Рішення № 134505756, 02.03.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/68/26

№2/687/174/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року селище Чемерівці Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Борсука В.О., розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу. Позов мотивований тим, що 18.12.2024 року між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №164287 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно якого останній отримав кредит в сумі 14474,00 грн.

16.04.2025 р. між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та позивачем укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Умови кредитного договору відповідачем не виконувались і утворилась заборгованість на суму 25896,06 грн, що і змусило звернутися до суду.

22.01.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2024 року ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №164287. Договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 14474,00 грн шляхом перерахування на рахунок позичальника у наступному порядку 11000,24 грн. на рахунок позичальника, 3473,76 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом 330% річних, тип процентної ставки фіксована, загальний строк кредитування 126 днів з 18.12.2024 року по 23.04.2025 року, денна процентна ставка складає 0,7734%.

Також ОСОБА_1 підписано ідентифікатором 99b5d63e графік платежів за кредитним договором.

Матеріали справи містять заявку ОСОБА_1 від 17.12.2024 року та паспорт споживчого кредиту до додаток до договору №164287 від 18.12.2024 року, який також підписані електронним підписом.

Відповідно до виписки витребуваної судом з АТ КБ «Приват Банк» за договором №б/н за 18.12.2024 року вбачається, що відповідачу зараховано на картковий рахунок 11000,24 грн відповідно до умов договору.

Згідно довідки, картки обліку виконання договору №164287, виписки з особового рахунку, вбачається що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, та станом на 29.04.2025 року відповідачка має заборгованість у сумі 25896,06 грн, з яких 14474,00 грн тіло кредиту, 10621,06 грн відсотки, 801,00 грн - комісія.

16 квітня 2025 року первісний кредитор ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до реєстру прав вимог № 3 до договору факторингу та Акту приймання-передачі реєстру прав вимог № 3 від 04.06.2025 року до договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п. 2.5 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 24 % від суми кредиту.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 3473,76 грн та 801,00 грн не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором станом на 23.04.2025 року становить у сумі 21719,80 грн, з яких:

11000,24 грн тіло кредиту;

85,08 грн (0,7734% від 11000,24) х 126 днів (строк кредитування) = 10719,56 грн проценти за кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Дослідивши матеріали цивільної справи, зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку з чим за цим договором виникла прострочена заборгованість. Таким чином, свої зобов`язання відповідач по договору не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21719,80 грн.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 25896,06 грн, а задоволено на суму 21719,80 грн, тобто на 83,87% (21719,80 х100: 25896,06). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2232,96 грн (2662,40х83,87:100).

Разом з тим вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 № 10/09/25-02, додаткова угода до цього Договору про надання правничої допомоги, Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги від 10 вересня 2025 № 10/09/25-02 на суму 7000,00 грн.

Згідно ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (83,87%), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 5870,90 грн (7000,00 х83,87:100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 88, 141, 263-265, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №164287 від 18.12.2024 року в розмірі 21719,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2232,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5870,90 грн.

В решті частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місце знаходження: вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Борсук В.О.