Рішення № 134508639, 03.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

03 березня 2026 рокусправа № 380/6385/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кондратюк Ю.С.,

з участю:

секретаря судового засідання: Бугрінової Е.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Торопчина О.Д.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач, ГУ НП у Львівській області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати, з часу видачі наказ ГУНП у Львівській області від 31.03.2025 № 246 о/с Про особовий склад про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» за власним бажанням, з 31.03.2025;

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області, з 20.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що, як зазначено у резолютивній частині наказу від 31.03.2025, підставою видачі такого організаційно-розпорядчого документу слугував рапорт позивача датований начебто 17.03.2025, що не відповідає дійсності, оскільки, як і рапорт так і наказ було датовано одним днем, 31.03.2025. 17.03.2025 взагалі припадає на день народження позивача, який того дня перебував на дільниці, та жодного рапорту не писав. У рапорті йдеться про намір звільнення позивача «За власним бажанням», проте жодного з переліченого законом та Постановами КМУ випадку поважності причин, так і сімейних обставин у рапорті не зазначено, за відсутності таких апріорі. Позивач, який мав вислугу понад 13 років, відсутність підстав виходу на пенсію, як за вислугою років, не мав жодних очевидних підстав для добровільності звільнення зі служби.

Написання рапорту 31.03.2025, з датуванням такого 17.03.2025, було здійснено позивачем у хворобливому стані, під психологічним тиском окремих представників ГУНП у Львівській області.

Позивач є батьком двох малолітніх дітей, дружина якого перебуває у декреті, не мав жодної підстави для звільнення зі служби в поліції, діючих дисциплінарних стягнень не мав, під судом і слідством не перебував. Одним з ключових моментів є відсутність волевиявлення позивача добровільно припинити публічну службу в поліції.

На підставі вищевикладеного, вважає звільнення незаконним, а спірний наказ протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 04.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування зазначає, що позивач проходив службу на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області.

17.03.2025 позивач подав відповідачу рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції України за власним бажання з 31.03.2025 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII. Даний рапорт зареєстрований в Львівському РУП № 2 ГУНП у Львівській області за № РП-582/40/01-25 від 17.03.2025, а також з усіма необхідними резолюціями: заступника начальника ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 , начальника УПД ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 18.03.2025 та т.в.о. начальника Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4

31.03.2025 начальником ГУНП у Львівській області Олександром Шляховським на вищезазначеному рапорті накладено резолюцію "До наказу".

У відповідь на вказаний рапорт, наказом ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025 звільнено капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за власним бажанням (п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»).

З вищенаведеного виснується, що на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Водночас порядок звільнення з цієї підстави врегульований пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, наразі є чинним і встановлює, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Верховний Суд України в постанові від 24 червні 2014 року у справі № 21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні (стаття 38 КЗпП), обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо. У вказаному судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Позивачем не надано належним чином оформленого документу, що підтверджує непрацездатність позивача станом на 31.03.2025 (дату звільнення позивача зі служби в поліції). Крім того, не подавалися ГУНП у Львівській області документи (рапорти), що підтверджують непрацездатність позивача станом на 31.03.2025.

Відтак, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

09.05.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких додатково обґрунтовує підставність позовних вимог. Зазначає, що звільнення позивача відбулось в період його тимчасової непрацездатності, та ОСОБА_1 31.03.2025 до закінчення робочого дня подав рапорт про відкликання рапорту про звільнення, оскільки мотиви викладені у ньому не відповідали волевиявленню позивача. Рапорти про відкликання були подані до закінчення робочого дня каналами поштового, електронного та відомчого документообігу.

Графіки чергувань та Плани роботи позивача на квітень 2025 погоджені, як керівником позивача так і Офісом тер.громади, складені, погоджені та підписані 27.03.2025; Вимоги, Акти фінансової частини прийому-передачі ТМЦ датовані квітнем 2025 року про передачу поліцейським ОСОБА_5 - іншому поліцейському майна.

11.05.2025 представник позивача подав клопотання про долучення Висновку за результатами дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа від 09.05.2025, відповідно до якого з певною долею вірогідності можна вважати, що ОСОБА_6 примушували до написання рапорту, рапорт ним був написаний 31.03.2025, а не 17.03.2025, та жодних підстав звільнення зі служби у поліції ОСОБА_7 не мав. Також психофізіологічні реакції ОСОБА_6 на поставлені спеціалістом запитання сигналізують про те, що 31.03.2025 останній перебував на лікарняному (підтверджено медичними документами), та до закінчення робочого дня, 31.03.2025 позивач відкликав свій рапорт, що у взаємозв`язку з іншими доказами (електронним листуванням, рапорти) відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 12.05.2025 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду без оформлення окремого документа від 27.05.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.

07.06.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких додатково зазначає, що підписанти рапорту Гануляка В.І. з числа його прямих і безпосередніх начальників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на час погодження вказаного рапорту позивача про звільнення перебували на лікарняних.

Не відповідає також бажання позивача звільнитись зі служби в поліції той факт, що 27.03.2025, (після дати 17.03.2025 так званого написання рапорту) було затверджено і погоджено з територіальною громадою плани і графіки чергувань позивача на квітень 2025 року (відповідно на період після запланованого звільнення). Офіс агломерації Львівської міської ради своїм листом від 02.06.2025 підтвердив вказаний факт, як і факт наявності в тер.громадах примірників вказаних графіків і планів на квітень 2025 року.

25.06.2025 представник відповідача подав заяву про виклик свідків.

14.07.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 15.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; постановлено: заяву представника позивача та представника відповідача про виклик свідків задовольнити; викликати в судове засідання свідків: ОСОБА_1 ; ОСОБА_10 ; т.в.о. начальника Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області майора поліції Костомаху Володимира Васильовича; заступника начальника Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області з превентивної діяльності підполковника поліції ОСОБА_11 ; начальника сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_12 .

06.10.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що 31.03.2025, до закінчення робочого часу ОСОБА_1 каналами відомчого, також поштового і електронного зв`язку відкликав свій рапорт про звільнення зі служби в поліції з міркувань примушення його до звільнення під погрозою кримінального переслідування.

Більш того, строк розгляду рапортів про звільнення працівників поліції зі служби за власним бажанням складає 3 місяці, а не 2 тижні та жодних поважних причини у рапорті позивачем не було наведено.

Окрім того, 31.03.2025 позивач, подавши рапорт про відкликання, таким чином погодився продовжувати службу в поліції.

31.03.2025 звільнення позивача зі служби. 10.04.2025 ОСОБА_1 повідомлено про "обіцяну" 31.03.2025 підозру у вчиненні корупційного злочину, (по заяві ОСОБА_13 ) та в подальшому обрано, продовжено, змінено запобіжний захід, вжито інших процесуальних обмежень та свобод.

11.09.2025 у судовій справі № 463/8482/25 слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова задоволено скаргу, подану в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, та скасовано повідомлення слідчого/прокурора від 10.04.2025, яким ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 ККУ. Вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.09.2025.

23.09.2025 слідчим СВ ТУ ДБР у м. Львові по заяві внесено відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 383 КК України, (особа на яку вказав вже заявник ОСОБА_1 ) раніше неодноразово судимий та розшукуваний ОСОБА_13 , який здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення тяжкого злочину із штучним створенням доказів винуватості ОСОБА_1 . В подальшому, судом скасовано, як запобіжний захід, так і арешт майна ОСОБА_1 .

В реєстрах, базах видалено дані про повідомлення про підозру ОСОБА_1 , який є фактично виправданий судом на стадії досудового розслідування.

13.10.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що 12.04.2025 поштовим зв`язком на адресу позивача було скеровано Витяг з наказу від 31.03.2025 про звільнення. Трудова книжка позивачеві в день звільнення не поверталась.

17.10.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що представник позивача надає відомості отриманих нібито з кримінального провадження, однак, дозвіл на розголошення таких від слідчого чи прокурора не долучено.

Окрім цього, свідок ОСОБА_12 вказав, що типовий план роботи поліцейського офіцера громади, звіт про виконання роботи за березень 2025 та інші матеріали відсутні на поліцейській станції, яку обслуговував поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_14 .

З приводу відсутніх документів, які регламентують діяльність поліцейського офіцера громади ОСОБА_1 , проведено службове розслідування.

У разі ненадання позивачем, представником позивача оригіналів документів під назвами «Дорожні листи ОСОБА_15 на квітень 2025» та «Графік прийому громадян, типовий план» та непідтвердження джерела їх отримання, визнати такі документи неналежними та недопустимими доказами, що не підлягають врахуванню при ухваленні рішення у справі.

20.10.2025 представник позивача подавав клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Офіс агломерації та розвитку громад ЛМР, яке в подальшому було відкликане, тож не розглядалось судом.

28.10.2025 представник позивача подавав клопотання про долучення з матеріалів кримінального провадження, у якому було повідомлено про підозру ОСОБА_1 таких документів: клопотання захисника в порядку ст. 221 КПК України про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, копію з матеріалів кримінального провадження службової характеристики на ОСОБА_1 , станом на березень 2025, оригінал знаходиться в матеріалах службового розслідування, копію з матеріалів кримінального провадження службової характеристики на ОСОБА_1 , оригінал у кримінальному провадженні, станом на травень 2025, підписані одним тим самим підписантом, при цьому дані про особу ОСОБА_1 в частині характеризуючих даних значно відрізняються, копії з матеріалів кримінального провадження Дорожніх листів на квітень 2025 на службовий автомобіль ОСОБА_1 , де в числі користувачів службових автівок зазначені прізвища осіб ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 . Оригінали вказаних дорожніх листів знаходяться в автослужбі.

Також просив залишити без розгляду клопотання позивача про залучення в якості Третьої особи без самостійних вимог Офісу агломерації, оскільки таке є структурним підрозділом ЛМР та кінцеве рішення у справі за позовом ОСОБА_1 на впливатиме на їх права та обов`язки.

08.11.2025 представник позивача подав пояснення, в яких зазначив щодо шляхових листів, то такі також створені ГУНП у Львівській області у квітні 2025 року, та у них є згадка про ОСОБА_1 , (перший номер у шляховому листку), як про користувача службових автомобілів. Відповідно ОСОБА_1 був користувачем службового ТЗ, особою - користувачем джерела підвищеної небезпеки, застрахованою особою. - водієм, та матеріально відповідальною особою, оскільки у листку йшлось про витрати пального, тощо. Цим і пояснюється наявність у ОСОБА_1 копій дорожніх листків, аналогічно такі листки містяться у кримінальному провадженні, оскільки існують ухвали на обшук автівок, які перебували у користуванні ОСОБА_1 та ці листки підтверджували користування авто останнім.

11.11.2025 представник відповідача подав клопотання, у якому просив: витребувати в позивача ОСОБА_1 чи його представника ОСОБА_10 копії ухвал Личаківського районного суду м. Львова про обшук житла, автомобілів (службових автомобілів) ОСОБА_1 , які перебували в його користуванні; витребувати в позивача чи його представника копію протоколу вилучених речей і документів, копію проколу про затримання ОСОБА_1 чи копію постанови слідчого, якою речі та майно, вилучені в ході обшуку визнано речовими доказами по справі.

У судовому засіданні 18.11.2025 представник відповідача підтримав клопотання про витребування доказів в частині надання копії протоколу вилучених речей і документів, копії проколу про затримання ОСОБА_1 чи копію постанови слідчого, якою речі та майно, вилучені в ході обшуку, визнано речовими доказами по справі.

Ухвалою суду без оформлення окремого документа від 18.11.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовлено.

У судовому засіданні 18.11.2025 представник відповідача заявив клопотання про повторний допит позивача як свідка; позивач згоди на повторний допит не надав. Ухвалою суду без оформлення окремого документа від 18.11.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про повторний допит позивача як свідка відмовлено.

20.11.2025 представник відповідача подавав пояснення, в яких зазначив, що 18.11.2025 адвокатом Гануляка В.І. було зазначено, що документ під назвою «Дорожні листи ОСОБА_15 на квітень 2025» завірені «прокурором» у межах кримінального провадження. Водночас під час подання додаткових пояснень 13.10.2025 ОСОБА_10 через систему «Електронний суд» долучено документ під назвою «Дорожні листи ОСОБА_15 на квітень 2025», на якому відсутній «підпис прокурора». Разом із тим, зазначений підпис, друковані слова (надруковані за допомогою редактора) з`явились вже під час подальшого допиту свідка представника позивача ОСОБА_10 .

На документі під назвою «Дорожні листи ОСОБА_15 на квітень 2025» вимоги зазначені в ДСТУ 4163:2020 відсутні, що ставить під сумнів перебування такого документа в кримінальному провадженні та завіреним «прокурором».

Не долучено копій протоколів вилучених речей і документів, копій проколу про затримання ОСОБА_1 чи копій постанови слідчого, якою речі та майно, вилучені в ході обшуку визнано речовими доказами по справі в кримінальному провадженні за участі ОСОБА_1 , що, також, свідчить про відсутність документа «Дорожні листи ОСОБА_15 на квітень 2025» в кримінальному провадженні, які мали б бути вилученні (зі слів представника позивача) під час обшуку житлового приміщення ОСОБА_1 чи службових автомобілів (які не були реалізовані).

Також отримано відповідь з Львівського районного управління поліції № 2 від 09.06.2025 № 92331-2025, з якої вбачається, що графік прийому громадян поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області Львівської територіальної громади, що обслуговує с-ще. Рудне, Рясна-Руська, с. Підрясне, типовий план роботи поліцейського офіцера громади, звіт про виконання роботи за березень 2025 відсутні на поліцейській станції, яку обслуговував поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_14 .

Листом УІАП № 174821-2025 від 03.11.2025 надано інформацію щодо здійснення конектів під обліковим записом (логін та пароль) ОСОБА_1 відповідно до звіту «Запит щодо конектів користувачів, здійснених з 25.12.2020» в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» в період з 0:00 год 01.01.2025 до 23:59 год 31.03.2025. Відтак, здійснюючи співставлення здійснення конектів (входу) під обліковим записом із дорожніми листами ОСОБА_1 можна встановити наступне: 17.03.2025 позивач використовує службовий транспортний засіб з 09:00 до 18:00 год, однак не здійснює вхід в планшетний пристрій; 31.03.2025 позивач використовує службовий транспортний засіб з 09:00 до 12:00 год, однак не здійснює вхід в планшетний пристрій. Відомості про використання службового транспорту засвідчують перебування ОСОБА_1 на службі 17.03.2025, тоді ж цього дня ним був написаний та поданий рапорт про звільнення за власним бажанням.

30.11.2025 представник позивача подавав додаткові пояснення, в яких зазначає, що докази на підтвердження обставин, які потребують доказування, перебувають у володінні відповідача, зокрема, дорожні листи.

07.12.2025 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що Наказом НПУ від 20.03.2025 № 283 регламентовано питання використання відомчої пошти та відомчих каналів зв`язку, з метою підвищення рівня кібербезпеки в оперативно-службовій діяльності поліції та поліцейських. Працівник кадрового апарату ГУНП 31.03.2025, коли діяли вже положення наказу НПУ № 283/2025 здійснив надсилання з власного месенджеру Whats APP на мобільний телефон ОСОБА_1 витяг з наказу про звільнення, не використовуючи відомчі засоби комунікації, офіційну скриньку ГУНП чи його структурного підрозділу.

Лише 10.04.2025 по пошті ОСОБА_1 скеровано витяг з наказу разом з довідкою про грошове забезпечення, а трудова книжка, ані в день звільнення, ані наступного дня не вручалась та не надсилалась позивачеві поштою, а розрахунок з ним проведено лише 20.04.2025.

Представник позивача надавав додаткові пояснення та клопотання 08.12.2025, 15.12.2025, 19.01.2026.

26.02.2026 від представника позивача надійшов письмовий виступ у судових дебатах від 25.02.2026, у якому, зокрема, просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов`язавши відповідача подати Звіт про виконання судового рішлення, оскільки в разі задоволення позову, з огляду на попередню недоброзичливу поведінку окремих посадових осіб роботодавця, не виключено, що ОСОБА_1 будуть переслідувати по службі, створювати штучно перепони для призначення на посаду.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

26.02.2026 у судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та у зв`язку із складністю справи суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 03.03.2026 о 13:00 (ч. 1 ст. 227 КАС України).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області.

Позивач подав відповідачу рапорт від 17.03.2025 про звільнення зі служби в поліції України за власним бажання з 31.03.2025 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». «Від проходження військової лікарської комісії відмовляюсь. З вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щодо надання декларації перед звільненням та після звільнення ознайомлений» (Т. 1, а.с. 20) (далі рапорт про звільнення від 17.03.2025).

Рапорт про звільнення від 17.03.2025 зареєстрований у Львівському РУП № 2 ГУНП у Львівській області за № РП-582/40/01-25 від 17.03.2025, також містить резолюції: заступника начальника ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 (без дати), начальника УПД ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 18.03.2025, т.в.о. начальника Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 (без дати); вх. Управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області № Рп-690 від 28.03.2025; 31.03.2025 начальником ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 на рапорті накладено резолюцію "До наказу", на звороті рапорту містяться відмітки «не заперечую» проставлені 17.03.2025 майором поліції ОСОБА_19 , полковником поліції ОСОБА_8 (Т. 1, а.с. 42, а.с. 148).

31.03.2025 здійснено подання Т.в.о. начальника Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області майора поліції В. Костомахи Начальникові ГУНП у Львівській області генералу поліції третього ранку Олександру ШЛЯХОВСЬКОМУ про звільнення позивача, в якому вказано: «За час служби в Національній поліції України зарекомендував себе з посередньої сторони. До виконання службових обов`язків ставиться не завжди сумлінно. Накази, інструкції та інші нормативні документи; які регламентують діяльність поліції та займаної посади знає та правильно керується ними у своїй практичній діяльності. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. У виконанні поставлених перед ним завдань проявляє наполегливість та розумну ініціативу.

Орієнтується у службовій обстановці, в критичних ситуаціях не губиться, здатний самостійно приймати вірні рішення. У роботі не рахується з особистим часом, має почуття особистої відповідальності за доручену справу. Працює над підвищенням професійного рівня, добре володіє вогнепальною зброєю, фізично розвинутий, у стройовому відношенні підтягнутий, акуратний. У стосунках з колегами по роботі та громадянами ввічливий.

Враховуючи вищевикладене порушую клопотання про звільнення з Національної поліції України поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063125) за п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням з 31 березня 2025 року» (Т. 1, а.с. 42 зворот).

Наказом ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 0063125, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП, з 31.03.2025. Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги становить: 13 років 07 місяців 20 днів. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 17.03.2025 (Т. 1, а.с. 11) (далі Наказ про звільнення від 31.03.2025).

Працівник кадрового апарату ГУНП 31.03.2025 здійснив надсилання за допомогою телефонного додатку WhatsAPP ОСОБА_1 . Наказу про звільнення від 31.03.2025, що сторонами не заперечується (Т. 1, а.с. 11 зворот).

11.04.2025 позивачу скеровано наказ про звільнення від 31.03.2025 засобами поштового зв`язку (Т.2, а.с. 64), трудова книжка не видана позивачу, розрахунок проведено 20.04.2025, що сторонами не заперечується.

Відповідно до Довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського позивач звільнений зі служби в період з 31.03.2025 до 19.04.2025 (Т. 1, а.с. 79).

31.03.2025 позивач подав рапорт, відповідно до якого «просив вважати таким, що не відповідає його волевиявленню рапорт про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 31.03.2025, оскільки рапорт не був написаний 17.03.2025, а 31.03.2025 під психологічним примусом та під час перебування в хворобливому стані (інформативно: вітряна віспа з 31.03.2025 та перебування на лікарняному). Окремими працівниками кадрового апарату мене було 31.03.2025 «по дружньому попереджено» про планування мого затримання на днях працівниками правоохоронного органу. Від тоді задля зменшення суспільного резонансу формальне написання такого рапорту є вкрай необхідним. Обхідного листа я не отримував, а жетон та службове посвідчення було забрано у мене з рук кадровим працівником ОСОБА_20 » (Т. 1, а.с. 12) (далі Рапорт про відкликання рапорту про звільнення від 31.03.2025).

Рапорт про відкликання рапорту про звільнення від 31.03.2025 зареєстрований Львівським районним управлінням поліції № 2 ГУНП у Львівській області 31.03.2025 за вх. № РП-584 (Т. 1, а.с. 12), поданий також в електронному вигляді через систему електронного документообігу Міністерства внутрішніх справ України, також через електронну пошту та телефонні додатки (Т. 1, а.с. 13-15).

У відповіді ГУНП у Львівській області № 119885-2025 від 10.04.2025 на рапорт від 31.03.2025 зазначено, що відомості документального підтвердження щодо порушень в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, не установлено та повідомлено, що відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язаний подати декларацію та відповідно до ч. 11 ст. 38 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний в семиденний строк повідомити відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває особа на військовому обліку, про зміну облікових даних (Т. 1, а.с. 46).

Не погоджуючись з Наказом про звільнення від 31.03.2025, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є підстави та порядок звільнення зі служби в поліції України за власним бажанням.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону №580-VIІI призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

За змістом пункту 7 частини першою статті 77 Закону №580-VIІI поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Відповідно до частин другої та третьої статті 77 Закону №580-VIІI днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

На час видання спірного наказу про звільнення діяли норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки.

Згідно з пунктом 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з п. 2 Положення №114 капітан поліції (спеціальне звання у позивача) відноситься до середнього начальницького складу.

Підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За змістом пункту 8 Положення №114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, Наказом ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 0063125, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП, з 31.03.2025.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що служба в поліції є добровільною і може бути припинена за власним бажанням поліцейського за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Порядок звільнення з цієї підстави визначений підпунктом «ж» пункту 64 та пунктом 68 Положення №114, яке з огляду на приписи пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII у частині, що не суперечить Закону №580-VIII, є чинним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проходження служби в поліції.

З аналізу пункту 68 Положення №114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт.

Отже, у відносинах звільнення за власним бажанням діє правило за яким, звільнення у порядку пункту 68 Положення №114 є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, і він не залишив місце роботи і не вимагає припинення трудових відносин.

Відтак, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказів про звільнення поліцейських на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII з урахуванням приписів підпункту «ж» пункту 64 та пункту 68 Положення №114 суди повинні з`ясувати:

- чи дійсно існував рапорт поліцейського про його звільнення зі служби в поліції за власним бажанням;

- чи існували поважні причини, що перешкоджають виконанню службових обов`язків поліцейським;

- чи було волевиявлення поліцейського на звільнення за цією підставою саме в момент видачі наказу про звільнення;

- чи не заявляв поліцейський про відкликання рапорту про звільнення зі служби в поліції до моменту реалізації керівником органу поліції про звільнення поліцейського шляхом винесення відповідного наказу.

Таку правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06 червня 2023 року у справі № 380/7509/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач подав відповідачу рапорт від 17.03.2025 про звільнення зі служби в поліції України за власним бажання з 31.03.2025 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію». «Від проходження військової лікарської комісії відмовляюсь. З вимогами Закону України «Про запобігання корупції» щодо надання декларації перед звільненням та після звільнення ознайомлений» (Т. 1, а.с. 20) (далі рапорт про звільнення від 17.03.2025).

Суд звертає увагу, що у рапорті про звільнення від 17.03.2025 не вказано жодних причин, в тому числі, поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків поліцейським.

Допитаний у судовому засіданні 09.10.2025 в якості свідка позивач (за його клопотанням та згодою) (Т. 2, а.с. 40) зазначив про відсутність у нього поважних причин для звільнення, вказав про відсутність у нього вільного волевиявлення на звільнення зі служби. Повідомив, що рапорт про звільнення від 17.03.2025 був написаний ним 31.03.2025, коли він перебував у стані тимчасової непрацездатності.

Зазначив, що рапорт написаний ним внаслідок психологічного тиску щодо нього, йому зателефонували з роботи, на яку він прибув, повідомили про можливість кримінального переслідування щодо нього, та необхідність у зв`язку з цим написати рапорт на звільнення.

Повідомив, що дійсного волевиявлення на звільнення зі служби не мав, тож одразу 31.03.2025 подав електронною поштою і через канцелярію рапорт про відкликання цього рапорту на звільнення.

Також зазначив, що 17.03.2025 перебував у відпустці у зв`язку з днем народженням.

Додатково обставини написання рапорту про звільнення від 17.03.2025 саме 31.03.2025 та відсутність вільного волевиявлення на його написання позивач підтверджує Висновком за результатами дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа від 09.05.2025 (Т. 1, а.с. 100-106), до якого суд ставиться критично, у зв`язку з тим, що такий не є висновком експерта, та відображає суб`єктивне сприйняття позивачем певних обставин.

Судом встановлено, що Рапорт про звільнення від 17.03.2025 зареєстрований у Львівському РУП № 2 ГУНП у Львівській області за № РП-582/40/01-25 від 17.03.2025, також містить резолюції: заступника начальника ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 (без дати), начальника УПД ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 18.03.2025, т.в.о. начальника Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 (без дати); вх. Управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області № Рп-690 від 28.03.2025; 31.03.2025 начальником ГУНП у Львівській області ОСОБА_18 на рапорті накладено резолюцію "До наказу", на звороті рапорту містяться відмітки «не заперечую» проставлені 17.03.2025 майором поліції ОСОБА_19 , полковником поліції ОСОБА_8 (Т. 1, а.с. 42, а.с. 148).

Допитаний у судовому засіданні 09.10.2025 в якості свідка ОСОБА_11 (Т. 2, а.с. 42) зазначив, що 17.03.2025 візував Рапорт позивача про звільнення від 17.03.2025, перебуваючи в цей день на «лікарняному», проте в робочих питаннях прибув на роботу, зазначив, що причини звільнення зі служби у позивача не з`ясовував.

Допитаний у судовому засіданні 09.10.2025 в якості свідка ОСОБА_12 (Т. 2, а.с. 41) зазначив, що 17.03.2025 візував Рапорт позивача про звільнення від 17.03.2025, перебуваючи в цей день на «лікарняному», проте в робочих питаннях прибув на роботу, зазначив, що причини звільнення зі служби у позивача не з`ясовував. Також повідомив, що стосовно відпустки позивача на день народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що хоча усно міг і не заперечувати щодо відгулу позивача 17.03.2025, проте рапорту на відпустку позивач не подавав, тож погодження відпустки не було.

Допитаний у судовому засіданні 30.10.2025 в якості свідка т.в.о. начальника Львівського РУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_21 (Т. 2, а.с. 114) зазначив, що дати погодження Рапорту позивача про звільнення від 17.03.2025 не пам`ятає. Зазначив, що скарг від громадян щодо позивача не отримував. Повідомив, що позивач повідомляв його про намір відкликання ним рапорту про звільнення, свідок вказав позивачу про необхідність дотримання процедури такого відкликання, точної дати цих подій не пам`ятає. Зазначив, що для погодження ним рапорту про звільнення для нього потрібним є погодження безпосередніх керівників.

Суд доходить висновку, що як самим рапортом про звільнення від 17.03.2025, так і показаннями позивача як свідка підтверджується відсутність поважних причин для звільнення зі служби в поліції за власним бажанням або наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Також показаннями свідків - керівників позивача, підтверджується те, що ними не з`ясовувались причини подання позивачем рапорту про звільнення за власним бажанням.

Таким чином, враховуючи те, що рапорт про звільнення датований 17.03.2025, а наказ про звільнення позивача виданий 31.03.2025, тобто менш ніж у тримісячний строк з дня написання рапорту, то нез`ясування поважності причин для звільнення зі служби в поліції за власним бажанням або наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків є порушенням п. 8, пп. «ж» п. 64, п. 68 Положення №114 у відносинах звільнення зі служби в поліції за власним бажанням.

Допитаний у судовому засіданні 30.10.2025 в якості свідка представник позивача ОСОБА_10 (за його клопотанням) (Т. 2, а.с. 115) повідомив, що також був захисником ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42024140000000262 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України. Повідомив, що 10.04.2025 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.09.2025 у справі № 463/8482/25 скасовано повідомлення про підозру від 10.04.2025 ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні №42024140000000262 від 29.10.2024 (Т. 2, а.с. 32-34) (вказана ухвала залишена без змін колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду 22.09.2025).

Також свідок повідомив, що заявник у вказаному вище кримінальному провадженні ОСОБА_13 на цей час є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні за заявою позивача у зв`язку із завідомо неправдивим повідомленням про злочин, а позивач має статус потерпілого у цьому провадженні, що також підтверджується Витягом з ЄРДР від 23.09 2025 (Т 2, а.с. 5).

Свідок зазначив, що подані ним копії Дорожніх листів на квітень 2025 на службовий автомобіль ОСОБА_1 отримані ним в рамках вказаного вище кримінального провадження.

Беручи до уваги показання свідка, а також те, що у матеріалах справи містяться копії вказаних дорожніх листів на квітень 2025 року, посвідчені підписом прокурора (Т. 2, а.с. 155-156), суд відхиляє доводи представника відповідача про визнання таких листів недопустимим доказом у справі як таких, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача про недопустимість такого доказу, як графік прийому позивачем громадян на квітень 2025 року (Т. 1, а.с. 69), оскільки копія такого графіку міститься в матеріалах справи, а також Офіс агломерації та розвитку громад Львівської міської ради листом від 02.06.2025 підтвердив факт погодження такого графіку на квітень 2025 року 27.03.2025 (Т. 1, а.с. 135).

При цьому суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що на підтвердження того, що рапорт про звільнення позивачем був написаний не 17.03.2025, а саме 31.03.2025, представником подано затверджений графік прийому громадян на квітень 2025 року та вказані вище дорожні листи на квітень 2025 року, з огляду на таке.

Графік прийому позивачем громадян на квітень 2025 року та дорожні листи на квітень 2025 року є документами, які спрямовані на планування та організацію роботи на майбутнє, тому жодним чином не підтверджують чи не спростовують дату написання позивачем рапорту про звільнення зі служби у березні 2025 року.

Аналізуючи доводи представника відповідача про те, що, оскільки в рапорті про звільнення позивача вказана конкретна дата, а саме 31.03.2025, з якої працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін, то звільнення є правомірним, суд зазначає таке.

Приписи Положення № 114 у частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону № 580-VIII, а лише встановлюють певні конкретизовані гарантії для осіб, що проходять службу, у разі звільнення за власним бажанням. Норми статті 38 КЗпП України та статті 86 Закону №889-VIII «Про державну службу», не є спеціальними у спірних правовідносинах щодо звільнення працівника поліції зі служби за власним бажанням.

Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014 у справі №21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Крім того, Верховний Суд України вказав, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу, що до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.

Суд зазначає, що позивача звільнили (відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII) на підставі його рапорту від 17.03.2025. Враховуючи зміст положень підпункту «ж» пункту 64 та пункту 68 Положення №114, суд доходить висновку, що службовець може бути звільнений: за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, про що він зобов`язаний повідомити прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ним рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення; за взаємною домовленістю службовця із суб`єктом призначення (тобто за угодою сторін) до закінчення вказаного тримісячного строку, передбаченого пунктом 68 Положення №114. Наведені положення кореспондуються із приписами частини першої статті 36 КЗпП України, згідно якої однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін. Особливість підстави припинення трудового договору за угодою сторін полягає в тому, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в певно обумовлений строк.

Крім того, суд вказує, що у цьому випадку особа подає рапорт про звільнення за цією підставою, то в ній має бути зазначено прохання звільнити за угодою сторін i бажану дату звільнення. Своєю чергою, суб`єкт призначення, розглядаючи цей рапорт вирішує чи погоджуватися на таку пропозицію чи ні. Саме у цьому і полягає процедура досягнення згоди між сторонами, коли службовець і суб`єкт призначення спільно вирішують коли і як звільнитися особі.

У цій справі позивач подав рапорт про звільнення саме на підставі «за власним бажанням», а не за угодою сторін, тож позивач вправі протягом трьох місяців подати рапорт про відкликання свого рапорту про звільнення, що було реалізовано позивачем.

А саме, 31.03.2025 позивач подав рапорт, відповідно до якого «просив вважати таким, що не відповідає його волевиявленню рапорт про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 31.03.2025, оскільки рапорт не був написаний 17.03.2025, а 31.03.2025 під психологічним примусом та під час перебування в хворобливому стані (інформативно: вітряна віспа з 31.03.2025 та перебування на лікарняному). Окремими працівниками кадрового апарату мене було 31.03.2025 «по дружньому попереджено» про планування мого затримання на днях працівниками правоохоронного органу. Від тоді задля зменшення суспільного резонансу формальне написання такого рапорту є вкрай необхідним. Обхідного листа я не отримував, а жетон та службове посвідчення було забрано у мене з рук кадровим працівником Ковальчиним Володимиром» (Т. 1, а.с. 12).

Рапорт про відкликання рапорту про звільнення від 31.03.2025 зареєстрований Львівським районним управлінням поліції № 2 ГУНП у Львівській області 31.03.2025 за вх. № РП-584 (Т. 1, а.с. 12), також надісланий через електронну пошту та телефонні додатки (Т. 1, а.с. 13-15).

Представник відповідача у відзиві зазначив, що « ОСОБА_1 подає рапорт від 31.03.2025 в електронному вигляді через систему електронного документообігу Міністерства внутрішніх справ України № 53356-2025 зі свого робочого місця, так і в паперовому вигляді через канцелярію ГУНП у Львівській області та через канцелярію Львівського РУП ГУНП у Львівській області. Слід звернути увагу, якщо ж працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Проте, ні в КЗпП України, ні в Законі України N 580-VIII, не міститься конкретної норми, яка б безпосередньо регулювала питання відкликання працівником (службовцем) заяви або рапорту про звільнення. Рапорт ОСОБА_1 від 31.03.2025 зареєстрований в ГУНП у Львівській області 01.04.2025 за № РП-200, після винесення наказу про звільнення».

У відповіді ГУНП у Львівській області № 119885-2025 від 10.04.2025 на рапорт від 31.03.2025 зазначено, що відомості документального підтвердження щодо порушень в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, не установлено (Т. 1, а.с. 46).

Суд виснує, що позивач 31.03.2025 через систему електронного документообігу Міністерства внутрішніх справ України № 53356-2025 зі свого робочого місця, так і в паперовому вигляді через канцелярію ГУНП у Львівській області та через канцелярію Львівського РУП ГУНП у Львівській області, подав рапорт про відкликання рапорту, що сторонами не заперечується. При цьому рапорт про відкликання рапорту про звільнення від 31.03.2025 зареєстрований Львівським районним управлінням поліції № 2 ГУНП у Львівській області 31.03.2025 за вх. № РП-584 (Т. 1, а.с. 12), що підтверджує подання такого рапорту в межах робочого дня.

Отже, суд, з аналізу, в тому числі, Положення № 114, зазначає, що в цьому випадку позивач наділений правом відкликати рапорт про звільнення до завершення тримісячного строку з дня подання рапорту про звільнення, що ним здійснено.

Суд не бере до уваги доводи сторін на підтвердження перебування чи відсутності на роботі позивача 17.03.2025 та 31.03.2025 через співставлення здійснення конектів (входу) під обліковим записом із дорожніми листами ОСОБА_1 , оскільки ні вхід під обліковим записом, ні дорожні листи не є належним підтвердженням обліку робочого часу.

Також, проаналізувавши докази про надсилання позивачу на месенджер «WhatsApp» оспорюваного наказу, суд звертає увагу, що такі не містять точної дати надсилання та з них неможливо встановити авторів цього листування. Також відсутні докази підписання цього листа електронним цифровим підписом. При цьому відсутність електронного цифрового підпису на електронному доказі свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації.

У цьому контексті суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 про те, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Отже, враховуючи те, що у спірних відносинах звільнення зі служби в поліції за власним бажанням не з`ясувалась наявність у позивача поважних причин для звільнення зі служби в поліції за власним бажанням або наявність причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків, та в подальшому відкликання позивачем 31.03.2025 рапорту про звільнення до моменту видачі наказу про звільнення, який надісланий позивачеві поштовим відправленням 11.04.2025, що призвело до порушення Положення №114 та законодавчо визначеного порядку звільнення зі служби, та неправомірності видання за цих умов Наказу ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025 про звільнення позивача за власним бажанням.

Таким чином, Наказ ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 0063125, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП, з 31.03.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.

За правилами частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області з дня наступного, за днем звільнення, тобто з 01.04.2025.

Частиною другою статті 235 КЗпП України унормовано, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок №100).

Відповідно до підпункту «з» пункту 1 Розділу І Порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Згідно із положеннями пункту 2 Розділу ІІ Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Згідно з пунктом 5 Розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом абзацу 1 пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова №988).

Пунктом 2 Постанови №988 установлено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №260).

Пунктом 6 Розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Згідно з пунктом 9 Розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення спірних правовідносин, слід виснувати, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу), а не робочих днів.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.12.2018 у справі №821/966/16, від 30.01.2019 у справі №806/2164/16.

Наказом ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 0063125, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП, з 31.03.2025.

Отже, період з 01.04.2025 по 03.03.2026 включно є періодом вимушеного прогулу, за який слід виплатити позивачу середній заробіток, та який у підсумку становить 337 календарних днів.

Згідно з інформацією про грошове забезпечення заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становила 56337,92 грн (за січень 2025 року 28168,96 грн, за лютий 2025 року 28168,96 грн).

Кількість календарних днів служби позивача за січень лютий становила 59 днів.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 954,88 грн (56337,92 грн/59 днів).

Таким чином, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 01.04.2025 по 03.03.2026 складає 321794,56 грн (954,88 грн х 337 календарних днів) без урахування обов`язкових платежів та податків.

Відповідно до частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Суд зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача за два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення становив одинакові суми. Тому, сума стягнення за один місяць складає 28168,96 грн.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У заяві від 25.02.2026 представник позивача просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки позивачем та представником позивача не надано доводів та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що Наказ ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 0063125, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП, з 31.03.2025, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому таке рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

Інші позовні вимоги є похідними від першої позовної вимоги та підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідача:

- поновити позивача на службі в поліції на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області з 01.04.2025;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2025 по 03.03.2026 в сумі 321 794 (триста двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) гривні 56 копійок, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог законодавства.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП у Львівській області № 246 о/с від 31.03.2025, яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 0063125, поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП, з 31.03.2025.

3. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області з 01.04.2025.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2025 по 03.03.2026 в сумі 321794 (триста двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто чотири) гривні 56 копійок, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог законодавства.

5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

6. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.

7. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (79008, пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів; ЄДРПОУ 40108833).

Повне рішення суду складено 03.03.2026.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна