Рішення № 134487577, 02.03.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/16/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 червня 2025 року і 11 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договори надання коштів у кредит № 8328948 і № 71867152, які підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за кредитними договорами № 8328948 від 08 червня 2025 року і № 71867152 від 11 червня 2025 року. Відповідно до реєстрів боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі: 22 096,35 грн за кредитним договором № 8328948 від 08 червня 2025 року; 8 250,00 грн за кредитним договором № 71867152 від 11 червня 2025 року. Всупереч умовам вказаних договорів, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, після відступлення права вимоги, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінпром Маркет», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Враховуючи вказані обставини, просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 30 346,35 грн і судові витрати.

За ухвалою суду від 20 січня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8328948, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 283086, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 9 000,00 грн, строком кредитування 360 днів до 02 червня 2026 року, зі сплатою процентної ставки в розмірі 0,95% за день та комісії за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту, що складає 1 522,50 грн (а.с. 28-35, 36, 36 зворотній бік, 37).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за кредитним договором № 8328948 від 08 червня 2025 року. Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 096,35 грн, з яких: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 043,85 грн сума заборгованості за відсотками; 1 552,50 грн сума заборгованості за комісією; 4 500,00 сума заборгованості за неустойкою (а.с. 38 зворотній бік-42, 44 зворотній бік-45, 46, 47).

Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8328948, станом на 16 жовтня 2025 року, становить 22 096,35 грн, яка складається із: 9 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 043,85 грн сума заборгованості за відсотками; 1 552,50 грн сума заборгованості за комісією; 4 500,00 сума заборгованості за неустойкою. Відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за відсотками грошові кошти в загальному розмірі 736,65 грн, які були враховані в розрахунку заборгованості (а.с. 27).

Підстав вважати, що даний розрахунок суми заборгованості невірний немає, він не спростований відповідачем.

Також, 11 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71867152, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 65805, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2 500,00 грн, строком кредитування 30 днів до 10 липня 2025 року, зі сплатою процентної ставки в розмірі 0,500% за день та комісії за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що складає 375,00 грн (а.с. 16 зворотній бік 24, 25, 26).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за кредитним договором № 71867152 від 11 червня 2025 року. Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року до вказаного договору факторингу ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8 250,00 грн, з яких: 2 500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 375,00 грн сума заборгованості за відсотками; 375,00 грн сума заборгованості за комісією; 5 000,00 сума заборгованості за неустойкою (а.с.38 зворотній бік-42, 43-44, 46, 47).

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71867152, станом на 30 грудня 2025 року, становить 8 250,00 грн, яка складається із: 2 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 375,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 375,00 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією; 5 000,00 заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею (а.с. 7, 14 зворотній бік-15).

Підстав вважати, що даний розрахунок суми заборгованості невірний немає, він не спростований відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови кредитних договорів належним чином не виконував, право вимоги за цими договорами перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість:

- за договором кредитної лінії № 8328948 від 08 червня 2025 року в розмірі 17 596,35 грн, яка складається із: 9 000,00 грн тіло кредиту, 7 043,85 грн відсотки за користування кредитом, 1 552,50 грн комісія за надання кредиту.

- за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71867152 від 11 червня 2025 року в розмірі 3 250,00 грн, яка складається із: 2 500,00 грн тіло кредиту, 375,00 грн відсотки за користування кредитом, 375,00 грн комісія за надання кредиту;

а всього в загальному розмірі 20 846,35 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за кредитними договорами № 8328948 і № 71867152, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дію воєнного стану продовжено і він діє в Україні по теперішній час.

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено розмір пені в зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання: - за кредитним договором № 8328948 в розмірі 4 500,00 гривень; - за кредитним договором № 71867152 в розмірі 5 000,00 гривень.

Однак, враховуючи період нарахування пені, який нараховано у період дії воєнного стану, то суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 25-08/25/ПФ про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витягу з акту № 7ПФ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 24 жовтня 2025 року, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579939290.1 від 27 жовтня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 4 500,00 гривень (а.с. 47 зворотній бік 53 зворотній бік).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 060,70 грн (3 000,00 грн х 68,69% : 100%).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 664,06 грн, виходячи з розрахунку: 20 846,35 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 30 346,35 (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, банківські реквізити НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість кредитними договорами в загальному розмірі 20 846 (двадцять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 06 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) гривень 70 копійок.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02 березня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО