вказав, що 23.12.2025 року йому вже було повідомлено запитувану ним інформацію.

При цьому до суду позивач звернувся 26.01.2026 року, тобто його строк звернення до суду сплинув навіть за таких обставин 23.01.2026 року.

23.02.2026 року на виконання ухвали суду позивачем зазначено додаткові обставини, а саме те, що з 26 листопада по 28 листопада 2025 року та з 2 грудня по 5 грудня 2025 року був змущений перебувати на лікарняних, що підтверджується рапортом на Начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генерал-майора служби цивільного захисту Дениса Платонова від 26 листопада 2025 року щодо звільнення від виконання обов`язків на період лікарняного та електроних листів непрацездатності від 26 листопада 2025 № 19757634-2036442127-1 та від 2 грудня 2025 № 19757634-2036551223-1 (додаються). До роботи приступив 8 грудня 2025 року. З метою отримання копії відповідного наказу та встановлення підстав щодо накладення відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани він звернувся з рапортом до начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області генерала-майора служби цивільного захисту через ситему електронного документообігу АСКОД, що підтверджується листом від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60 30 та документом про відправку 08.12.2025 року листа від 08.12.2025 року №60 30/01-1898/60 30.

3 09 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУ ДСНС в Одеській області полковника служби цивільного захисту О.ШКРОБИ від 09.12.2025 року №481-HB/60 «Про надання щорічних відпусток, перебування на лікарняних» позивачу було надано соціальну відпустку. Під час зазначеної відпустки позивач знаходився на лікуванні у медичному закладі та мав оперативне втручання, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 18 грудня 2025 року № 1382. Під час знаходження на лікуванні позивач немав можливості та доступу до робочого місця та немав можливості ознайомитися з наказом про догану. Також, під час знаходження у соціальній відпустці та перебуванні на лікарняному позивач не міг користуватися робочим місцем та системою АСКОД, про надання оскаржуваного наказу 11 грудня 2025 року позивач не був повідомлений та технічної можливості його отримати не мав, у звязку з відсутністю доступу до робочого місця.

Суд вказує, що звернення позивача з позовом не ставиться в залежність від обізнаності його з реквізитами оскаржуваного накази, тому такі обґрунтування не є непереборною та поважною підставою для поновлення строку звернення з позовом до суду.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Суд вказує позивачу на те, що обставина не ознайомлення позивачем з оскаржуваним наказом не є непереборною обставиною, оскільки вже з вересня 2025 року позивачу було відомо про відсутність преміювання.

Жодних поважних обставин звернутися до суду починаючи з 01.10.2025 року позивачем не зазначено. Тим більше, що позивач міг звернутися до суду і вказати обставини щодо відсутності наказу з підстав не вручення такого йому особисто.

Тобто з 1-го жовтня 2025 року по 20 листопада 2025 року (дата коли позивач зазначає, що він дізнався про застосування до нього дисциплінарного стягнення) позивач не звертався до суду.

Щодо перебування на лікарняному з 26.11.2025 по 28.11.2025 року та з 02.12.2025 по 05.12.2025 року, суд також критично ставиться до такої обставини, адже позивач міг звернутися в тому числі за допомогою представника, або скористатися Електронним судом.

Щодо посилань позивача на те, що з 09.12.2025 року по 22.12.2025 року він був у відпустці та під час такої відпустки знаходився на лікуванні у медичному закладі, суд зазначає таке.

Судом досліджено виписку із медичнох картки стаціонарного хворого №1382 на яку посилається позивач. Та згідно картки встановлено, що на стаціонарі позивач перебував з 18.12.2025 року по 19.12.2025 року, а з 19.12.2025 року перебував вже на амбулаторному лікуванні по місцю проживання.

Суд зазначає, що наведене не вказує на конкретні, реальні, непереборні і об`єктивно нездоланні фактори та причини, які зумовили (надали змогу) реалізацію свого права на звернення до суду із вимогою про оскарження наказу, при цьому, те, що позивачем не наведено жодних причин й не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність можливості підготувати та подати позовну заяву у наступні періоди: з 09.12.2025 року по 17.12.2025 року включно та з 22.12.2025 року.

Подібного висновку щодо обставин лікування дійшов і Верховний Суд в ухвалі від 16.05.2025 року по справі №990/98/25.

Велика Палата зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24 та інших.

При цьому у позові позивачем зазначено про те, що саме у вересні він не отримав премію та у зв`язку з цим він звернувся до провідного фахівця відділення персоналу, який повідомив, що було застосовано догану. Тобто саме з вересня 2025 року з моменту звернення вперше позивачем до фахівця йому вже було відомо про обставини щодо нього, які зараз слугують підставою його звернення з даним позовом.

Таким чином підсумовуючи все вищевикладене суд вказує на пропущення позивачем строку звернення до суду.

Також суд визнає не поважними причини пропуску такого строку.

Водночас суд акцентує увагу на тому, що ті факти про які, позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборними обставинами з підстав яких позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд визнає підстави для поновлення строку, які зазначено представником позивача неповажними та дійшов висновку про необхідність повернення позову без розгляду.

Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Е.А.Іванов