Рішення № 134487370, 25.02.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2708/25

Провадження № 2/0203/192/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 22.09.2018 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який в подальшому було розірвано на підставі заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29.08.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4 , біологічним батьком якої є позивач. Проте, оскільки дитина була зачата під час перебування у шлюбі, орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовився внести відомості про біологічного батька. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні зміни до актового запису про народження останньої, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », виключити відомості про ОСОБА_2 як батька дитини, зазначивши батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 12.08.2025 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 26.10.2025 року по справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення якої провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 29.12.2025 року провадження по справі було поновлено та призначено її до подальшого розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 03.02.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В наданих заявах позивач та третя особа ОСОБА_3 просили провести розгляд справи без їх участі.

Відповідач за неодноразовими викликами до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в наданій заяві просив розглядати справу за відсутності представника відділу.

За вказаних обставин, враховуючи положення ст.ст.211,223,247,280,281 ЦПК України, судом було ухвалено про розгляд справи по суті в заочному порядку, за відсутності сторін та третіх осіб, за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.09.2018 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29.08.2024 року у цивільній справі №242//1248/24 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4 , про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 15.03.2025 року складено відповідний актовий запис №466 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 15.03.2025 року, у яких батьком дитини зазначено ОСОБА_2 .

В пред`явленому позові позивач ОСОБА_1 зазначив, що саме він є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку із чим, просив визнати його батьком останньої та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, змінивши прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », виключити відомості про ОСОБА_2 як батька дитини, зазначивши батьком ОСОБА_1 .

Відповідачка під час розгляду справи в суді визнала, що саме позивач є біологічним батьком її доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час розгляду справи судом за клопотанням позивача було призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, згідно висновку якої №103-160-2025 від 15.12.2025 року встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 складає величину не менш ніж 99,99%.

Згідно ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 122 СК України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Згідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 639/2026/17 звернула увагу, що в Сімейному кодексі України є прогалина та відсутній чіткий регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин у випадку, коли чоловік, який вважає себе біологічним батьком та ініціює позов про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису змінюються на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства.

Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.

Тому позов чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, про визнання батьківства щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття та народження не перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, запис про батька дитини у Книзі записів народжень зроблено за вказівкою матері, проте після реєстрації матір`ю дитини шлюбу з іншим чоловіком відомості до актового запису було змінено на підставі заяви її чоловіка про визнання батьківства, підлягає розгляду по суті з дотриманням статей 128, 129 СК України на підставі аналогії закону.

У п.10 постанови від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові від 16.05.2018 року у справі №591/6441/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Вказані висновки також викладено у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі №444/526/18, від 08.03.2023 року у справі №205/5698/21, від 20.09.2024 року у справі №183/2690/21.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Судове провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується приватного життя чоловіка, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

У справах цієї категорії має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини, ретельно вивчати у справедливій процедурі чи визнання батьківства не суперечить інтересам дитини, зокрема на виховання в існуючій сім`ї, що забезпечує адекватний розвиток дитини.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33)

Яку встановлено судом, на момент зачаття дитини ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який відповідно до положень ст.122 СК України був записаний батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки ОСОБА_4 .

Висновком проведеної у справі судової молекулярно-генетичну експертизу №103-160-2025 від 15.12.2025 року з вірогідністю 99,99% підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також судом встановлено, що на теперішній час шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 проживають разом однією сім?єю. Позивач має намір в повному обсязі виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені по справі судові витрати в сумі 4844 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.121,122,128,129,134 СК України, ст.ст.4,5,10-13,76-81,141, 211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини задовольнити повністю.

Визнати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) батьком громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Внести зміни в актовий запис №466 від 15 березня 2025 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , складений Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), а саме: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »; в графі «батько» змінити дані про батька з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ; інші відомості залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 4844 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем та третіми особами до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак