Рішення № 134483850, 25.02.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16748/22

Провадження № 2/761/536/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

представників позивача та відповідача: ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шоста київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2022 р. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Шоста київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому просив суд встановити факт родинних відносин між рідними братами ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , який залишив заповіт на все своє майна на час смерті - ОСОБА_1 .

До складу спадкового майна увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 , як рідний брат прийняв у спадщину квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , але за життя не встиг оформити та отримати свідоцтво про право на спадщину.

Оригінал правовстановлюючого документа на квартиру у позивача відсутній, відновити втрачений документ не вдалось.

Позивач звернувся до Шостої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але йому було відмовлено через відсутність документів, які підтверджують родинні зв`язки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та документів, що посвідчують право власності на квартиру.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 16.09.2022 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, витребувано копії спадкових справ.

Ухвалою суду від 31.10.2022 р. клопотання відповідача ОСОБА_3 від 18.10.2022 року про зупинення провадження у цивільній справі №761/16748/22, - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 24.11.2022 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її судовий розгляд по суті.

Ухвалою суду від 09.01.2023 р. зупинено провадження у цивільній справі №761/16748/22 до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі №761/12525/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора про визнання заяви про прийняття спадщини недійсною.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2025 р. провадження у справі №761/12525/22 закрито.

Ухвалою судді від 16.12.2025 р. відновлено провадження у цивільній справі.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2026 р. замінено відповідача ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала за викладених у позовній заяві обставин, просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, в попередньому засіданні не заперечила щодо задоволення позову.

Представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи без їх участі.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Між тим, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Наведене узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповів все майно, яке йому буде належати на день смерті - ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, посвідченим 23.09.2014 р. державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Прокопенко Н.Ф.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач просив суд встановити факт родинних відносин між рідними братами ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся ОСОБА_4 , як рідний брат спадкодавця, та 02.10.2018 р. звернулась ОСОБА_3 , як двоюрідна сестра спадкодавця.

Доказів видачі свідоцтва про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам дано роз`яснення, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.7 вказаної постанови Пленуму, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові, зокрема, для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до пункту 4.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.

Як вбачається з повного витягу від 27.09.2021 р. з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , , який народився в смт. Кожанка Фастівського району Київської області, батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 .

В матеріалах спадкової справи до майна ОСОБА_5 міститься копія свідоцтва про народження Української ССР, реєстровий №13842, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - м. Київ, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 13.08.1934 р. зроблено запис №1094, батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 .

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

З огляду на те, що в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують родинні стосунки братів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_4 та повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 , підстави для додаткового встановлення даного факту в судовому порядку відсутні, а тому в цій частині позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Щодо визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . варто зазначити наступне.

Згідно інформаційної довідки з КП КМР «КМБТІ» від 11.11.2020 р. за даними реєстрових книг квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого фондом комунального майна Радянського району 05.02.1993 р., та зареєстрованого в Бюро 19.02.1993 р. №216.

Згідно ст. 1276 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця, який не встиг реалізувати своє право на прийняття спадщини до його спадкоємців, тобто - перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 р. у справі № 155/1584/18).

Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю. До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.

Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб`єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв`язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.

Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину,

а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки - він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01.09.2021 р. у справі № 720/2683/19.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , якому належала квартира АДРЕСА_1 .

10.07.2018 р. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся його брат - ОСОБА_4 , який помер після відкриття спадщини, але не встиг фактично її прийняти та отримати свідоцтво про право на спадщину. За таких обставин, право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до його спадкоємця за заповітом (спадкова трансмісія) - до ОСОБА_1 , за заявою якого і відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , що дає підстави для висновку про те, що спадкоємець ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Крім цього, як зазначає сторона позивача свідоцтво про право власності на житло, видане фондом комунального майна Радянського району 05.02.1993 р., та зареєстроване в Бюро 19.02.1993 р. №216, втрачено.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 908/236/18 зазначено, що позов про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

За змістом статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном.

Факт втрати оригіналу свідоцтва про право власності на житло - на квартиру АДРЕСА_1 серед іншого підтверджується довідкою ст. ДОП ВП №1 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві Сиротюка Г.

За таких обставин, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , з урахування втрати документу, який засвідчує право власності на квартиру, є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskalv. Poland), п. 73).

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За заявою позивача доля судових витрат не вирішується.

На підставі викладено та керуючись ст. 328, 392, 1276 ЦК України, ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шоста київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог про встановлення факту родинних відносин,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючий в АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

третя особа - Шоста київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02901859, 01021, Україна, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 13а

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов