Рішення № 134508060, 27.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/43562/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Центр Промінь»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Приватне підприємство «Центр Промінь» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183900415, яким на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн за неподання податкової декларації з плати за землю за 2022, 2023 роки.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обов`язок із самостійного обчислення суми плати за землю та подання податкової декларації покладається виключно на платників плати за землю, яким позивач не є в силу того, що позивач припинив право користування спірною земельною ділянкою, про що повідомляв контролюючий орган.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відомості про позивача як землекористувача відображаються у кадастрових реєстрах, у зв`язку з чим останній є платником земельного податку та має обов`язок подавати податкові декларації, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

Головне управління ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку з питань своєчасності подання податкової декларації з плати за землю, за результатами якої складено акт від 22.02.2023 № 14363/Ж5/26-15-04-15-03, в якому встановлено що позивач порушив положення статті 286 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки не подав у встановлений строк податкову декларацію з плати за землю (орендної плати за землю) за 2022, 2023 роки, хоча за ним обліковується земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:85:347:0013.

На підставі висновків акта перевірки Головне управлінням ДПС у м. Києві ухвалило податкове повідомлення-рішення від 09.03.2023 № 183900415, яким на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн за неподання податкової декларації з плати за землю за 2022, 2023 роки.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з підпунктом 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У пункті 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати і землю (земельного податку) є календарний рік.

Згідно з пунктами 286.1, 286.2, 286.3 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідальність платника податку за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності передбачена пунктом 120.1 статті 120 розділу 11 ПК України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Також, за приписами норм статей 15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.

З контексту наведених норм чинного законодавства України вбачається, що нарахування сум земельного податку, а також виявлення порушень з неподання платниками податку податкових декларацій з плати за землю проводиться контролюючим органом на підставі, зокрема, даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

У спірному акті камеральної перевірки контролюючий орган зазначив наступне, що згідно з даними Державного земельного кадастру за позивачем обліковується земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:85:347:0013.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2000 між Київською міською радою (Орендодавець) та ПП «Центр Промінь» (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки № АВІ 593692.

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору Орендодавець, на підставі рішення Київради від 23.12.1999 № 167/669, передає, а Орендар приймає в оренду на 24 (двадцять чотири) роки вказану вище земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничо-офісного будинку у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

16.07.2015 відбулись збори власників Приватного підприємства «Центр Промінь», що підтверджується протоколом зборів власників приватного підприємства «Центр Промінь» від 16.07.2015 № 4.

На зборах учасників товариства вирішено задовольнити заяву власника ОСОБА_1 про його вихід зі складу власників вказаного підприємства, повернути власникові його внесок до статутного фонду шляхом передачі йому нерухомого майна підприємства, а саме, який розташований на спірній земельній ділянці.

Факт передачі будинку, розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:85:347:0013, підтверджується актом прийому-передачі від 16.07.2015.

05.08.2015 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк Іриною Юріївною на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.08.2015, індексний номер 41797279.

Факт внесення інформації про право власності на будинок, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:347:0013, до нового власника також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2015 індексний номер 41797687.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За приписами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та користувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів (у цьому випадку передача зборами учасників товариства нерухомого майна - житлового будинку) із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1. статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути, зокрема, юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З огляду на викладене, оскільки у ПП «Центр Промінь» з 05 серпня 2015 року припинено право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:85:347:0013, яке воно отримало на підставі Договору оренди земельної ділянки № АВІ 593692 від 20 квітня 2000 року, у зв`язку з переходом права власності на будинок, розташований на цій земельній ділянці до нового власника, то саме з цієї дати (05 серпня 2015 року) позивач не вважається платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України, а тому в нього відсутній обов`язок подавати податкові декларації з плати за землю.

Таким чином, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, не у спосіб, які визначені законом, з перевищенням повноважень, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позов задоволенню.

VI. Судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.06.2023 № 1990.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача вказані вище витрати.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 09.03.2023 № 183900415.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Центр Промінь» (вул. Світлицького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 04872961) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.