Ухвала суду № 134508600, 02.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

02 березня 2026 рокусправа №380/3453/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львові заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Курилець Христина Зіновіївна, звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (далі відповідач, Львівська міська рада), в якому просить:

- визнати незаконною та протиправною відмову Управління земельних ресурсів Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, що викладена у листі № 2403вих154348 від 24.10.2025 та скасувати її;

- зобов`язати Львівську міську раду прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0489 га (кадастровий номер 4610166300:08:001:0306) на АДРЕСА_1 і передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Представник позивача 27.02.2026 (вх. № 16045) разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:08:001:0054, яка призначена для ведення індивідуального садівництва загальною площею 0,1139 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 та копанки, що розташована на ній.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 18.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0489 га (кадастровий номер 4610166300:08:001:0306) на АДРЕСА_1 і передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які належать ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 07.12.2012 та Витягу про державну реєстрацію прав № 36914369 від 23.12.2023. Проте відповідач відмовив у задоволенні порушеного питання (лист № 2403вих154348 від 24.10.2025) на тій підставі, що з плану земельної ділянки вбачається наявність на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:08:001:0054 водного об`єкта, позначеного як «басейн». Зазначає, що відповідач, маючи повноваження щодо ініціювання зміни статусу, цільового призначення, категорії виду використання земельних ділянок, є необмеженим у діях щодо як спірної земельної ділянки, так і суміжної спірній земельної ділянки. Зауважує, що на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться справа № 466/10072/25 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, зокрема земельних ділянок з кадастровим номером 4610166300:08:001:0054, яка призначена для індивідуального садівництва площею 0,1139 га та з кадастровим номером 4610166300:08:001:0306, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист, поновлення порушених прав (інтересів) позивача. Таким чином, на думку заявника, у цій справі існують підстави, визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд дійшов таких висновків.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді такої заяви покладається виключно на заявника.

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, керується такими мотивами.

Згідно із Земельним кодексом України набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку документації із землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади та завершуючи рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Таким чином, рішення про відмову позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Саме такій висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року № 640/497/19 вказано, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

На підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди своїм правам, яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду, заявник не надав будь-яких доказів. Заявник обмежився твердженням про те, що відповідач, маючи повноваження щодо ініціювання зміни статусу, цільового призначення, категорії виду використання земельних ділянок, є необмеженим у діях щодо як спірної земельної ділянки, так і суміжної спірній земельної ділянки.

Аргументація заяви про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивача щодо можливого настання негативних наслідків, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд враховує, що можливе настання негативних наслідків не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Саме така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 640/110/20, від 09.09.2020 у справі № 813/944/18 та від 28.09.2020 у справі № 620/2206/20.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних осіб, які перебувають у публічно-правових відносинах із таким суб`єктом. Такі рішення чи дії можуть мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте саме по собі посилання на негативний вплив дій суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні заяви позивача від 27.02.2026 про вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з необґрунтованістю цієї заяви.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Хома О. П.