Рішення № 134482040, 02.03.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18625/25

провадження № 2/753/2484/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивача - адвоката Корнійчук М.В., представника відповідача - адвоката Онишко В.М., розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Снейл» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року адвокат Корнійчук Марина Вячеславівна в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Снейл» звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, як безпідставно набутого майна в розмірі 370 738,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 листопада 2023 року між ОСОБА_1 як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» як покупцем було укладено Форвардний контракт на викуп равлика № К/35637788, згідно з умовами якого відповідач здійснив поставку товару (равлика) Товариству, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі товару на загальну суму 13 356 Євро. На виконання умов Форвардного контракту керівник товариства ОСОБА_2 через криптовалютний обмінник «OBMEN», за допомогою блокчейн-оглядача «TronScan» перерахував відповідачу кошти за поставлений товар, а саме: 05 грудня 2024 року - 2 004,50 Євро, 16 січня 2025 року - 3 136,00 Євро та 27 лютого 2025 року - 1 980,00 Євро, тобто, у загальній сумі 7 120,50 Євро.

Однак, в подальшому ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» про стягнення коштів за договором (справа № 363/1348/25), у якому стверджує, що розрахунок за Форвардним контрактом з ним не було здійснено взагалі і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» всю суму у розмірі 590 387,07 грн.

За таких обставин позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 7 120,50 Євро були фактично отримані відповідачем і будь-яка правова підстава для їх набуття відсутня, добровільно повернути грошові кошти відповідач відмовився, натомість пред`явив позов про повторне стягнення суми.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 вересня 2025 року справу передано на розгляд судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/18625/25 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 04 листопада 2025 року.

20 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Онишко В.М. подала відзив на позовну заяву, у якому просила у задоволенні позову відмовити. Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що (1) цей позов є інструментом затягування розгляду справи № 363/1348/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» про стягнення грошових коштів за форвардинговим контрактом, що розглядається Іванківським районним судом Київської області, так як його існування використовується як підстава для зупинення у тій справи; (2) лист-претензію до подання позову ОСОБА_1 не отримував, а наданий позивачем документ не відповідає вимогам закону, оскільки не має ні номеру, ні дати, оформлений не на фірмовому бланку ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ», підписаний особою, яка не є директором ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ», копій документів на підтвердження її повноважень не надано; (3) у наданій позивачем переписці відсутні згадки про те, що розрахунки проводяться між ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» та ОСОБА_1 за форвардним контрактом, а суми переказів не збігаються з актами виконаних робіт; (4) долучені позивачем докази вказують на те, що ці розрахунки проводились між фізичними особами. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 займаються вирощуванням та реалізацією равлика. ОСОБА_1 вкладав власні кошти у будівництво равликової ферми, через ОСОБА_2 відповідач замовляв деякі товари (мальок, корм, щити) і саме кошти, які залишились невикористаними і повертав ОСОБА_2 через обмінник, а отже, ці платежі є розрахунками між фізичними особами; (5) безпідставність набуття коштів спростовується тією ж перепискою, де ОСОБА_2 перераховував кошти з власної волі, знаючи за що перераховує кошти ОСОБА_1 . Водночас ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» не перераховувало жодних коштів Зеленьку О.В., щоб звертатись з позовом про їх повернення.

Таким чином, на думку відповідача, позивач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

27 жовтня 2025 року від представника позивача - адвоката Корнійчук М.В. надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивач зазначила, що (1) наявність певних дефектів у зовнішньому оформленні претензії не свідчить про наявність підстав для відмови в її доказовому значенні, якщо документ фактично був отриманий та містить усі істотні елементи - вимогу погасити заборгованість і реквізити для здійснення платежу (2) факт перерахування грошових коштів не спростовує цивільно-правової природи стосунків, оскільки кошти перерахував керівник Товариства у зв`язку з виконанням умов контракту, а отже це виконання зобов`язання від імені Товариства, а транзакції підтверджено блокчейн-квитанціями (3) твердження відповідача, що кошти були саме «поверненням особистих внесків» є лише припущення, яке не доведено відповідачем (4) твердження відповідача, що суми переказів не збігаються з актами і це є різними відносинами / платежами між фізичними особами не заслуговує на увагу, оскільки зміна способу розрахунків між сторонами підтверджується листуванням, у якому відповідач сам пропонував здійснювати оплату саме в такий спосіб, а отже, сторони узгодили альтернативний механізм розрахунків, що не змінює суті грошового зобов`язання; (5) оплата здійснювалася в рахунок загальної суми боргу, визначеної між сторонами, і має прямий зв`язок із поставками, зафіксованими в актах приймання-передачі, усі перекази були зроблені за узгодженням сторін та на підтвердження виконання умов договору; (6) відповідач не довів, що зазначені транзакції стосуються інших відносин або мають інше призначення, у відзиві наведені лише припущення без належного документального підтвердження, що не може бути прийнято судом як допустимий доказ.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року підготовче провадження у справі № 753/18625/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 04 грудня 2025 року.

04 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 18 лютого 2026 року.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна,

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи,

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як слідує з матеріалів справи 17 листопада 2023 року між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» (покупець) було укладено Форвардний контракт на викуп равлика № К/35637788, відповідно до умов якого продавець, за бажанням та у випадку наявності вирощеного равлика, передає у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити вирощений равлик, що відповідає зазначеному в цьому Контракті порядку на умовах цього Контракту (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що равлик продається за фіксованою ціною, про яку сторони домовились за 5 днів до отримання равлика від продавця, але не нижче 3,4 € (по курсу НБУ) за 1 кг равлика сорту Helix Aspersa Muller 1 гатунку та не нижче 2,2 € (по курсу НБУ) за 1 кг равлика сорту Helix Aspersa Muller 2 гатунку, вага якого має бути не менше 5 грам після процесу миття та сушіння.

Згідно з п. 3.3. Договору, ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» повинне виконати оплату за отриманий товар протягом 45-ти банківських днів з моменту отримання равлика від продавця.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 здійснив поставку товару (равлика) відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі товару № 03/10-2024 від 03 жовтня 2024 року, № 13/10-2024 від 13 жовтня 2024 року, № 18/10-2024 від 18 жовтня 2024 року, № 13/10-2024 від 23 жовтня 2024 року, на загальну суму 13 356 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят шість) Євро.

З урахуванням положень п. 3.3. Договору покупець повинен був оплатити поставлений товару у такі строки:

за актом № 03/10-2024 від 03 жовтня 2024 року - до 05 грудня 2024 року;

за актом № 13/10-2024 від 13 жовтня 2024 року - до 13 грудня 2024 року;

за актом № 18/10-2024 від 18 жовтня 2024 року - до 19 грудня 2024 року;

за актом № 13/10-2024 від 23 жовтня 2024 року - до 24 грудня 2024 року.

ОСОБА_2 , який є також директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ», за допомогою блокчейн-оглядача «TronScan» перерахував ОСОБА_1 кошти у сумі: 05 грудня 2024 року - 2 004,50 Євро, 16 січня 2025 року - 3 136,00 Євро, 27 лютого 2025 - 1 980,00 Євро, тобто у загальній сумі 7 120,50 Євро, що підтверджується електронними квитанціями в особистому кабінеті блокчейн-оглядача.

Факт перерахування коштів у вказаному розмірі сторони не заперечують.

17 лютого 2025 року ОСОБА_1 направив позивачеві письмову претензію, яка отримана ним 21 лютого 2025 року, в якій зазначив, що заборгованість ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» перед ним за поставлений товар становить 580 132,55 грн., що становить еквівалент в розмірі 13 356 євро по курсу Національного Банку України на 16 лютого 2025 року.

02 травня 2025 року ухвалою Іванківського районного суду Київської області у справі № 363/1348/25 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» про стягнення грошових коштів за форвардинговим контрактом.

Листом від 08 травня 2025 року ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» повідомило, що не отримувало від ОСОБА_1 інформацію про особистий банківський рахунок IBAN для розрахунку за форвардним контрактом та просило надати вказані відомості.

03 червня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» направило відповідачу лист-претензію про зарахування коштів у сумі 7 225,00 доларів США в рахунок оплати за договором (форвардним контрактом) або їх негайне повернення.

Листом від 26 червня 2025 року ОСОБА_1 повідомив, що у відповідності до умов форвардного контракту на викуп равлика № К/35637788, який укладено між ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» та ним, всі розрахунки за поставлений товар повинні бути здійснені у безготівковій формі на розрахунковий рахунок. Реквізити для перерахування коштів відповідно до умов нашого договору були надані офіційно та неодноразово. У зв`язку з викладеним просив якнайшвидше перерахувати заборгованість ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» перед ним на його рахунок.

Як визначено частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено у частині шостій статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Суд вважає також за необхідне зауважити, що в силу пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно зі статтею 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тлумачення положень статей 1212 - 1215 ЦК України свідчить, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Такі висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21, від 17 квітня2024 року у справі № 127/12240/22.

З наданих позивачем квитанцій в особистому кабінеті блокчейн-оглядача та скріншотів листування у месенджері «Viber» вбачається, що кошти, про повернення яких подано цей позов, були перераховані ОСОБА_2 та отримані ОСОБА_1 .

Зміст листування між сторонами також свідчить, що між ними існували цивільно-правові відносини, на що вказує фрагмент листування за 16 січня 2025 року з 17:51 по 18:02:

«- Давай может на iban след партии?

- Можуть заблокувати рахунок мені без підтвердження походження коштів.

- сделаем расписку что я долг тебе возвращаю

- через банк не прокатить думаю, може фінмониторинг заблокувати і потім доказуй, що це твої кошти. Ти вже комусь так відправляв без ФОП?

- да, вот только что 75т грн.».

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що положенням статей 639, 640, 642 ЦК України допускається укладення договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом вчинення дій (відвантаження товарів, надання послуги, виконання роботи, сплати відповідної суми грошей тощо), які засвідчують її бажання укласти договір.

Цивільне законодавство передбачає також і різні форми виконання зобов`язань третьою особою за боржника, зокрема частинами першою, третьою статті 528 ЦК України передбачено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу і задоволення вимог кредитора іншою особою може бути здійснено без згоди боржника в разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно.

З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не має права звертатися до суду з вказаним позовом, оскільки не перераховував жодних коштів ОСОБА_1 .

Таким чином суд висновує, що ОСОБА_2 (особисто або на виконання обов`язку ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ» або як керівник ТОВ «МАКСІ СНЕЙЛ») переказував кошти відповідачеві на виконання взятих на себе зобов`язань, а отже за наявності правової підстави для їх сплати. При цьому оцінка правових підстав таких переказів на рахунок відповідача і пов`язані із ними обставини є предметом доказування у справі № 363/1348/25 Іванківського районного суду Київської області, а тому суд обмежується лише констатацією встановленого у цій справі факту наявності правових підстав для переказу коштів відповідачу, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Суд також враховує, що сам позивач у позовній заяві і під час розгляду справи стверджував, що перерахував кошти відповідачеві на виконання Форвардного контракту на викуп равлика № К/35637788 від 17 листопада 2023 року, тобто за наявності правової підстави для здійснення такого платежу.

Доводи сторін щодо надання / ненадання відповідей на письмові претензії чи щодо неналежного оформлення таких претензій вказаного висновку не спростовують, а також відхиляються судом з огляду на відсутність у вказаних правовідносинах обов`язкового досудового врегулювання спору.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСІ СНЕЙЛ» (07054, вул. Центральна, буд. 60, с. Вересня (3), Поліський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 42745256).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК