Рішення № 134500485, 19.02.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9579/25

Провадження № 2/369/4292/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря Іларіонова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/9579/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО ЖИТЛО» про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО ЖИТЛО» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником нежитлового приміщення №62 у багатоквартирному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

01 червня 2021 року було проведено загальні збори співвласників вказаного багатоквартирного будинку, за результатами яких було ухвалено рішення про вибір управителя та укладення відповідного договору. Однак, як зазначає позивач, з офіційної відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Київській області (№ Вих-10-5.3/4163-25 від 20 травня 2025 року) вбачається, що серед учасників голосування був ОСОБА_2 , який не мав права брати участь у голосуванні як представник приміщення №62, оскільки станом на дату проведення зборів (01 червня 2021 року) він не був власником приміщення, не мав нотаріально посвідченого доручення або іншого документа, що підтверджував би його повноваження діяти від імені власника вказаного приміщення ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 не був повідомлений про проведення зборів 01 червня 2021 року, що є істотним порушенням вимог Закону. У зв`язку з цим, на думку позивача, рішення зборів, на підставі якого було укладено договір управління, не відповідає вимогам закону, а отже, згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, має бути визнане недійсним як правочин, вчинений з порушенням встановленої законом форми та порядку його укладення. Крім того, неналежне повідомлення хоча б одного зі співвласників про проведення зборів створює нерівність у реалізації права на участь в управлінні спільним майном, що прямо суперечить частині 1 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач вважає, що укладений на підставі протоколу зборів 12 травня 2021 року договір є недійсним та порушує його права як співвласника, у зв`язку із чим звертається до суду та просить:

1. Визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що відбулись 12 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав: відсутності належного повідомлення законного власника приміщення №62 ОСОБА_3 ; участі у голосуванні особи без належних повноважень ( ОСОБА_2 ).

2. Визнати недійсним договір про управління багатоквартирним будинком, укладений ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» з посиланням на зазначене рішення зборів як на підставу для укладення договору.

3. Зобов`язати ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» припинити надання послуг управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , у частині, що стосується приміщення №62, як таких, що надаються без згоди власника.

4. Зобов`язати Відповідача або ГУ Держпродспоживслужби в Київській області надати копію протоколу зборів співвласників від 12 травня 2021 року.

5. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

25 червня 2025 року ОСОБА_1 надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору, чим недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 13 червня 2025 року було усунуто.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

18 липня 2025 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» - адвоката Тарасенко Ольги Василівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Так, представник відповідача зазначає, що позивач невірно визначив предмет позову, оскільки оскаржуючи рішення зборів із зазначенням невірної дати їх проведення - 01 червня 2021 року. В той же час, позивач посилається на лист ГУ Держпродспоживслужби у Київській області від 20 травня 2025 року де вказано, що у ході перевірки посадовим особам Головного управління було надано протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 12 травня 2021 року. Вказане, на думку представника відповідача, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, представник відповідача зазначає, що ключовим аргументом Позивача для визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників, які відбулися 12 травня 2021 року, є те, що за нежитлове приміщення № 62 голосувала особа, яка на той момент не була його власником, що відповідно порушує його права як власника вказаного приміщення. Водночас, на момент проведення зборів (12 травня 2021 року) власником приміщення був ОСОБА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданою позивачем. Позивач ОСОБА_1 набув право власності на приміщення лише 14 травня 2024 року. Отже, на момент проведення зборів та прийняття оскаржуваного рішення позивач не був співвласником Будинку, а відтак, на думку представника відповідача, рішення зборів від 12 травня 2021 року жодним чином не порушило права та інтереси позивача, оскільки на той момент у нього цих прав відносно спільного майна Будинку не було. На підставі викладеного, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.

04 серпня 2025 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що ОСОБА_3 , попередній власник приміщення №62, не був повідомлений про збори 12 травня 2021 року, що підтверджується відсутністю письмових повідомлень. Голосування за приміщення №62 здійснив ОСОБА_2 , який не був власником на момент зборів. Позивач набув право власності на приміщення №62 14 травня 2024 року, а тому рішення зборів від 12 травня 2021 року та договір із ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» від 01 червня 2021 року порушують права позивача як власника через неналежне утримання будинку, перешкоди в користуванні майном, приниження честі та гідності, завдання шкоди діловій репутації, спроби залякування та можливий конфлікт інтересів. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 від 12 травня 2021 року; визнати недійсним договір із ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» від 01 червня 2021 року та зобов`язати ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» припинити надання послуг управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , у частині, що стосується приміщення №62, як таких, що надаються без згоди власника.

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року у задоволенні клопотань позивача про залучення третіх осіб, витребування доказів, врахування нових обставин, залучення співвідповідачів та виклик і допит свідка було відмовлено. Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи було залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 12 травня 2021 року було проведено збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 12 травня 2021 року.

01 червня 2021 року між ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 435874161 від 17 липня 2025 року, 10 вересня 2020 року право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, реєстровий № 6133, видавник: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова О.В..

Також, з вказаної довідки вбачається, що 14 травня 2024 року право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, реєстровий № 2149, видавник: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Мізірна Я.В..

Предметом позову у справі, є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що відбулись 12 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , та застосування наслідків недійсності правочину, оскільки позивач стверджує, що його права, як законного власника приміщення №62, були порушені шляхом неповідомлення останнього про проведення вказаних зборів та участю іншої особи у голосуванні замість законного власника.

Водночас, судом з матеріалів справи встановлено, що на момент проведення зборів 12 травня 2021 року, а також станом на дату укладення Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком 01 червня 2021 року, власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 був ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

За змістом ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. (Постанова КЦС ВС від 03 квітня 2019 року у справі №362/3878/16-ц, постанови ВСУ від 25 грудня 2013 року у справі №6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачає право кожної із сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Всупереч наведеним положенням ЦПК України, позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження порушення його прав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що відбулись 12 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав відсутності належного повідомлення законного власника приміщення №62 ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, з огляду на те, що судом було встановлено, що на момент проведення зборів 12 травня 2021 року, а також станом на дату укладення Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком 01 червня 2021 року, власником вказаного нежитлового приміщення був ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє з огляду на те, що вони є похідними від вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що відбулись 12 травня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якої суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про недійсність оспорюваного правочину та підтверджували наявність порушеного права позивача його укладенням, матеріали справи не містять, а відтак суд вважає позовні вимоги безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕО ЖИТЛО» про визнання договору недійсним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА