Рішення № 134506145, 03.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 березня 2026 р. Справа № 120/16807/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними податкового повідомлення рішення та податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не знав про прийняття відповідачем оскаржуваного ППР форми «Ф» від 18.06.2015 №54-17 та податкової вимоги форми «Ф» від 10.01.2016 №85-02 до моменту звернення до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування на користь ї доньки ОСОБА_2 транспортного засобу марки ACURA, модель TRX, 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 . Так, при перереєстрації транспортного засобу працівниками сервісного центру позивачу повідомлено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки 14.04.2025 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно, що належить ОСОБА_1 у виді заборони відчуження, що підтверджується витягом №100210440 від 13.11.2025.

Позивач вказує, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому, підлягають скасуванню. А також з метою повного відновлення порушених прав вважає за необхідне зобов`язати відповідача зняти обтяження з належному йому на праві власності рухомого майна.

Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження у справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача подав на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просить позов залишити без розгляду, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ACURA, модель TRX , 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 .

Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення рішення від 18.06.2015 за №54-17, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000 грн. згідно з п 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України.

В подальшому, винесено податкову вимогу форми Ф №85-02 від 10.01.2016 щодо сплати податкового боргу у розмірі 25000 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №802/1190/17-а стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) податковий борг з транспортного податку фізичних осіб в сумі 25000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень).

22.11.2017 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №802/1190/17-а.

14.04.2025 за №31900306 ГУ ДПС у Вінницькій області зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно ОСОБА_1 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у виді заборони відчужувати рухоме майно.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішення та податковою вимогою, вважає їх протиправними, а тому, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суд зауважує наступне.

Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Так, пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, однією з підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).

Разом із тим, особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частинами 1 та 2 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 13.11.2025 звернувся до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування на користь своєї доньки ОСОБА_2 транспортного засобу марки ACURA, модель TRX, 2015 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 . Однак, йому відмовлено у перереєстрації транспортного засобу та повідомлено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки 14.04.2025 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно, що належить ОСОБА_1 у виді заборони відчуження, що підтверджується витягом №100210440 від 13.11.2025.

Враховуючи, що обтяження на рухоме майно накладено Головним управління ДПС у Вінницькій області, позивач по тексту позовної заяви зазначив, що звернувся до податкового органу в усному порядку з метою з`ясування походження як податкового боргу так і підстав накладення обтяження. Працівниками податкового органу йому повідомлено, що Гайсинською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення рішення від 18.06.2015 за №54-17, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000 грн. згідно з п 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України. В подальшому, винесено податкову вимогу форми Ф №85-02 від 10.01.2016 щодо сплати податкового боргу у розмірі 25000 грн.

Із наданих до позовної заяви, а також до відзиву на позовну заяву доказів направлення та вручення позивачу оспорюваних рішень слідує, що такі було направлено податковим органом за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, із підсистеми Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа №802/1190/17-а за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Податковим органом при зверненні до суду із таким позовом вказано адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .

В той час, згідно Витягу з реєстру Соболівської територіальної громади від 28.04.2025 №2025/005430066 ОСОБА_1 з 24.12.2003 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане спростовує доводи відповідача щодо отримання позивачем поштою оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а також про обізнаність його про податковий борг ще у 2018 році.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач дізнався про порушення його прав та інтересів лише після звернення 13.11.2025 до Територіального сервісного центру №542 РСЦ ГСЦ МВС в м. Гайсин з метою укладення договору дарування транспортного.

При цьому, суд вважає, що позовна заява надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 03.12.2025, тобто, у встановлений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, з огляду на те, що наявні у справі докази підтверджують обізнаність позивача про порушення його прав лише після відмови 13.11.2025 у здійсненні перереєстрації належного йому на праві власності автомобіля, тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ з 01 січня 2015року, введено в дію ст. 267 Податкового кодексу України (надалі ПК України) "Транспортний податок".

Відповідно до вимог ст. 267 ПК України, з урахуванням змін, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно із приписами п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно із приписами п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до п. 4 р. 2 Закону Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Рішенням Теплицької селищної ради від 30.01.2015. №558 «Про встановлення транспортного податку на 2015 рік» встановлений на території Теплицької селищної ради транспортний податок та затверджено порядок його справляння.

Відповідно до п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у положеннях Податкового кодексу України, процитований принцип є елементом правового регулювання. Зазначений принцип не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов`язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов`язаної з виникненням об`єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов`язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов`язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Приписами ст. 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеної в постанові від 30.08.2016р. у справі №826/22028/15.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи значний об`єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податків.

Положеннями п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 ПК України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п.п. 12.3. п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПК Кодексу України для відповідного місцевого податку чи збору.

Пунктом 12.3.4 ст. 12 ПК України зазначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори. їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року: при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Транспортний податок встановлено на території Теплицької селищної ради 30.01.2015 року Порядком справляння транспортного податку, що затверджений рішенням Теплицької селищної ради від 30.01.2015 року №558 «Про встановлення транспортного податку на 2015 рік», у зв`язку із чим, застосування відповідачем положень ІІК України з рахуванням внесених змін з метою оподаткування транспортним податком, не може мати місце у 2015 році.

Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №54-17 від 18.06.2015, а також податкова вимога Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №85-02 від 10.01.2016 прийняті необґрунтовано, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ДПС у Вінницькій області щодо накладення обтяження на рухоме майно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2).

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 даного Кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно з пунктом 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених ст. 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 цього Кодексу.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункт 93.2).

Як уже встановлено судом вище по тексту рішення, публічне обтяження на все рухоме майно ОСОБА_1 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано ГУ ДПС у Вінницькій області 14.04.2025 за №31900306 у зв`язку із тим, що позивачем рахується податковий борг зі сплати транспортного податку у розмірі 25000 грн., який виник на підставі ППР Гайсинської ОДПІ №54-17 від 18.06.2015.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Враховуючи, що за наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність зазначеного вище податкового-повідомлення рішення, відтак, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати ГУ ДПС у Вінницькій області зняти обтяження з рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2025 о 16:48:19 за №31900306 із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В той час, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача по накладенню обтяження на рухоме майно ОСОБА_1 , що зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2025 о 16:48:19 за №31900306, оскільки на момент внесення відповідних відомостей ГУ ДПС у Вінницькій області податковий борг був чинним та непогашеним, а тому, у відповідача були наявні усі підстави для накладення відповідних обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат у справі проведений відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС від 18.06.2015 за №54-17.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС форми 2Ф» від 10.01.2016 №85-02.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області зняти обтяження з рухомого майна, що належить ОСОБА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14.04.2025 о 16:48:19 за №31900306 із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, встановлених Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 830 від 05.07.2004.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок)

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; інд. код НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця; код ЄДРПОУ ВП 44069150

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: