Ухвала суду № 134483466, 28.02.2026, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/1693/26

ун. № 759/4905/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026100080000144 від 16.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, громадянки України, офіційно не працюючої, з середньою освітою, маючої на утриманні малолітню дитину 2013 р.н., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 1,4 ст. 301-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 діб.

Клопотання мотивовано тим, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , проживаючи разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , точної дати та часу досудовим слідством не встановлено, однак, не пізніше 10.11.2025 року, почали вести антисоціальний спосіб життя.

Так, маючи на меті покращити своє матеріальне становище, у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, дату та місце, виник спільний злочинний умисел, спрямований на зберігання, з метою подальшого збуту і розповсюдження, файлів порнографічного характеру.

З цією метою, у невстановлений органом досудового розслідування дату, час та місце, але не пізніше 10.11.2025 року, ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , через невстановлене джерело в мережі Інтернет, одержали доступ та придбала шляхом завантаження на технічний пристрій, що перебував у їх користуванні, відео файл: «10 листопада 2025.mp4» що містить зображення оголених осіб жіночої статі, які демонструють сцени статевих актів та імітуючи, при цьому, статеві акти неприроднім способом, що, відповідно до висновку експерта, відносяться до порнографії, який, з моменту придбання та завантаження, умисно зберігали з метою подальшого збуту та розповсюдження.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у зберіганні з метою подальшого збуту та розповсюдженні відеопродукції порнографічного характеру, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

Крім цього, у невстановлений органом досудового розслідування дату, час та місце, але не пізніше 10.11.2025 року, проживаючи разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи на меті покращити своє матеріальне становище, у ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на збут і розповсюдження продукції порнографічного характеру, які вони зберігала на технічному пристрої, що перебував у їх спільному користуванні, отримане через невстановлене джерело в мережі Інтернет.

З цією метою, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 10.11.2025 року, продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, направлений на збут і розповсюдження продукції порнографічного характеру, ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , знаходячись за адресою свого проживання, використовуючи власні створені облікові записи месенжера Telegram « ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та мобільного присторою, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» розповсюдили та збули відеофайл: «10 листопада 2025.mp4», що містить зображення оголених осіб жіночої статі, які демонструють сцени статевих актів та імітуючи, при цьому, статеві акти неприроднім способом, що, відповідно до висновку експерта, відноситься до порнографії, за який отримали грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 .

В результаті чого вказаний файл став доступним для перегляду та завантаження іншим особам.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у збуті та розповсюдженні відеопродукції порнографічного характеру, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , проживаючи разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи на меті покращити своє матеріальне становище та реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на повторне зберігання з метою розповсюдження та збуту відео матеріалів порнографічного характеру, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 12.02.2026 року, ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , через невстановлене джерело в мережі Інтернет одержали доступ та придбала шляхом завантаження на власний технічний пристрій відео файли: «IMG_5568»; «IMG_5641», що містить зображення оголених осіб жіночої статі, які демонструють сцени статевих актів та імітуючи, при цьому, статеві акти неприроднім способом, що відповідно до висновку експерта, відносяться до порнографії, які, з моменту придбання та завантаження, умисно повторно зберігали з метою подальшого збуту та розповсюдження.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у зберіганні з метою збуту та розповсюдженні відеопродукції порнографічного характеру, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

Крім того, у ОСОБА_4 , проживаючи разом з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи на меті покращити своє матеріальне становище, виник спільний злочинний умисел, спрямований на повторний збут і розповсюдження відео-продукції порнографічного характеру, які вони зберігала на технічних пристроях, що перебував у їх користуванні.

Безпосередньо реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на повторний збут і розповсюдження відео-матеріалів порнографічного характеру, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 12.02.2026 року, знаходячись за адресою свого проживання, використовуючи власні створені облікові записи месенжера Telegram «Ldo82» (імя користувача ОСОБА_9 ) та мобільного присторою, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі», повторно розповсюдили та збули відеофайли під назвами: «IMG_5568»; «IMG_5641», що містить зображення оголених осіб жіночої статі, які демонструють сцени статевих актів та імітуючи, при цьому, статеві акти неприроднім способом, що відповідно до висновку експерта, відносяться до порнографії, за які отримали грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .

В результаті чого вказані файли стали доступними для перегляду та завантаження іншим особам.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у збуті і розповсюдженні відеопродукції порнографічного характеру, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

Крім того, у невстановлений в ході досудового розслідування дату, час та місці, але не пізніше 12.02.2026 року, знаходячись за адресою свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи виниклий спільний злочинний умисел, ігноруючи принципи моральності, духовного і культурного життя суспільства та принципи статевої моралі в суспільстві, маючи на меті умисел на отримання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з подальшим її зберігання без мети збуту, всупереч ст. ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі», ст. ст. 2, 7, 8, 23, 26, 40 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990 року, через невстановлене джерело в мережі Інтернет, одержали доступ та придбали шляхом завантаження на власний технічний пристрій відео файли за участі дітей, що, згідно висновку експерта, відносяться до дитячої порнографії, які з моменту придбання та завантаження, спільно умисно зберігали без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, а саме: в умисному одержанні доступу до дитячої порнографії та зберіганні без мети збуту чи розповсюдження.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, дату та місці, але не пізніше 12.02.2026 року, знаходячись за адресою свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_4 , яка разом з ОСОБА_7 , не маючи постійного місця роботи та джерел заробітку, виник спільний злочинний умисел, спрямований на зберігання з метою подальшого збуту та розповсюдження файлів порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії, до яких вони раніше отримала доступ в невстановлений слідством дату, час та місці, шляхом придбання та завантаження відео-файлів до власного технічного присторою, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, порушуючи при цьому, суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 в редакції від 17.03.2021 року, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 в редакції від 17.03.2021, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , зберігали відео-файли під назвами: document_НОМЕР_6; document_НОМЕР_7; document_НОМЕР_5, які, згідно експертизи, відносяться до дитячої порнографії, які, з моменту придбання та завантаження, умисно зберігали з метою подальшого збуту та розповсюдження.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, а саме: зберігання дитячої порнографії з метою збуту та розповсюдження, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, у невстановлений досудовим розслідуванням час, дату та місці, але не пізніше 12.02.2026 року, знаходячись за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_7 , які не мають постійного місця роботи та джерел заробітку, виник спільний злочинний умисел, спрямований на збут та розповсюдження файлів порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії, до яких вони раніше отримали доступ в невстановлений слідством дату, час та місці, шляхом придбання та завантаження відео-файлів до власних технічних пристороїв, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, порушуючи при цьому, суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 в редакції від 17.03.2021 року, «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 в редакції від 17.03.2021, внаслідок чого, 12.02.2026 року, ОСОБА_4 , за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_7 , здійснили збут та розповсюдження (передачу третій особі) через месенжер Telegram, використовуючи власний обліковий запис « ОСОБА_10 » (імя користувача ОСОБА_9 ) відео-файли під назвами: document_НОМЕР_6; document_НОМЕР_7; document_НОМЕР_5, які згідно висновку експерта відносяться до дитячої порнографії, за який отримали грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .

В результаті чого вказаний файл став доступним для перегляду та завантаження іншим особам.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, а саме: збут та розповсюдження дитячої порнографії, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрювана ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, є необхідність обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні слідчого.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти застосування до його підзахисної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі, або застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, пославшись на відсутність ризиків зазначених в клопотанні слідчого, оскільки ОСОБА_4 вину визнає та не має наміру переховуватись.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваної, вивчивши зміст та мотиви клопотання і надані суду письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

27.02.2026 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

27.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 1,4 ст. 301-1 КК України.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 1,4 ст. 301-1 КК України, які є нетяжким, тяжким, особливо тяжкими злочинами.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 1,4 ст. 301-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, в сукупності:

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.01.2026;

-протоколами допиту потерпілої ОСОБА_11 від 16.01.2026;

- протоколом огляду місця події від 16.01.2026 в ході якого у ОСОБА_11 було вилучено мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який остання добровільно надала для огляду;

-протоколом огляду предмету від 20.01.2026;

- висновком експерта № СЕ-19/111-26/3733-МЗ від 10.02.2026;

- висновком експерта № СЕ-19/111-26/8799-МЗ від 24.02.2026;

-протоколом проведення негласних слідчи (розшукових) дій від 13.02.2026;

- протоколом огляду покупця від 12.02.2026;

- протоколом обшуку проведеним за місцем проживання ОСОБА_7 від 27.02.2026;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.02.2026;

-іншими матеріалами в їх сукупності.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то орган досудового розслідування зазначає, що наявний ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від дев`яти до п`ятнадцяти років, усвідомлюючи тяжкість та неминучість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її судом винною в інкримінованому їй злочині, а також, з урахуванням неможливості застосування ст. 75 КК України, реального його відбуття, у разі обрання відносно останньої іншого запобіжного заходу, задля уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування, та/або суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та неминучість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її судом винною в інкримінованому їй злочині, а також наявність у неї впливу (у зв`язку із спільним проживанням) на інших, підозрюваних осіб, що входять до групи, що підозрюється у вчиненні вищеописаного кримінального правопорушення, у разі обрання відносно останньої іншого запобіжного заходу, може здійснювати вплив на таких осіб (інших підозрюваних, потерпілих), з метою надання ними завідомо неправдивих показів, задля уникнення нею кримінальної відповідальності, зміни ними викривальних по відношенню до підозрюваної показів чи відмови від них, або ж впливати на них з метою недопущення ними співпраці зі стороною обвинувачення. Також, з метою уникнення відповідальності, ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні, які своїми показами викривають протиправну діяльність останньої чи/та зазначають про її причетність до вчинення вищеописаного кримінального правопорушення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів, а також враховуючи те, що підозрювана усвідомлюючи можливість настання відповідальності, а також суворість покарання, все одно обрала метод протиправного збагачення, шляхом вчинення кримінальних правопорушень, існують ризики того, що ОСОБА_4 у разі обрання іншого запобіжного заходу, може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема й однорідного складу.

Фактичні обставини злочинів, інкримінованих підозрюваній, на думку органу досудового розслідування, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

За сукупності таких обставин, слідчий суддя, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваної, вважає за необхідне застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор довів, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не зможе на даному етапі запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, уникати спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні та належну поведінку, попередити вчинення нових кримінальних правопорушень.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 , яка має на утриманні малолітню дитину, обставини кримінального правопорушення, у вчинення якого вона підозрюється, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, зокрема, віднесено до категорії особливо тяжких.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

На думку сторони обвинувачення застава не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

У той же час, не можуть залишатися поза увагою обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , її роль.

Крім того, слідчий суддя вважає, що в даному випадку слід визначити підозрюваній заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про її особу, про спосіб її життя, про наявність на утриманні малолітньої дитини, яка здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, та з урахуванням стадії досудового розслідування має бути призначена у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у 200 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги обставини вчинення злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 квітня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання підозрювана ОСОБА_4 підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до територіальних органів ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- уникати спілкування із свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави, з дня внесення застави до 27.04.2026.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо вона, будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1