Рішення № 134488302, 21.01.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 947/29636/25

провадження № 2/492/93/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання - Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, згідно якого просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29304,50 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 07 січня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі за текстом - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та відповідачем було укладено договір № 261909748 в електронній формі за допомогою веб-сайту кредитодавця, розміщеного за адресою: www.moneyveo.ua, згідно з умовами якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу кредит у сумі 15216,00 грн. строком на 121 день, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач отримав кредит у вказаній сумі та зобов`язався повернути кредитні кошти та за користування кредитом сплатити 146 % річних від суми кредиту за кожний день користування ним, починаючи з першого дня надання суми кредиту відповідачу та до закінчення строку на який виданий кредит. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало умови вказаного договору у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену вказаним договором суму грошових коштів, однак відповідач не здійснив повернення кредитних коштів, а також не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.

На підставі укладених: між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі за текстом - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод про продовження дії терміну вказаного договору факторингу; між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі за текстом - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») договору факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року; між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 травня 2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 261909748 від 07 січня 2024 року на загальну суму 29304,50 грн., яка складається з: 15216,00 грн. заборгованості по тілу кредиту; 14088,50 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яку позивач просив стягнути з відповідача, оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості по вказаному кредитному договору, що є порушенням прав позивача.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, але у позові просила суд про розгляд справи за її відсутності, у разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль був повідомлений належним чином, однак у судове засідання повторно не з`явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилались судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулись до суду з довідками відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені відповідачу належним чином.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Відповідач клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 22 вересня 2025 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного заочного рішення жодного разу у судове засідання не з`явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивача, що викладена у позовній заяві, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено договір № 261909748 від 07 січня 2024 року (далі за текстом кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало, а ОСОБА_1 , відповідач у справі, отримав кредит у сумі 15216,00 грн., що складається з двох частин: у розмірі 12680,00 грн. видається позичальнику, а інша частина у розмірі 2536,00 грн. утримується кредитодавцем із суми кредиту шляхом зарахування однорідних грошових вимог в рахунок оплати комісії (а. с. 28-37). Відповідно до пунктів 2.2., 4.2. кредитного договору кредит надався на строк 121 день з нарахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 146 % річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, визначеному кредитним договором.

Невід`ємною частиною кредитного договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення кредитного договору. Уклавши кредитний договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. (пункт 12.1. кредитного договору).

Також, 07 січня 2024 року сторонами кредитного договору було підписано паспорт споживчого кредиту продукту «ТРЕНД», який є додатком до Договору, в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту (а. с. 38-39).

Сторони кредитного договору дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 12.2. кредитного договору).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, був належним чином повідомлений про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.

Виконання умов вказаного кредитного договору зі сторони позикодавця підтверджується заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 07 січня 2024 року, платіжним дорученням № 9209562e-4878-49с5-b523-e1fd4c9a7cab від 07 січня 2024 року, довідкою від 23 травня 2025 року, виданою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22 жовтня 2025 року про зарахування на ім`я ОСОБА_1 , відповідача у справі, 07 січня 2024 року грошових коштів у сумі 12680,00 грн. (а. с. 44, 62, 63, 148-150).

Судом встановлено, що вказаний кредитний договір був укладений, кредит був наданий позичальнику ОСОБА_1 , відповідачу у справі, виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частини 1, частини 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручних введень одноразових ідентифікаторів, отриманих від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозицій товариства), тому договір № 261909748 від 07 січня 2024 року вважається укладеним між сторонами кредитного договору відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що сторони договору № 261909748 від 07 січня 2024 року узгодили розмір кредиту, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 , відповідача у справі, для укладення договору в електронній формі на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаним кредитним договором передбачено порядок та умови отримання кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами та сплату комісії за надання кредиту.

ОСОБА_1 , відповідач у справі, підписавши вказаний кредитний договір, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплату процентів за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановленими вказаним кредитним договором та Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вказаний кредитний договір не був би укладений.

ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не надано суду належних доказів того, що вказаний кредитний договір укладений іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі пункту 7.1.1.5. кредитного договору кредитодавць має право без згоди позичальника укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Згідно з умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року, додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2018 року, додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року, додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року, додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року, додаткової угоди № 32 від 31 грудня 2023 року, до вказаного договору факторингу, укладених між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року на загальну суму 27496,82 грн., з якої: 15216,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12280,82 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги № 280 від 16 квітня 2024 року до вказаного договору факторингу (а. с. 71-76, 77-81, 82, 83, 84-85).

Відповідно до договору факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року на загальну суму 29304,50 грн., з якої: 15216,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 14088,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, що також підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2024 року до вказаного договору факторингу (а. с. 89-93, 94-95)

Згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а. с. 119-121), позивачем у справі, та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до боржників, в тому числі, право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року на загальну суму 29304,50 грн., з якої: 15216,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 14088,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників від 04 червня 2025 року, Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 04 червня 2025 року до вказаного договору факторингу (а. с. 97-101, 102-103, 104).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Оскільки, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позивач у справі, на підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року набуло право вимоги за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року, укладеного між первісним кредитодавцем ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредитних коштів та інших передбачених кредитним договором платежів, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 , відповідачем у справі, взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за Договором.

Доказів про визнання вказаних договорів факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору № 261909748 від 07 січня 2024 року позичальник ОСОБА_1 , відповідач у справі, зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених Договором.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 , відповідач у справі, не виконав своїх зобов`язань, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача не здійснив погашення кредитної заборгованості на рахунки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 580 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем, до якого перейшло право грошової вимоги до відповідача виникла заборгованість за договором кредитної лінії № 261909748 від 07 січня 2024 року, яка згідно з розрахунком, наданого позивачем, склала загальну суму 29304,50 грн., з якої: 15216,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 14088,50 грн. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 112).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 , відповідачем у справі, суду не надано, іншого розрахунку заборгованості на іншу дату за вказаним Договором суду також не надано, чим відповідачем не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 29304,50 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі спати судового збору у сумі 2422,40 грн., сплачені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією в національній валюті № 23053 від 06 серпня 2025 року (а. с. 16).

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24 квітня 2012 року (а. с. 117); договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року (а. с. 113-114); додаткову угоду № 25770771595 від 05 червня 2025 року (а. с. 115); акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року (а. с. 116), відповідно до яких вартість наданих юридичних послуг сторонами вказаного договору визначена у сумі 7000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року Адвокатське Бюро «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року у сумі 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року у сумі 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року на рахунок боржника ОСОБА_1 у сумі 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року на рахунок позичальника ОСОБА_1 у сумі 500,00 грн.

Від ОСОБА_1 , відповідача у справі, до суду не надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач поніс витрати у розмірі 7000,00 грн. на професійну правничу допомогу та від відповідача не надійшло клопотання про зменшення таких витрат.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру та є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, місто Київ, 01024; код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за договором № 261909748 від 07 січня 2024 року у розмірі 29304 (двадцять дев`ять тисяч триста чотири) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, місто Київ, 01024; код ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.