Рішення № 134482385, 02.03.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6310/26

Справа №754/19299/25

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленка І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 26 236,04 грн.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", як новий кредитор за договором надання коштів у кредит № 02271-06/2024 від 24.06.2024, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в загальному розмірі 26 236,04 грн, яка складається з: 9565,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 14171,04 грн - заборгованості за відсотками; 2500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Відповідачка визнала позов частково, просила розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на тяжкий матеріальний стан.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

02.06.2024 ТОВ "Аванс кредит" та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 02271-06/2024. Згідно з умовами Договору кредитодавець надав кредит у сумі 10 000,00 грн на строк 120 днів, процентна ставка 1,50% в день.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу кредит на суму 10 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , що була вказана Відповідачем. Цей факт належним чином підтверджується офіційним листом (довідкою) надавача платіжних послуг ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (iPay.ua) Вих. №3466_250130182124 від 30.01.2025, згідно з яким 02.06.2024 о 15:20:10 платіжна операція (номер транзакції 413873610) була успішно завершена із зарахуванням коштів на вказану картку.

Позивач довів порушення Відповідачкою умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів.

Відповідачка ці обставини визнала.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд перевірив розрахунок заборгованості з процентів, наданий Позивачем, і встановив, що Позивач нарахував проценти у загальному розмірі 14171,04,00 грн за період користування кредитом з 02.06.2024 до 29.09.2024 (120 днів), який відповідає строку кредитування. Нарахування процентів здійснювалося Позивачем процентною ставкою 1,50%. 23.06.2024 Відповідачка сплатила заборгованість у розмірі 3 625,00 грн. Відповідач розподілив ці кошти таким чином: 3 190,00 грн оплата відсотків; 435,00 грн - оплата тіла кредиту.

Водночас, перевіряючи розмір процентної ставки, Суд бере до уваги, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX. Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, статтю доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини

четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".

Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).

Отже, за загальним правилом норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.

Також цим же Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.

У цій справі, що розглядається, кредитний договір був укладений після набрання чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до спірних правовідносин. Для нових договорів діє норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.

Водночас умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому Суд не бере до уваги розрахунок відсотків, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1% на день.

За період 02.06.2024 з 23.06.2024 (22 днів) нараховані відсотки у сумі 2200,00 грн (10 000 х 1% х 22), сплачено 23.06.2024 суму у розмірі 3625,00 грн (з яких погашено відсотки - 3190,00 грн, тіло - 1425,00 грн. Залишок тіла становить 8557,00 грн (10 000 - 1425);

За період 24.06.2024 з 29.09.2024 (98 днів) нараховані відсотки у сумі 8 385,86 грн (8557,00 х 1% х 98)

Таким чином з урахуванням оплати, застсоування 1% ставки розмір процентів у межах строку кредитування становить 8 385,86 грн. Загальна сума безпідставно нарахованих процентів, що перевищує імперативні законодавчі обмеження, складає 5 785,18 грн. Вказана сума підлягає відрахуванню від заявлених Позивачем вимог.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 500,00 грн, Суд зазначає таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що порушення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем штрафу у розмірі 2 500,00 грн є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу закону.

Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо набуття Позивачем права грошової вимоги до Відповідача

21.10.2024 між Первісним кредитором (ТОВ «Аванс Кредит») та Позивачем (ТОВ "ЄАПБ") було укладено Договір факторингу № 21102024.

Позивач надав копію договору факторингу № 21102024, Витяг з Реєстру боржників від 21.10.2024, Акт прийому-передачі реєстру, а також платіжну інструкцію № 501 від 25.10.2024 про перерахування Позивачем на рахунок ТОВ «Аванс Кредит» 3831820,15 грн як оплати за відступлення прав вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Презумпція чинності Договору факторингу № 21102024 не спростована, договір не визнано недійсним на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісного кредитора.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Позивач належним чином набув статусу нового кредитора та наділений повноваженнями вимагати від Відповідача виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Щодо розстрочення виконання рішення

Відповідачка просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на те, що вона має намір добросовісно виконати рішення суду, але не має можливості виконати рішення суду повністю, оскільки перебуває у скрутному фінансовому становищі, має проблеми зі здоров`ям, на підтвердження надала відповідні докази. Також Відповідачка посилається на введення воєнного стану, що вплинуло на спроможність виконувати фінансові зобов`язання.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Суд, беручи до уваги обставини платоспроможності Відповідачки, її рівень доходу, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й Відповідачки, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням Відповідачки на максимально можливий строк.

Також Суд бере до уваги, що Позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас Суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідачки добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог Позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на Відповідача.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн. Позов задоволено частково, тому з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору у розмірі 1 956,10 грн (3028,00 грн х 64,6% (16 942,86 / 26236,04)).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у загальному розмірі 18 898,96 грн (Вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім гривень 96 копійок), яка складається з 8557,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 385,86 грн заборгованості за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 956,10 грн, розстрочивши виконання рішення розстрочивши виконання рішення суду строком на 12 місяців, а саме: на боржника покладається обов`язок здійснити платіж на користь кредитора у розмірі 1 574 гривень 91 копійок щомісячно, починаючи з квітня 2026 року та триває впродовж 12 послідовних місяців. Кожен платіж повинен бути внесений не пізніше останнього дня відповідного календарного місяця.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 02 березня 2026 року.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Інна КОВАЛЕНКО