Постанова № 13448457, 21.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м.ПолтаваСправа № 2а-5970/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Семенець Г.Л., Ущапівського Д.В.,

представника відповідача - Савинського С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрпромресурс"до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2010 року Приватне підприємство "Укрпромресурс" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро якою просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення від 20.10 2010 року № 0000112351/0, № 0000122351/0, № 0001001750/0.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що Лохвицькою МДПІ безпідставно визначена нікчемність укладених між позивачем та ПП «Скай Плюс», ПП «Ост-Вест Компані АК»угод у звязку із супереченням моральним засадам та порушенням публічного порядку, чим перевищено свої повноваження, а також невірно надана оцінка первинній документації, якою оформлено господарські операції позивача із ТОВ «Вилор»та ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр Інтелект», та взаємовідносинам із СПД ФО ОСОБА_4

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позовної заяви та просив відмовити у її задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень посилався на правомірність висновків Лохвицької МДПІ в ході планової виїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 12.10.2010 р. № 325/23/32358759, де зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Укрпромресурс»(ідентифікаційний код юридичної особи 32358759) зареєстровано юридичною особою Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області 13.01.2003 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1581120 0000 000055, про що видано свідоцтво серії А00 № 621114. Перебуває на податковому обліку в Чорнухинському відділенні Лохвицької МДПІ з 20.01.2003 р. за № 3 та є, зокрема, платником податку на прибуток, податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.01.2003 року № 23832361, видане Лохвицькою МДПІ, індивідуальний податковий номер 323587516287) та податку з доходів найманих працівників.

Згідно довідки № 19/166, виданої 15.01.2003 р. Полтавським обласним управлінням статистики, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.70.0 інші види оптової торгівлі, 52.46.0 роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, 52.48.9 спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань, 51.19.0 посередництво в торгівлі різними товарами.

Як зазначено представниками позивача в ході судового розгляду, у перевіряємий період основним видом діяльності позивача був продаж гофротари.

У період з 19.08.2010 р. по 07.10.2010 р. на підставі направлень від 19.08.2010 р. № 218, від 10.09.2010 р. № 240, від 04.10.2010 р. № 264 та відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок посадовими особами Лохвицької МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Укрпромресурс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за цей же період.

Термін перевірки продовжувався на 10 робочих днів з 10.09.2010 р. по 23.09.2010 р. на підставі наказу від 10.09.2010 р. № 308. Перевірка призупинялася з 17.09.2010 р. терміном на 11 робочих днів на підставі повідомлення про зупинення перевірки від 17.09.2010 р. № 249 згідно наказу Лохвицької МДПІ від 17.09.2010 р. № 319.

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із ПП «Скайлайн Плюс»та ПП «Ост - Вест Компани АК», у звязку з чим встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та не можливістю віднесення коштів, перерахованих позивачем в якості оплати за маркетингові послуги, до складу валових витрат. Крім того, не визнано витрати, віднесені позивачем до валових, коштів, сплачених за маркетингові та інформаційні послуги ТОВ «Вилор», ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр «Інтелект». В результаті чого відповідачем зроблено висновок про заниження податку на додану вартість всього на суму 129329 грн., в т.ч. за жовтень 2007 р. в сумі 8783 грн., листопад 2007 р. 10881 грн., грудень 2007 р. 11033 грн., січень 2008 р. 6849 грн., лютий 2008 р. 15054 грн., березень 2008 р. 11125 грн., квітень 2008 р. 18233 грн., грудень 2008 р. 9040 грн., січень 2009 р. 7767 грн., липень 2009 р. 6733 грн., вересень 2009 р. 13153 грн., жовтень 2009 р. 10878 грн.

Також було встановлено порушення п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», а саме завищення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 7307 грн., в т.ч. за квітень 2010 р. в сумі 1167 грн., травень 2010 р. 3333 грн., червень 2010 р. 2807 грн., та заниження відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного місяця по декларації за червень 2010 р., в сумі 19765 грн.

Одночасно в акті зафіксовано порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102957 грн., у т.ч. за 4 квартал 2007 р. в розмірі 36156 грн., за 2008 р. 49754 грн., за 2009 р. 15020 грн., 1 півріччя 2010 р. 2027 грн.

Крім того, встановлено порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300 грн., в т.ч. 2010 р. в розмірі 300 грн.

Вищевказані порушення, на думку перевіряючи, виникли внаслідок включення ТОВ «Укрпромресурс»до складу валових витрат та податкового кредиту у період, що перевірявся, сум коштів, сплачених позивачем за результатом господарських операцій з ПП «Скайлайн - плюс», ПП «Ост Вест Компани АК», ТОВ «Вилор», ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр «Інтелект».

Так, зокрема, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період (а саме з 01.07.2009 р. по 30.10.2009 р.) позивачем було отримано від ПП «Скайлайн - плюс»маркетингові послуги та послуги по розгрузці гофроящиків на загальну суму 184586 грн., в т.ч. ПДВ 30764 грн. 33 коп., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 4 акту перевірки, та від ПП «Ост Вест Компани АК»за період з 01.12.2008 р. по 31.01.2009 р. отримано маркетингові послуги на загальну суму 100840 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 16806 грн. 67 коп., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 5 акту перевірки. Дані операції проводились на підставі усних угод між зазначеними контрагентами.

Згідно наданої інформації ДПІ у м. Нова Каховка ПП «Скайлайн - плюс»перебуває у стані «14»- визнано банкрутом, актами невиїзних документальних перевірок від 08.02.2010 р. № 79/230-36227235 (за період з 01.08.2009 р. по 31.12.2009 р.) та від 20.10.2010 р. № 1428/230-36227235 (за період з 01.05.2009 р. по 31.07.2009 р.) правочини, укладені вказаним контрагентом, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнані нікчемними. Згідно наданої тією ж ДПІ у м. Нова Каховка інформації ПП «Ост Вест Компани АК»перебуває у стані «16»- ліквідовано, актом невиїзної документальної перевірки від 19.10.2009 р. № 609/23-8/35931395 (за період з 16.07.2008 р. по 31.12.2008 р.) правочини, укладені вказаним контрагентом, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнані нікчемними.

З огляду на зазначене, перевіряючим ревізором було зроблено висновок, що вказані господарські операції між позивачем та вищевказаними контрагентами не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними в силу ст. 228 Цивільного кодексу України.

У перевіряємий період позивачем було також віднесено до валових витрат вартість маркетингових та інформаційних послуг, сплачених позивачем контрагентам ТОВ «Вилор»та ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр «Інтелект», а саме позивачем було отримано від ТОВ «Вилор»маркетингові послуги та віднесено до валових витрат на загальну суму 153671 грн. 70 коп., в т.ч. 4 квартал 2007 року в сумі 125836 грн. 69 коп., за 1 квартал 2008 року 27835 грн. 01 коп., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 19-20 акту перевірки, та від ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр «Інтелект»інформаційні послуги та віднесено до валових витрат на загальну суму 255120 грн. 01 коп., в т.ч. за 4 квартал 2007 року в сумі 26648 грн. 34 коп., 1 квартал 2008 року 111066 грн. 67 коп., 2 квартал 2008 року 117405 грн., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 21-22 акту перевірки. Також із урахуванням сум ПДВ, сплачених в ціні вищевказаних послуг, позивачем у відповідні періоди було сформовано податковий кредит.

В ході аналізу первинних документів про проведені господарські операції позивача із вищевказаними контрагентами перевіркою було встановлено, що акти здачі-приймання виконаних робіт не містять такого обовязкового реквізиту, як зміст і обсяг господарської операції, тобто не конкретизований вид послуг.

Таким чином, ревізори дійшли висновку, що даними документами не підтверджується звязок із господарською діяльністю позивача.

Крім того, на стор. 6 акту перевірки, зазначено, що витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено особливий порядок податкового обліку. Зокрема, абзацом першим п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. На підставі даної норми ревізори дійшли висновку, що витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

В ході перевірки ревізорами також було встановлено, що ПП «Укрпромресурс»виплачено дохід СПД ФО ОСОБА_4 за надані транспортні послуги 2000 грн. (платіжне доручення від 10.06.2010 р. згідно рахунка № 128). Оскільки відповідно до свідоцтва платника єдиного податку на 2010 рік, виданому ОСОБА_4, визначено вид діяльності роздрібна торгівля, то дохід, отриманий за надання транспортних послуг, не оподатковано єдиним податком, а відтак податковим агентом в даному випадку є особа, яка виплачує дохід, а саме підприємство позивача, що ним не було зроблено. В звязку з чим констатовано допущення порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300 грн., в т.ч. в 2010 р. в розмірі 300 грн.

На підставі вищевказаних висновків та акту перевірки Лохвицькою МДПІ було винесено податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 року № 0000112351/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 154435 грн., в т.ч. за основним платежем 102957 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 51478 грн. 50 коп., № 0000122351/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 186686 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 122022 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 64664 грн. 50 коп., та № 0001001750/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 900 грн., в т.ч. за основним платежем 300 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 600 грн.

Позивач не погодився із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно донарахування позивачу податку з прибутку приватних підприємств суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права та обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

В ході судового розгляду з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що протягом перевіряємого періоду основним видом діяльності ПП «Укрпромресурс»був продаж гофротари.

В процесі вказаної діяльності позивачем постійно використовувались маркетингові та інформаційні послуги, в т.ч. у перевіряємому періоді ним було укладено ряд угод з різними контрагентами про надання маркетингових, інформаційних та рекламних послуг.

За своєю суттю маркетинг для підприємства це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням ними. У систему маркетингу входить вивчення конюнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Так, 08.11.2006 року (договір № 2306/11/06) та 10.12.2007 року ПП «Укрпромресурс»(Замовник) та ТОВ «Вилор»(Виконавець) було укладено договір № 2101/12/08, предметом яких визначено, зокрема, вивчення та аналіз ринку на предмет попиту товарів Замовника; допоміжної діяльності в сфері фінансів та економіки; участь у підготовці та укладанні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами; надання допомоги щодо організації контролю за виконанням цих договорів та інш. На виконання вказаних договорів позивачем було отримано від ТОВ «Вилор»маркетингові послуги та віднесено до валових витрат на загальну суму 153 671 грн. 70 коп., в т.ч. 4 квартал 2007 року в сумі 125836 грн. 69 коп., за 1 квартал 2008 року 27835 грн. 01 коп., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 19-20 акту перевірки.

01.10.2007 р. ПП «Укрпромресурс»(Замовник) було укладено договір з ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр «Інтелект»(Виконавець), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по наданню різного роду реклами, яка б максимально сприяла просуванню товару на ринку та наданню різного роду інформації, яка необхідна для господарської діяльності підприємства Замовника. На виконання вказаних договорів позивачем було отримано від ТОВ «Інноваційно-впроваджувальний центр «Інтелект»інформаційні послуги та віднесено до валових витрат на загальну суму 255120 грн. 01 коп., в т.ч. за 4 квартал 2007 року в сумі 26648 грн. 34 коп., 1 квартал 2008 року 111066 грн. 67 коп., 2 квартал 2008 року 117405 грн., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 21-22 акту перевірки.

Також позивачем було укладено усні угоди, що не заборонено цивільним та господарським законодавством, а саме у перевіряємий період (зокрема, з 01.07.2009 р. по 30.10.2009 р.) позивачем було отримано від ПП «Скайлайн - плюс»маркетингові послуги та послуги по розгрузці гофроящиків на загальну суму 184586 грн., в т.ч. ПДВ 30764 грн. 33 коп., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 4 акту перевірки, та від ПП «Ост Вест Компани АК»за період з 01.12.2008 р. по 31.01.2009 р. отримано маркетингові послуги на загальну суму 100840 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 16806 грн. 67 коп., що було оформлено актами здачі прийняття робіт та оплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень, перелік яких викладено на стор. 5 акту перевірки.

Всі вищевказані операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліках, на підставі первинних документів, оформлених сторонами за результатами проведених господарських операцій.

Доводи позивача про те, що вказана первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки акти здачі прийняття виконаних робіт не містять такого обов'язкового реквізиту як обсяг та зміст господарської операції судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг та інформаційні послуги, а також не визначено одиницю виміру, у якій необхідно вимірювати обсяг операції по наданню таких послуг. Тому таким вимірником може слугувати грошовий вимірник.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг та інформаційні послуги до валових витрат необхідні такі документи: 1) документи, що підтверджують факт отримання маркетингових та інформаційних послуг від іншої особи, 2) документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, недоліки в оформленні актів наданих послуг, на які вказує відповідач, не спростовують сам факт надання договірних послуг, а понесені позивачем витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, які були надані позивачем на перевірку.

Щодо зв'язку з господарською діяльністю вищевказаних послуг, суд вважає за необхідне зазначити, що ні Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств»ні правила бухгалтерського обліку, до яких належать, зокрема, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений із врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Суду, крім актів здачі прийняття виконаних робіт по вищевказаним договорам та платіжних доручень про сплату позивачем вартості отриманих послуг, також вибірково надано документи, що не являються первинними документами фінансово-господарської діяльності. Так, зокрема, виконані ПП «Скайлайн плюс»: 1) Звіт (маркетингове дослідження ) на предмет попиту гофротар в кондитерській галузі від 19.10.2009 року (згідно актів за жовтень 2009 р.): Тенденції розвитку сегментів, що споживають гофротару. Найбільші споживачі гофротари в галузях. Кондитерська галузь. Шоколад та шоколадні вироби. Цукрові кондитерські вироби без вмісту какао. Кондитерська продукція із борошна. 2) Звіти про вивчення ринку гофропродукції від 21.09.2009 р. та від 22.09.2009 р. (згідно актів виконаних робіт за вересень 2009 року).

Також виконані ПП «Ост Вест Компани АК»Звіти від 16.12.2008 р. та від 29.01.2009 р. на предмет вивчення ринку гофропродукції (згідно актів відповідно за грудень 2008 року та січня 2009 року).

Виконаний ТОВ «Вилор» Звіт від 23.11.2007 р. про вивчення ринку картонної тари України.

Виходячи з аналізу змісту даних звітів, судом встановлено, що вони беззаперечно підтверджують зв'язок із господарською діяльністю наданих послуг.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що такі звіти не надавались в ході перевірки, судом враховано, що перевірка, хоча і називалась плановою виїзною (тобто повинна була проводитися за місцезнаходженням підприємства), проте була проведена в приміщенні Лохвицької МДПІ, що не заперечувалось представником відповідача в ході судового розгляду.

Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, для проведення даної перевірки відповідачем було надано запит ПП «Укрпромресурс»з проханням надати первинні документи на підтвердження господарських операцій, проведених протягом перевіряємого періоду. Саме первинні документи і були надані позивачем для перевірки, оскільки звіти та інше листування із контрагентами не є первинною документацією. Також зазначили, що в ході проведення перевірки ревізорами не вимагались додаткові документи.

Отже, висновки відповідача про не підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю позивача без дослідження всього обсягу документів по проведеним господарським операціям, в т.ч. і тих, що не є первинною документацією в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є передчасними та помилковими.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено вичерпний перелік витрат платника податку, що не включається до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача відсутні.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 цього ж Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Щодо висновку в акті перевірки про нікчемність усних угод, укладених позивачем з ПП «Скайлайн - плюс», ПП «Ост Вест Компани АК»та відповідно безпідставність включення позивачем витрат в зв'язку з виконанням цих угод до валових витрат підприємства суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із відсутністю у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), в звязку з чим не спричиняють реального настання правових наслідків.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Крім того, економічна доцільність проведеного маркетингового дослідження є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після сплину певного проміжку часу, а відтак встановлення економічних вигод при впровадженні підприємством результатів дослідження не має правового значення для цього спору.

Також посилання відповідача на інформацію ДПІ у м. Нова Каховка про ліквідацію та визнання банкрутами ПП «Скайлайн - плюс»та ПП «Ост Вест Компани АК»як на одну із підстав визнання угод нікчемними судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 7705855 серії АД № 312550 щодо юридичної особи ПП «Ост Вест Компани АК»в ЄДР внесено запис про припинення даної особи у зв'язку з банкрутством лише 27.11.2009 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 03.11.2009 року, а господарські операції між ним та позивачем проводились та оформлювались в період з 01.12.2008 р. по 31.01.2009 р., тобто до виключення вказаної особи з ЄДР та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 7705760 серії АД № 312547 щодо юридичної особи ПП «Скайлайн плюс»до ЄДР внесено запис 13.01.2010 року про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство цієї особи (тобто до цього часу особу не виключено з ЄДР), свідоцтво платника ПДВ анульовано 24.04.2010 року, а господарські операції ним та позивачем проводились та оформлювались в період з 01.07.2009 р. по 30.10.2009 р., тобто до внесення запису до ЄДР про судове рішення про порушення провадження про банкрутство та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Судом також встановлено, що вищезазначені договори не були визнані судом недійсними.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Що стосується зафіксованого в акті перевірки допущення порушення позивачем заниження податку на прибуток у 1 кварталі 2010 року в сумі 2027 грн., то дана обставина відображена в таблиці на стор. 35 акту перевірки, разом з тим, не визначено конкретного періоду проведення господарських операцій із зазначенням контрагентів позивача, які на думку перевіряючих не були підтверджені належним чином, та відсутні посилання на первинну документацію, на підставі якої було зроблено такий висновок, в зв'язку з чим даний висновок відповідача є необґрунтованим.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив витрати по цим договорам до своїх валових витрат, а здійснені Лохвицькою МДПІ донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Стосовно донарахування позивачу податку на додану вартість суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України «Про ПДВ») об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується ЗУ «Про ПДВ», який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Із системного аналізу ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податків отримати користь від придбаних послуг.

Аналіз звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю судом викладено вище.

Також судом встановлено, що всі вищевказані операції були відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, а суми сплаченого ПДВ у ціні придбаних послуг були включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів із належним оформленням їх податковими накладними.

При цьому розбіжностей у розмірі податкового кредиту, в т.ч. за попередні періоди, перевіркою не встановлено, порушень правил формування позивачем податкового кредиту також не було встановлено, рішень про зменшення розміру податкового кредиту, що мало б наслідком збільшення податкових зобовязань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, відповідачем відносно позивача не виносилось в цей період, акт не визначає якого саме порушення припустився позивач та яку саме норму законодавчих актів ним не було дотримано при визначенні оскаржуваного податкового зобовязання.

Враховуючи наведене, здійснені Лохвицькою МДПІ донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Стосовно допущення порушення позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 300 грн., в т.ч. в 2010 р. в розмірі 300 грн., суд дійшов наступних висновків.

Платіжним дорученням від 10.06.2010 р. згідно рахунка № 128 ПП «Укпромресурс»було сплачено СПД ФО ОСОБА_4 за надані транспортні послуги 2000 грн., який є субєктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво платника єдиного податку на 2010 рік серії НОМЕР_1, видане 18.12.2009 року МДПІ у Рокитнянському районі Київської області). Крім того, СПД ОСОБА_4 має ліцензію № НОМЕР_2, видану 07.03.2007 р. Головтрансінспекцією за видом діяльності надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, терміном дії з 06.03.2007 року по 06.03.2012 року.

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Враховуючи зазначене, позивач не є податковим агентом СПД ОСОБА_4 при здійсненні ним підприємницької діяльності, а, отже, у нього відсутній обовязок по утриманню податку з доходів фізичних осіб при проведенні розрахунку з таким СПД як продавцем (сплаті коштів за придбаний товар, надану послугу).

Доводи відповідача про те, що СПД ОСОБА_4 у свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено вид діяльності роздрібна торгівля, а відтак надання транспортних послуг не оподатковано єдиним податком, судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Нормами Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»не передбачено обовязку субєкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 цього ж Указу. Ці умови не обмежують субєкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, субєкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта підприємницької діяльності, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких одержані ці доходи.

Наявність певного рядка в заяві субєкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при вирішенні аналогічних спорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що донарахування позивачу податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників із застосуванням штрафних санкцій, здійснене Лохвицькою МДПІ, є безпідставним.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. «а»п. 19.2 ст. 19, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Укрпромресурс" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000112351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів підприємств у сумі 151435,50 грн., у тому числі за основним платежем 102957,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51478,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000122351/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 186686,50 грн., у тому числі за основним платежем 122022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64664,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 0001001750/0 від 20.10.2010 року, яким Приватному підприємству "Укрпромресурс" було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 900,00 грн., у тому числі за основним платежем 300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 600,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрпромресурс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 грудня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько