Постанова № 13448261, 10.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 р. справа № 2а-26423/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15год. 10хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мозгової Н. А.

при секретарі Волковій О.Г.

за участю представника позивача Анохіної Т.І.

представника відповідача Тимошенко С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 26.05.2010р. за №0003891542/0, від 25.06.2010р. за №0003891542/1, від 31.08.2010р. за №0003891542/2, від 09.11.2010р. за №0003891542/3,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2010р. Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 26.05.2010р. за №0003891542/0, від 25.06.2010р. за №0003891542/1, від 31.08.2010р. за №0003891542/2, від 09.11.2010р. за №0003891542/3.

Позивач мотивує свої вимоги наступним:

Спірними податковими повідомленнями - рішеннями відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення підприємством граничних термінів сплати податку на додану вартість, посилаючись на те, що підприємством платіжними дорученнями за №29 від 22.01.2010р. на суму 100000,00грн., №7394 від 19.02.2010р. на суму 50000,00грн., № 78 від 29.01.2010р. на суму 100000,00грн., №7092 від 29.01.2010р. на суму 50000,00грн. були погашені податкові зобов'язання за поточні податкові періоди по податковим деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2009, січень 2010р.

Відповідач по справі, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, з позовними вимогами не згоден, та вважає, що податкові повідомлення-рішення за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість податковим органом прийняті правомірно. Зазначає, що згідно з п.п. 5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезазначеного закону встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до вимог п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181- ІІІ при наявності податкового боргу він погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» 23.02.2001р. зареєстровано у якості юридичної особи, знаходиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за номером 03337119, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Актом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька невиїзної документальної перевірки за №361/15-2/03337119 від 11.05.2010р. з питань своєчасності сплати податків і зборів до бюджету встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх.№235466 від 20.01.2010р.).

26.05.2010р. на підставі акту перевірки податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення-рішення за №0003891542/0.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач 04.06.2010р. за №03/1540 звернувся до відповідача зі скаргою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003891542/0 від 26.05.2010р. Рішенням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька за №26899/10/25-012-2 від 25.06.2010р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003891542/0 від 26.05.2010р. без змін, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010р. за №0003891542/1 на суму 190334,56грн.

06.07.2010р. позивач звернувся до ДПА у Донецькій області зі скаргою за №03/1834, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003891542/1 від 25.06.2010р. Рішенням ДПА у Донецькій області №14904/10/25-013-5 від 27.08.2010р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003891542/1 від 25.06.2010р. без змін, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010р. за №0003891542/2 на суму 190334,56грн.

02.09.2010р. позивач звернувся до ДПА України зі скаргою за №03/2362, , в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003891542/2 від 31.08.2010р. Рішенням ДПА України №11684/6/25-0215 від 04.11.2010р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003891542/2 від 31.08.2010р. без змін, та винесено відповідне податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010р. за №0003891542/3 на суму 190334,56грн.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом зазначені норми п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р.

Згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Преамбулою Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. визначено, що зазначений закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, в тому числі, порядок визначення податкового зобов'язання, базовий податковий період, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень за №29 від 22.01.2010р. на суму 100000,00грн., №7394 від 19.02.2010р. на суму 50000,00грн., № 78 від 29.01.2010р. на суму 100000,00грн., №7092 від 29.01.2010р. на суму 50000,00грн. у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано перерахування податку за поточні податкові періоди по податковим деклараціям з податку на додану вартість за період грудень 2009, січень 2010р.

Всупереч цьому, відповідачем дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість згідно наданих позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008року (вх.№235466 від 20.01.2010р.).

Крім того, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Суд зауважує, що згідно п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що 20.01.2010р. позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за №235466 за жовтень 2008 року, якою ним були визначені податкові зобов'язання з цього податку в розмірі 2022837,00грн.

21.01.2010р. позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за №191952 за грудень 2009р., якою ним було сформовано узгоджений податковий кредит з від'ємним значенням у розмірі 3130468,00грн. Відповідно до чого, підприємство прийняло рішення про зарахування належній йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань (боргу) з податку на додану вартість, що знайшло своє відображення у податковій декларації.

Таким чином, граничний строк сплати боргу по декларації за №235466 був 31.01.2010р., але 21.01.2010р. був частково погашений в розмірі 1881574,47грн. шляхом його зменшення податковою декларацією за №191952.

29.01.2010р. позивачем було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за №3629 за липень 2009року, яким підприємством було сформовано узгоджений податковий кредит з від'ємним значенням у розмірі 3007,00грн. Відповідно до чого, підприємство прийняло рішення про зарахування належній йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань (боргу) з податку на додану вартість, що знайшло своє відображення в уточнюючому розрахунку.

Таким чином, граничний строк сплати боргу по декларації за №235466 був 31.01.2010р., але 29.01.2010р. був частково погашений в розмірі 3007,00грн. шляхом його зменшення уточнюючим розрахунком за №3629.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи норми п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» судом встановлено, що позивачем при погашенні податкового боргу шляхом його зменшення податковою декларацією за №191952 та уточнюючим розрахунком за №3629, та платіжними дорученнями №78 від 29.01.2010р., №7092 від 29.01.2010р., №29 від 22.01.2010р., не було порушено встановлений десятиденний термін, встановлений Законом для самостійної сплати сум податкових зобовязань.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 26.05.2010р. за №0003891542/0, від 25.06.2010р. за №0003891542/1, від 31.08.2010р. за №0003891542/2, від 09.11.2010р. за №0003891542/3.

З огляду на викладене, суд вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.05.2010р. за №0003891542/0, від 25.06.2010р. за №0003891542/1, від 31.08.2010р. за №0003891542/2, від 09.11.2010р. за №0003891542/3 прийняті на підставі акту перевірки за №361/15-2/03337119 від 11.05.2010р. є неправомірними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 26.05.2010р. за №0003891542/0, від 25.06.2010р. за №0003891542/1, від 31.08.2010р. за №0003891542/2, від 09.11.2010р. за №0003891542/3 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 26.05.2010р. за №0003891542/0, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 190334,56грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 25.06.2010р. за №0003891542/1, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 190334,56грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 31.08.2010р. за №0003891542/2, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 190334,56грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 09.11.2010р. за №0003891542/3, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 190334,56грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 10.01.2011р.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 11.01.2011 року.

Суддя Н.А. Мозговая

Суддя Мозговая Н. А.