Постанова № 13448140, 27.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. справа № 2а-23881/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Майдикова С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень рішень № 0000771720/0 від 11.10.2010 та 0000761720/0 від 11.10.2010, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень рішень № 0000771720/0 від 11.10.2010 та 0000761720/0 від 11.10.2010.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що згідно акту планової виїзної перевірки № 5301/17-20/НОМЕР_1 від 01.10.2010р. Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.04.2009 по 31.12.2009 року.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000771720/0 від 11.10.2010 та 0000761720/0 від 11.10.2010.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу, просив податкові повідомлення - рішення визнати неправомірними та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги аналогічно викладеному в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позову заперечував, вважав податкові повідомлення - рішення податкового органу прийнятими на підставах та в межах закону, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень рішень № 0000771720/0 від 11.10.2010 та 0000761720/0 від 11.10.2010 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Державна податкова інспекція у Волноваському районі Донецької області є суб`єктомп владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Судом, встановлено, фізична особа підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області за НОМЕР_2, знаходиться на податковому обліку в Волноваській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області з 03.04.2006 за НОМЕР_3

18.04.2010 за № 1805/10-1 між ТОВ «Граніш» (продавець) та фізичної особою - підприємцем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець продає, а покупець купує товар (запчастини, ПММ, інструменти, матеріали, буд. Матеріали та інше) на загальну суму 300000 грн.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 24.12.1993 р. № 3813-ХІІ із змінами та доповненнями, Державною податковою інспекцією Волноваського району Донецької області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01. квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За результаттами перевірки складено акт № 530/17-20/НОМЕР_1 від 01.10.2010 року, в якому відображені наступні порушення:

-абз. ІІ, ІІІ ст.. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 3270,09, в тому числі по періодах 2009 рік 3270,09 грн.;

-п. 19.1 «а», ст.. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV, із змінами та доповненнями, в частині ведення обліку доходів та витрат у книзі Ф 10 з порушенням встановленого порядку;

-пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33954 грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 1492 грн., за квітень 2010 року в сумі 4117 грн., за травень 2010 року в сумі 15017 грн., за червень 2010 року в сумі 13328 грн.

На підставах, визначених в акті перевірки, Державною податковою інспекцією у Волноваському районі Донецької області були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000771720/0 від 11.10.2010 року, згідно якого було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість на суму 50931,00 грн. грн. (за основним платежем 33954,00 грн. та за штрафними санкціями 16977,00 грн.) та № 0000761720/0 від 11.10.2010 року, згідно якого було визначено суму податкового зобовязання санкцій за платежем податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності за основним платежем 3270,00 грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку сум донарахованих податкових зобовязань та відповідних штрафних санкцій з розмежуванням по порушенням встановленим в акті перевірки, згідно якого податок на додану вартість (податкове повідомлення - рішення № 0000771720/0 від 11.10.2010 року на загальну суму 50931,00 грн.) складається з:

-придбання послуги по бухгалтерському та податковому обліку: основний платіж 1492,00 грн., штрафна санкція 746,00 грн.;

-придбання товару у ТОВ «Фірма «Граніш»: основний платіж 32462,00 грн., штрафна санкція 16231,00 грн.

Податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності (податкове повідомлення-рішення № 0000761720/0 від 11.10.2010 року на загальну суму 3270,09 грн.) складається з:

-витрат на послуги по бухгалтерському та податковому обліку: основний платіж 1118,75 грн.;

-витрати на придбання матеріалів, запчастин для технічного, експлуатаційного та сезонного обслуговування транспортних засобів: основний платіж 2151,34 грн.

Відповідно до абз. ІІ,ІІІ ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно зЗаконом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

При цьому, необхідною умовою для віднесення витрат до валових, є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника, понесені підприємством витрати повинні бути спрямовані на отримання прибутку.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході проведення перевірки встановлено, що витрати на придбання матеріалів, запчастин для технічного, експлуатаційного та сезонного обслуговування транспортних засобів задекларовані позивачем в сумі 52732,24 грн. (у тому числі 1 квартал 2009 року 3870,13 грн.) Фактично використані на технічне, експлуатаційне та сезонне обслуговування транспортних засобів підтверджені накладними, рахунками, актами списання, платіжними документами, які повязані з отриманим валовим доходом 2009 року складають 38389,94 грн., тобто розбіжність становить 14342,30 грн.

Позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи не підтверджено фактичного використання технічного, експлуатаційного та сезонного обслуговування транспортних засобів накладними, рахунками, платіжними документами та іншими платіжними документами, які безпосередньо повязані з отриманням валового доходу 2009 року, тобто висновки акту документальної перевірки податковим органом в даному питанні не підлягають спростуванню, враховуючи також той факт, що актами списання товарно-матеріальних цінностей встановлено невідповідність використаних товарно-матеріальних цінностей статті витрат придбання матеріалів, запчастин для технічного, експлуатаційного та сезонного обслуговування транспортних засобів на загальну суму 21768,08 грн.

Окрім того, суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем надані лише акти списання товарно-матеріальних цінностей на технічне обслуговування, проведеними власними водіями без підтвердження факту понесення витрат на їх придбання, тобто факту оплати та не доведено пряма належність придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей до отримання валового доходу за 2009 рік, що суперечить вимогам абзацу ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92.

Таким чином, позивачем до складу валових витрат 2009 року включені витрати, які під час розгляду справи як і під час проведення планової виїзної перевірки не були підтверджені накладними, рахунками на технічне, експлуатаційне та сезонне обслуговування транспортних засобів, та повязані з отриманням валового доходу 2009 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіркою питання правильності визначення сум податкового кредиту по податку на додану вартість податковим органом було встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту квітня-червня 2010 року в сумі 32462,00 грн.

На підставі наданих до перевірки первинних документів встановлено відсутність доказів, які засвідчують факт транспортування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей підприємцю ТОВ «Фірмою «Гранш» на загальну суму ПДВ 32462,00 грн., а також використання товарно-матеріальних цінностей позивачем у межах господарської діяльності позивачем.

Позивачем до матеріалів справи був наданий договір купівлі-продажу від 18.04.2010 за № 1805/10-1 укладений з ТОВ «Гранш», який суд приймає до уваги, але не вважає дійсним доказом, у звязку із тим, що зазначений договір не був наданий не під час перевірки (як пояснив позивач договір знаходився у автомобілі) ні у подальшому до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З пояснень відповідача стало відомо, що взагалі різниця по донарахуванню податку виникла у звязку із тим, що позивачем не були надані необхідні документи.

Окрім того, ознайомившись із видатковими накладними за № 19427 від 19.04.2010 року, № 21517 від 21.05.2010 року, № 3060 від 30.06.2010 року, податковими накладними № 19427 від 19.04.2010 року, № 21517 від 21.05.2010 року, № 3060 від 30.06.2010 року, та самим договором з ТОВ «Гранш», суд не має можливості ідентифікувати надані докази, оскільки в видаткових накладних та податкових накладних не має посилання на номер договору.

Відповідно до довідок Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 22.07.2010 року № 423/15-213_/36559791, від 02.08.2010 року № 433/15-213_/34876496 та акту № 380/23-2/36559791 від 19.10.2010 року Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Фірма «Гранш» з питань взаємовідносин із субєктами господарювання згідно списку за травень 2010 року встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та окрім того, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Ні підставі зазначеного податковим органом було зроблено висновок про нікчемність угод ТОВ «Фірма «Гранш».

Згідно п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вказаний правочин має ознаки нікчемності.

За змістом ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року» зазначено, що відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу,місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. У Довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року» зазначено, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, кому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що встановлений відповідачем факт включення позивачем до складу податкового кредиту квітня-червня 2010 року в сумі 32462,00 грн. безпідставний та дійсно мав місце, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Окрім того, в ході проведення перевірки при перевірці первинних документів відповідачем було встановлено порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1492,00 грн. по отриманим бухгалтерським послугам від ПП «Ремі-Сервіс» згідно акту прийняття передачі робіт від 03.09.2009 року ОУ 0000062 на суму 8950,00 в тому числі 1491,57 грн. та податковій накладній від 03.098.2009 року.

Суд вважає даний висновок помилковим з наступних підстав.

Згідно із вимогами п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

В укладеній угоді між позивачем та ПП «Ремі-Сервіс» від 01.06.2009 року передбачено виконання послуг по бухгалтерському та податковому обліку, консультаційних послуг. За результатами виконаних робіт були підписані наступні акти: ОУ 0000051 від 30.06.2009 року на суму 700,00 грн., ОУ 0000057 від 29.07.2009 року на суму 700,00 грн., ОУ 0000060 від 27.08.2009 року на суму 700,00 грн., ОУ 0000062 від 30.09.2009 року на суму 4350,00 грн., ОУ 0000070 від 30.10.2009 року на суму 3000,00 грн., ОУ 0000072 від 30.11.2009 року на суму 3000,00 грн., ОУ 0000075 від 30.12.21009 року на суму 1400,00 грн. Загальна сума яких складає 13850,00 грн. в тому числі ПДВ 2308,36 грн.

За період, вказаний в договорі, позивачем були перераховані кошти за виконання послуг по бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується банківськими виписками від 30.06.2009 року, від 29.07.2009 року, від 27.08.2009 року, від 03.09.2009 року, від 01.10.2009 року, від 02.11.2009 року, від 01.12.2009 року, від 23.12.2009 року, загальна сума яких також складає 13850,00 грн. в тому числі ПДВ 2308,36 грн.

Відносно зазначених операцій ПП «Ремі-Сервіс» виписало податкові накладні позивачу, а саме: п/н від 30.06.2009 року на суму 116,67 грн., п/н № 4 від 29.07.2009 року на суму 116,67 грн., п/н № 2 від 27.08.2009 року на суму 116,67 грн., п/н № 1 від 03.09.2009 року на суму 1491,67 грн., п/н № 1 від 01.10.2009 року на суму 116,67 грн., п/н № 1 від 02.11.2009 року на суму 116,67 грн., п/н № 1 від 01.12.2009 року на суму 116,67 грн., № 3 від 30.12.2009 року на суму 116,67 грн. Загальна сума складає 2308,33 грн.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» п.12.3, п. 12.4 передбачено, що до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме: графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг.

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо".

Таким чином, відповідно до зазначених критеріїв були оформлені всі податкові накладні, виписані ПП «Ремі-Сервіс», тому суд вважає, що не має законних підстав для виключення п/н № 1 від 03.09.2009 року на суму 1491,67 грн. із суд податкового кредиту позивача та вважає за доцільне скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області від 11.10.2010 за № 0000771720/0 в частині придбання послуги по бухгалтерському та податковому обліку за основним платежем в сумі 1492,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 746,00 грн.

Відповідно до ст.2 Закону України “ Про державну податкову службу в Україні ”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Таким чином, перевіряючи чи прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000771720/0 від 11.10.2010 та 0000761720/0 від 11.10.2010 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку що позовні вимоги підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області підлягають частковому задоволенню в частині придбання послуги по бухгалтерському та податковому обліку за основним платежем в сумі 1492,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 746,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень рішень № 0000771720/0 від 11.10.2010 та 0000761720/0 від 11.10.2010 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області від 11.10.2010 за № 0000771720/0 в частині придбання послуги по бухгалтерському та податковому обліку за основним платежем в сумі 1492,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 746,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривня 70 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 27 грудня 2010 року у присутності сторін.

Повний текст постанови буде складений 31 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.