Ухвала суду № 134484690, 27.02.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5323/22

4-с/295/14/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі :

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря с/з Карпішиної С.С.,

боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в порядку судового контролю за виконанням судового рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій послалась на те, що Житомирський апеляційний суд у справі №295/5323/22 постановою від 10.12.2025 року скасував ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19.05.2025 року та скасував рішення про звернення стягнення на аліменти у виконавчому провадженні Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №75642787. Звернувшись після того до відділу державної виконавчої служби, заявниця одержала лист від 08.01.2026 року із неправомірною відмовою у поверненні стягнутих аліментів на тій підставі, що в постанові суду не зазначено повернути стягнуті аліменти.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить визнати дії Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови повернути стягнуті аліменти неправомірними, а також зобов`язати відділ ДВС повернути стягнуті аліменти у виконавчому провадженні №75642787. Окремо ОСОБА_1 подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку для подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

У судовому засіданні боржник ОСОБА_1 скаргу підтримала, просила її задовольнити. Зазначила, що Богунський ВДВС наклав арешт і звернув стягнення на аліменти. За словами боржника, вона оспорила це рішення і суд апеляційної інстанції скасував постанову про звернення стягнення на аліменти. Вважає, що аліменти є власністю дитини і на них не може бути звернуто стягнення.

Представник Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення боржника, вивчивши й дослідивши матеріали скарги та окремі матеріали справи дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2024 року визначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : до досягнення сином (онуком) семирічного віку: кожну суботу тижня з 10:00 год. до 12:30 год. за місцем проживання дитини у присутності матері дитини; якщо робочий день матері припадає на суботу, побачення з дитиною переноситься на неділю з 10:00 год. до 12:30 год. Після досягнення дитиною ОСОБА_5 семирічного віку, визначити ОСОБА_2 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином: кожну середу тижня з 18:00 год. до 20:00 год. без присутності матері дитини, але з урахуванням бажання дитини, її психологічного і фізичного стану та обставин, які можуть виникнути, у тому числі за місцем проживання батька; кожну першу та третю суботу місяця, а також другу та четверту неділю місяця із 12:00 год. до 17:00 год. без присутності матері дитини, але з урахуванням бажання дитини, її психологічного і фізичного стану та обставин, які можуть виникнути, у тому числі за місцем проживання батька. Після досягнення дитиною ОСОБА_5 семирічного віку визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні із онуком: кожну першу та третю суботу місяця, а також другу та четверту неділю місяця із 12:00 год. до 15:00 год. без присутності матері дитини, але з урахуванням бажання дитини, її психологічного і фізичного стану та обставин, які можуть виникнути. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 496,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 496,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 496,20 грн. Рішення суду набрало законної сили та 11 липня 2024 року виданий виконавчий лист.

29 липня 2024 року державним виконавцем Богунського відділу ДВС м. Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Т.П. відкрито виконавче провадження №75642787 із виконання виконавчого листа №295/5323/22, виданого 11 липня 2024 року Богунським районним судом м. Житомира про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувачем за яким є ОСОБА_2 , боржником ОСОБА_1 .

Державним виконавцем Богунського відділу ДВС м.Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Т.П. 29 липня 2024 року у виконавчому провадженні №75642787 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Державним виконавцем 04 вересня 2024 року виставлено платіжну інструкцію від 04 вересня 2024 року №13971 про стягнення з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 коштів, яку банківська установа виконала 06 вересня 2024 року та перерахувала на депозитний рахунок Богунського відділу ДВС м. Житомира кошти у сумі 8 975,20 грн.

Згідно з розпорядженням державного виконавця від 12 вересня 2024 року №75642787 вказана сума була розподілена наступним чином: 200 грн. на витрати виконавчого провадження, 8 775,20 грн. на виконавчий збір.

Відповідно до виписки по картці ОСОБА_1 НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), яка видана АТ КБ «Приватбанк», 05 вересня 2024 року на картку була зарахована сума 9 019,42 грн., а у валюті картки зараховано 8 974,32 грн. (кошти надійшли від Богунського відділу ДВС), 06 вересня 2024 року з картки було списано 8 975,20 грн. (стягнення відповідно до виконавчого провадження).

Із довідки Богунського відділу ДВС у м. Житомирі вбачається, що у 2024 році державним виконавцем перераховані аліменти на користь стягувача ( ОСОБА_1 ) на UА323052990000026206884379260, зокрема, 03 вересня 2024 року - 9 019,42 грн.

Зазначені обставини також були встановлені Житомирським апеляційним судом під час розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця у справі №295/5323/22 (провадження №4-с/295/4/25)

Так, ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19.05.2025 року у справі №295/5323/22 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10.12.2025 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19.05.2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скасовано рішення про звернення стягнення на аліменти у виконавчому провадженні Богунського ВДВС м. Житомира Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №75642787.

Як слідує зі змісту згаданої вище постанови, матеріалами справи беззаперечно доведено, що на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 Богунським відділом ДВС м. Житомира здійснюється перерахування аліментів у виконавчому провадженні №65646767 на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 та стягнуті відділом ДВС 06 вересня 2024 року кошти в сумі 8 975,20 грн. є аліментами, за рахунок яких державною виконавчою службою незаконно погашені витрати виконавчого провадження та виконавчий збір у іншому виконавчому провадженні №75642787 немайнового характеру, в той час, коли аліменти, одержані матір`ю на дитину, є власністю дитини та положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена можливість накладати арешт на грошові кошти боржника при виконанні рішення суду немайнового характеру (ст. 179 СК України, постанова КЦС ВС від 04 березня 2020 року в справі №752/22214/16-ц). Аліменти мають використовуються виключно в найвищих інтересах дитини та на ці кошти за боргами матері звернуто стягнення взагалі бути не може.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Пунктом 1 частини четвертої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За змістом пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено, зокрема, на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що стягнення на майно боржника у вигляді накладення арешту на грошові кошти здійснюється у розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом з метою забезпечення реального виконання рішення суду.

Крім того, аналіз положень статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що рішення суду про стягнення коштів та рішення суду про зобов`язання вчинити певні дії є різними за своєю правовою природою, тому для цих рішень встановлено різний порядок їх виконання.

Тобто положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості накладення арешту на грошові кошти боржника при виконанні рішення немайнового характеру, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Намагання державного виконавця забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Подібні висновки наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 березня 2020 року по справі № 752/22214/16-ц (провадження № 61-21694 св 19).

Матеріали справи не містять доказів винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника та направлення її на виконання до АТ КБ «ПриватБанк».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця стосовно відмови повернути ОСОБА_1 сплачені в рахунок аліментів кошти в сумі 8 975,20 грн. є неправомірними, оскільки аліменти, одержані матір`ю на дитину, є власністю дитини та положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена можливість накладати арешт на грошові кошти боржника при виконанні рішення суду немайнового характеру (ст. 179 СК України, постанова КЦС ВС від 04 березня 2020 року в справі №752/22214/16-ц). Аліменти мають використовуються виключно в найвищих інтересах дитини та на ці кошти за боргами матері звернуто стягнення взагалі бути не може.

У той же час суд зауважує, що він не може підміняти державний орган, дії, бездіяльність якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Суд не знаходить підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі повернути боржнику стягнуті аліменти у виконавчому провадженні №75642787, оскільки ці вимоги не можуть вважатись обґрунтованими

Чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов`язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, що не звільняє державного виконавця від обов`язку усунути порушення, встановлені судовим рішенням.

Таким чином, у задоволенні вимог скарги щодо зобов`язання відділу ДВС повернути стягнуті аліменти у виконавчому провадженні №75642787 належить відмовити. Подібні висновки були наведені Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20).

За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зважаючи на повідомлені гр. ОСОБА_1 обставини, за яких був пропущений строк для подання скарги (час одержання боржником листа-відповіді Богунського ВДВС у м. Житомирі від 08.01.2026, попереднє повернення скарг боржника без розгляду), надані на підтвердження указаних обставин докази, відсутність доказів протилежного, суд визнає причини пропуску такого строку поважними та вважає за доцільне поновити боржнику строк для подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 127, 447-1, 449-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність (дії) державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стосовно відмови повернути ОСОБА_1 сплачені в рахунок аліментів кошти в сумі 8 975,20 грн.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.

Суддя