Постанова № 13447957, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-24635/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 9.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства

«Електропобутприлад»

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

у м. Маріуполі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року та

№ 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року

за участю:

від позивача: Лєбєдєв В.В, (за дов. б/н від 23 жовтня 2009 року)

від відповідача:Гришакова Н.Є. (за дов. № 63 від 31 травня 2010 року)

Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року та № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав на невідповідність викладених в акті перевірки висновків про допущення позивачем порушень нормам податкового законодавства України. Позивач зауважував, що висновки податкової інспекції, викладені в Акті перевірки № 2369/23-2/14312447 від 21 вересня 2009 року, про нікчемність укладених угод між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» не відповідають дійсним обставинам, що мали місце. Господарські правовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» виникли на підставі укладеного договору № 01/223 від 05 серпня 2009 року, умовами якого було передбачено придбання позивачем спецодягу, засобів індивідуального захисту та миючих засобів. Реальне виконання укладеного договору підтверджується даними первинних бухгалтерських документів - видатковими накладними, рахунками на сплату та даними бухгалтерського обліку позивача. Отриманий товар від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Аляьнс» був оприбуткований позивачем на склад та в подальшому був використаний у виробництві. Посилаючись на невстановлення податковою інспекцією при проведенні перевірки відсутності первинних документів чи невідповідності вимогам чинного законодавства первинних документів позивача, складенням яких супроводжувалося здійснення господарських операцій із ТОВ «Сфера-Альянс», позивач зауважував на протиправності висновків податкової інспекції щодо нікчемності договору, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс».

Щодо викладеного в Акті перевірки про недоцільність здійснених позивачем витрат на юридичні послуги, надання яких передбачено умовами договорів № 9064/17/226 від 08 липня 2009 року, № 9067 від 06 серпня 2010 року, № 9072 від 19 жовтня 2010 року, позивач зазначав наступне. За умовами зазначених договорів, Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» були надані позивачу юридичні послуги, повязані із оскарженням прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень. За наслідками здійснення судового оскарження, прийняті Жовтневою міжрайонною державою податковою інспекцією м. Маріуполя податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань були визнанні недійсними, що, як зазначав позивач, свідчить про отримання позивачем прямої вигоди. В судовому засіданні представник позивача також зауважував на тому, що чинним законодавством не передбачено права податкового органу визначати доцільність чи недоцільність здійснення витрат платником податків, законодавством не обмежено право платника податків на укладення договорів про надання юридичних послуг через наявність в штаті підприємства юристів. Виконання умов укладених договорів було відображено в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що спростовує висновки податкового органу про наявність підстав для зменшення суми здійснених позивачем валових витрат та суми податкового кредиту звітних податкових періодів.

В обґрунтування протиправності висновків податкового органу про відсутність звязку із здійснюваною господарською діяльністю позивача укладених договорів між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ВНТК «Іскра» позивач наполягав на підтвердженні фактичного виконання укладених договорів первинними документами. Крім цього, як було зазначено в позові, за наслідками виконання укладених договорів на підприємстві позивача було налаштовано безперебійну роботу компютерної техніки, що забезпечило ведення позивачем бухгалтерської звітності, податкового обліку, оформлення документів, здачу податкової звітності через мережу Інтернет, здійснення платежів за допомогою програмного забезпечення «Клієнт-Банк» та виконання інших завдань, повязаних із здійснюваною виробничою діяльністю.

Щодо нарахування суми податкових зобовязань з податку на прибуток через встановлення обовязку позивача нарахувати та сплатити авансовий внесок, повязаний із нарахуванням та сплатою дивідендів, то в обґрунтування протиправності здійсненного нарахування позивач посилався на відсутність чистого прибутку та нерозподіленого прибутку минулих років, за рахунок яких мають виплачуватися дивіденди. Крім цього, позивач зазначав, що положення Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» в частині внесених змін до Закону України «Про акціонерні товариства» набрали чинності 30 квітня 2010 року, в той час, як рішення про розподіл чистого прибутку підприємства було прийнято на загальних зборах акціонерів товариства 16 квітня 2010 року, тобто до набрання законної сили відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік». З огляду на таке, враховуючи закріплений в статті 58 Конституції України принцип відсутності в закону зворотної сили, позивач зауважував на необґрунтованості висновків відповідача в частині встановлення цього порушення.

З огляду на наведене, позивач, посилаючись на порушення відповідачем підпункту 5.2.1. пункту 5.2. та підпункту 5.3.1. пункту 5.3., підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4. статті 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно правових актів, зауважував на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року та № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року, були прийнятті відповідачем із порушенням застосування норм податкового законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В судовому засіданні представник відповідача зауважував на тому, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року та № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року стало встановлення податківцями при проведенні виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначені порушення виявилися у наступному.

Відкритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» протягом періоду, що перевірявся, до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів було віднесено суми витрат та сплаченого податку на додану вартість, за наслідками виконання умов договору № 01/226 від 05 серпня 2009 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс». Як зазначав відповідач, за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки діяльності ТОВ «Сфера-Альянс» - контрагента позивача, державною податковою інспекцією в Іллічівському районі м. Маріуполя було встановлено, що остання податкова звітність з податку на додану вартість була надана ТОВ «Сфера-Алянс» у травні 2010 року за звітний податковий період квітень 2010 року. За даними декларації з податку на прибуток підприємств за звітний податковий період - 1 квартал 2010 року основні засоби в підприємства відсутні. Додаток форми К-1 до декларації з податку на прибуток не надавався, значення рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Амортизаційні відрахування» відсутні. Згідно довідки за формою 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у першому кварталі 2010 року складала 3 особи. За проведення аналізу наданої ТОВ «Сфера-Алянс» податкової звітності Державною податковою інспекцією в Іллічівському районі м. Маріуполя було встановлено відсутність необхідних умов для здійснення контрагентом позивача господарської діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). З огляду на таке, за висновками податкової інспекції, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Сфера-Альянс» та його контрагентами є такими, що не направлені на створення правових наслідків, які обумовлювалися здійсненням відповідних господарських операцій. Таким чином, відповідач, посилаючись на положення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статтю 9 Бюджетного кодексу України наполягав на нікчемності укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» договору № 01/226 від 05 серпня 2009 року та безпідставності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів за наслідками виконання умов цього договору.

Протягом періоду, що перевірявся, позивачем до складу валових витрат та складу податкового кредиту відповідних звітних періодів були віднесені витрати, повязані із виконанням договорів про надання юридичних послуг та договорів на отримання послуг з технічного обслуговування. Як зазначено в Акті перевірки, через наявність в структурі товариства юридичного відділу у складі 2 штатних юристів, здійснені позивачем витрати на залучення позаштатних юристів є такими, що не спрямовані на отримання товариством доходу, який є результатом здійснення господарської діяльності субєктом господарювання. З огляду на те, що такі витрати не повязані із здійснюваною позивачем господарською діяльністю, здійснені позивачем витрати на виконання умов укладених договорів про технічне обслуговування через відсутність в Актах виконаних робіт конкретного переліку робіт, що був виконаний, не надає можливості визначити звязок між отриманими послугами та здійснюваною позивачем господарською діяльністю. Посилаючись на зазначене, відповідач зауважував на тому, що позивачем були порушені приписи підпункту 5.3.9. пункту 5.3. та пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні податкового обліку господарських операцій за наслідками виконання договорів на надання юридичних послуг та договорів з надання послуг з технічного обслуговування.

Щодо виявлених податковою інспекцією порушень, повязаних із нарахуванням та сплатою авансового внеску з податку на прибуток, повязаних із виплатою дивідендів, відповідач зазначав наступне. Згідно статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» у редакції Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» виплата дивідендів здійснюється з суми чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в строк не пізніше 6 місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%. Підпунктом 7.8.2. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення по виплату дивідендів своїх акціонерів, зобовязаний нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі, передбаченому пунктом 10.1 статті 10 цього закону на суму призначених до виплати дивідендів. Всупереч вимог цієї статті, позивач у встановлений 6-місячний строк не нарахував та не вніс до бюджету суму авансового внеску з податку на прибуток, повязаного із виплатою дивідендів, чим занизив суму податку на прибуток до сплати за звітний податковий період 2-й квартал 2010 року на 71608,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 14312447, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів (т. 1 арк. справи 55,58, 169-171). Згідно довідки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 1045/10/29-114-11 від 03 травня 2006 року (т.1 арк. справи 59) позивач перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя з 27 серпня 2004 року. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 60).

05 серпня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період півріччя 2009 року (т. 1 арк. справи 226-228). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 16 416 788,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 10 601 207,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 61 690,00 грн. Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду позивачем були віднесені витрати в загальній сумі 29 240,00 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного із ВНТК «Іскра» в сумі 19 260,00 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 9980,00 грн., укладеного із Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

09 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 9 місяців 2009 року (т. 1 арк. справи 229-230). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 27023 625,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 17 638 747,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 0,00 грн. Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду позивачем були віднесені витрати в загальній сумі 27 459,00 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного із ВНТК «Іскра» в сумі 19 260,00 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 8 199,00 грн., укладеного із Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

02 лютого 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2009 рік (т. 1 арк. справи 231-234). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 36 335 160,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 25 674 343,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 241 018,00грн. Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду позивачем були віднесені витрати в загальній сумі 28358,00 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного із ВНТК «Іскра» в сумі 19 260,00 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 9 098,00 грн., укладеного із Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

06 травня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 1-й квартал 2010 року (т. 1 арк. справи 235-237). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 9978543,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 4 710 324,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2 064,00грн. Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду позивачем були віднесені витрати в загальній сумі 27 187,00 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного із ФОП ОСОБА_3 та ВНТК «Іскра» в сумі 19 260,00 грн. та виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 7 927,00 грн., укладеного із Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр».

06 серпня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період півріччя 2010 року (т. 1 арк. справи 238-240). Згідно рядку 04. зазначеної декларації сума валових витрат складає 20086 996,00 грн., з яких сума витрат на придбання товарів та послуг складає 11787 580,00 грн. Згідно рядку 17 декларації сума податку до сплати складає 2 129,00 грн. Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами у справі, до складу валових витрат звітного податкового періоду позивачем були віднесені витрати в загальній сумі 23 441,00 грн. за наслідками виконання умов договору на технічне обслуговування, укладеного із ФОП ОСОБА_3 в сумі 19 260,00 грн., виконання умов договору на юридичне обслуговування в сумі 23 441,00 грн., укладеного із Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр», виконання умов договору, укладеного із ТОВ «Сфера-Альянс» в сумі 8 747,00 грн.

20 липня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року (т. 1 арк. справи 189-192). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 468710,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 4863,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року) до складу податкового кредиту червня 2009 року позивачем було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (індивідуальний податковий номер 311324105817) в розмірі 1996,00 грн. на підставі податкової накладної № 80 від 05 червня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (т. 2 арк. справи 32).

18 серпня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року (т. 1 арк. справи 197-199). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 488557,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 55224,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2009 року) до складу податкового кредиту липня 2009 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (індивідуальний податковий номер 311324105817) в розмірі 684,00 грн. на підставі податкової накладної №97/2 від 31 липня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (т. 2 арк. справи 29).

18 вересня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року (т. 1 арк. справи 204-209). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 397890,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 93891,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2009 року) до складу податкового кредиту серпня 2009 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (індивідуальний податковий номер 311324105817) в розмірі 955,00 грн. на підставі податкової накладної №114 від 06 серпня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (т. 2 арк. справи 30).

17 грудня 2009 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року (т. 1 арк. справи 211-217). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 658834,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 0,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року) до складу податкового кредиту листопада 2009 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (індивідуальний податковий номер 311324105817) в розмірі 1820,00 грн. на підставі податкової накладної №161 від 12 листопада 2009 року, загальна сума ПДВ за якою складає 1027,00 грн. (т. 2 арк. справи 31) та податкової накладної № 159 від 10 листопада 2009 року , сума ПДВ 792,69 грн., оригінал якої був досліджений в судовому засіданні.

19 лютого 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (т. 1 арк. справи 218-225). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 173094,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 15645,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року) до складу податкового кредиту січня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (індивідуальний податковий номер 311324105817) в розмірі 1585,00 грн. на підставі податкової накладної №16 від 18 січня 2009 року, виданою ПП «Маріупольський консалтинговий центр», оригінал якої був досліджений в судовому засіданні.

18 травня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року (т. 1 арк. справи 172-179). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 502380,00 грн. Згідно рядка 21 наданої декларації відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 224452,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року) до складу податкового кредиту квітня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Маріупольський консалтинговий центр» (індивідуальний податковий номер 311324105817) в загальній сумі 4688,33 грн. та із ТОВ «Сфера Альянс» (індивідуальний податковий номер 351290505823) в загальній сумі 553,00 грн. за дослідженими в судовому засіданні податковими накладними № 83 від 16 квітня 2010 року, сума ПДВ 1027,17 грн., № 84 від 26 квітня 2010 року, сума ПДВ 2868,46 грн., накладною №80 від 15 квітня 2010 року, сума ПДВ 792,70 грн., виданими ПП «Маріупольський консалтинговий центр», (т. 2 арк. справи 31) та податковою накладною№78 від 20 квітня 2010 року, виданою ТОВ «Сфера-Альянс», загальна сума ПДВ за якою складає 553,00 грн. (т. 1 арк. справи 69)

17 червня 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року (т. 1 арк. справи 181-188). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 439920,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 6935,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року) до складу податкового кредиту травня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Сфера Альянс» (індивідуальний податковий номер 351290505823) за виданими ТОВ «Сфера-Альянс» податковими накладними № 92 від 25 травня 2010 року, загальна сума ПДВ за якою складає 639,45 грн. (т. 1 арк. справи 65) та № 91 від 20 травня 2010 року, загальна сума ПДВ за якою складає 57,00 грн. (т. 1 арк. справи 67).

В період з 16 серпня 2010 року по 14 вересня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2369/23-2/14312447 від 21 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 15-53). Акт про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року був підписаний позивачем із відміткою про незгоду із викладеними в акті висновками.

01 жовтня 2010 року на підставі висновків, викладених в Акті перевірки № 2369/23-2/14312447 від 21 вересня 2010 року податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002112342/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 142118,20 грн., з яких за основним платежем 112531,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29587,20 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002132342/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в загальній сумі 5452,5 грн., з яких за основним платежем 3635,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1817,50 грн.

Як вбачається з Акту перевірки № 2369/23-2/14312447 від 21 вересня 2010 року підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0002112342/0 та № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року стали висновки податкової інспекції про:

1) порушення позивачем пункту 5.1. та підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було віднесено до складу валових витрат звітних податкових періодів півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, перший квартал 2010 року, 2-й квартал 2010 року витрати з придбання послуг з технічного обслуговування за умовами договорів укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та ВНТК «Іскра» в сумі 96300,00 грн., що непідтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. Відповідно до викладеного в акті перевірки, в наданих позивачем до перевірки Актах виконаних робіт, не визначений зміст та обсяг господарських операцій, що не дає можливості визначити їх зв'язок із здійснюваною позивачем господарською діяльністю.

2) порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок яких позивач включив до складу валових витрат звітних податкових періодів півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, перший квартал 2010 року, 2-й квартал 2010 року витрати в сумі 58645,00 грн. та до складу податкового кредиту звітних податкових періодів червня, липня, серпня, листопада 2009 року, січня, квітня 2010 року включив 11728,00 грн. Виявлене порушення повязано із формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів за наслідками виконання договорів на юридичне обслуговування, укладених із Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр». В Акті перевірки відповідачем було зазначено, що надані Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» послуги входять до складу обовязків штатних працівників юридичного відділу позивача. З огляду на таке, придбання послуг, аналогічних тим, що виконуються штатними працівниками підприємства є неможливим та свідчить про штучне завищення валових витрат відповідних звітних податкових періодів. Придбання цих послуг не надає можливості зробити висновки про їх спрямованість на отримання доходу.

3) порушення позивачем підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було віднесено до складу валових витрат звітного податкового періоду 6 місяців 2010 року витрати за нікчемною угодою, укладеною позивачем із ТОВ «Сфера-Альянс» в сумі 8747,00 грн. та порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в сумі 2302,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 553,00 грн., за травень 2010 року в сумі 1196,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Сфера-Альянс», договір з яким є нікчемним. Як зазначено в Акті перевірки згідно умов договору поставки № 1/226 від 05 серпня 2009 року, укладеного із ТОВ "Сфера-Альянс»" (код ЄДРПОУ 35129051), останній зобовязався поставити на користь позивача спецодяг, засоби індивідуального захисту та миючі засоби. ТОВ «Сфера-Альянс» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Іллічівському районі м. Маіруполя, якою 27 липня 2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку діяльності зазначеного підприємства, в ході якої було встановлено, що остання податкова звітність, декларація з податку на додану вартість була надана у травні 2010 року за звітний період квітень 2010 року. Податкова декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року до податкової інспекції не надавалася. Розрахунок комунального податку був наданий ТОВ «Сфера-Альянс» за перший квартал 2010 року. В ході проведення аналізу наданої ТОВ «Сфера-Аьянс» податкової звітності податковою інспекцією за місцем знаходженням товариства, було встановлено, що остання податкова звітність, надана ТОВ «Сфера-Аьянс» - декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року не містить значень рядків 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань», додаток К-1 до декларації з податку на прибуток не надавався. Відповідно до довідки 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві у першому кварталі 2010 року складала 3 особи. Таким чином, податкова інспекція, посилаючись на відсутність в контрагента позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, дійшла висновків про неможливість реального виконання укладеного між позивачем та ТОВ «Сфера-Аьянс» договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року та нікчемність цієї угоди. В Акті перевірки зазначено, що відповідно до пунктів 1, 2, статті 215, пунктів 1,5, статті 204, статті 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю, а тому позивачем на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було віднесено до складу валових витрат звітного податкового періоду півріччя 2010 року суму витрат у розмірі 8747,00 грн. та віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2010 року 553,00 грн., у травні 2010 року 1196,00 грн.

4) порушення підпункту 7.8.2. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем у 2-му кварталі 2010 року не було нараховано та перераховано до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 71608,00 грн.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, формування валових витрат та валового доходу, ставки податку на прибуток визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 11.2.1 пункту 2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, визначальною умовою для формування валових витрат підприємства та суми податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг), підприємством у власній господарській діяльності.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 05 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» та Відкритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» був укладений договір № 1/226 (т. 1 арк. справи 61-62). За умовами зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс» (продавець) зобовязалося поставити, а Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» прийняти та сплатити належний продавцю товар: спецодяг, засоби індивідуального захисту та миючі засоби. У квітні та травні 2010 року на виконання прийнятих зобовязань за умовами договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року, ТОВ «Сфера Альянс» було поставлено на користь позивача товар, що підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно видаткової накладної № РН-25-05-1 від 25 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 64) позивачу був поставлений розчинював 646 б/п вартістю (без ПДВ) 3197,25 грн., сума ПДВ 639,45 грн. Згідно видаткової накладної № РН-20-05-1 від 20 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 66) позивачу були поставлені засоби індивідуального захисту та миючі засоби вартістю (без ПДВ) 2785,00 грн., сума ПДВ 557,00 грн. Згідно видаткової накладної № РН-20-04-2 від 20 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 68) позивачу були поставлені засоби індивідуального захисту вартістю (без ПДВ) 2765,00 грн., сума ПДВ 553,00 грн. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, за наслідками виконання зазначеного договору до складу валових витрат звітного періоду 2-го кварталу 2010 року позивачем було віднесено 8747,00 грн.

За дослідження в судовому засіданні виданих ТОВ «Сфера-Альянс» податкових накладних № 78 від 20 квітня 2010 року, сума ПДВ 553,00 грн., №91 від 20 травня 2010 року, сума ПДВ 557,00 грн., № 92 від 25 травня 2010 року, сума ПДВ 639,45 грн. (т. 1 арк. справи 69, 67, 65), судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів квітня та травня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Сфера-Альянс» договору супроводжувалося складенням первинних документів видаткових накладних, рахунків на сплату, податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи. Таким чином, даними бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення господарських операцій за договором № 1/226 від 05 серпня 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Сфера-Альянс».

На підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за умовами договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року у власній господарській діяльності позивачем були надані картки оприбуткування отриманих від ТОВ «Сфера-Альянс» на складі позивача (т. 1 зворотний бік арк. справи 64, 66, 68), вимога про видачу товарів зі складу (т. 1 арк. справи 70-71), документацію на технологічний процес підводного полірування (т 2 арк. справи 13-14), за змістом якої товари, аналогічні придбаним в ТОВ «Сфера-Альянс» використовуються в технологічних процесах, здійснюваних товариством у межах господарської діяльності.

Щодо посилання відповідача про нікчемність угод, укладених Відкритим акціонерним товариством «Електропобутприлад» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Альянс», суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору № 1/226 від 05 серпня 2009 року вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Сфера-Альянс» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи в його контрагента на предмет спору.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за № 1/226 від 05 серпня 2009 року, в відповідача відсутні підстави стверджувати, щоцей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» наслідків господарських операцій з ТОВ «Сфера-Альянс» шляхом включення до складу валових витрат звітного податкового періоду 6 місяців 2010 року суми витрат у розмірі 8747,00 грн. та включення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми сплаченого ПДВ у розмірі 553,00 грн. та травня 2010 року суми сплаченого ПДВ 1196,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства України. З наявних в матеріалах справи документів вбачається відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що свідчить про непідтвердження наявними в матеріалах справи документами висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про заниження позивачем суми податку на прибуток у 2-му кварталі 2010 року в сумі 2187,00 грн. та завищення суми відємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду у квітні 2010 року на 553,00 грн., в травні 2010 року на 1196,00 грн.

Протягом 2009 року між позивачем та Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» було укладено низку договорів, повязаних із здійсненням останнім захисту інтересів позивача в адміністративних спорах із відповідачем з питань оскарження податкових повідомлень-рішень (т. 1 арк. справи 75-77). За умовами договору № 9064/17/226 від 08 липня 2009 року, виконавець за договором Приватне підприємство «Маріупольський консалтинговий центр» зобовязався здійснити дії, повязані із захистом інтересів замовника (позивача) в адміністративному спорі з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя з питань визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. За умовами договору № 9072 від 19 жовтня 2009 року, виконавець за договором Приватне підприємство «Маріупольський консалтинговий центр» зобовязався здійснити дії, повязані із захистом інтересів замовника (позивача) в адміністративному спорі з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя з питань визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001342342/0 від 15 жовтня 2009 року. За умовами договору № 9067 від 06 серпня 2009 року, виконавець за договором Приватне підприємство «Маріупольський консалтинговий центр» зобовязався здійснити дії, повязані із захистом інтересів замовника (позивача) в адміністративному спорі з Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя з питань визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000192344/0 від 14 серпня 2009 року та № 0000142344/0 від 14 серпня 2009 року.

За наслідками виконання прийнятих сторонами зобовязань за зазначеними договорами сторонами були складені Акти про надання юридичних послуг, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 8038/17/226 від 05 червня 2009 року (т.1 арк. справи 78) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 34971,00 грн., у тому числі ПДВ 5828,50 грн. За наслідками виконання зазначеного договору та на підставі виданої Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкової накладної, копія якої наявна в матеріалах справи позивачем було віднесено до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року витрати в сумі 9980,00 грн. та до складу податкового кредиту червня 2009 року 1996,00 грн.

Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9064/147/226 від 31 липня 2009 року (т.1 арк. справи 80) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 4106,00 грн., у тому числі ПДВ 684,33 грн. Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9067 від 19 серпня 2009 року (т.1 арк. справи 82) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 5731,93 грн., у тому числі ПДВ 955,32 грн. За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем було віднесено до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року витрати в сумі 8199,00 грн. та до складу податкового кредиту липня 2009 року 684,00 грн. та серпня 2009 року 955,00 грн.

Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9064/147/226 від 12 листопада 2009 року (т.1 арк. справи 84) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 6162,00 грн., у тому числі ПДВ 1027,00 грн. Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9072 від 10 листопада 2009 року (т.1 арк. справи 86) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 4756,16 грн., у тому числі ПДВ 792,69 грн. За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем було віднесено до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року витрати в сумі 9098,00 грн. та до складу податкового кредиту листопада 2009 року 1027,00 грн.

Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9072 від 18 січня 2010 року (т.1 арк. справи 88) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 9512,32 грн., у тому числі ПДВ 158500 грн. За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем було віднесено до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року витрати в сумі 7927,00 грн. та до складу податкового кредиту січня 2010 року 1585,00 грн.

Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9072 від 15 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 90) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 4756,17 грн., у тому числі ПДВ 792,70 грн. Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9064/17/226 від 26 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 92) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 6163,00 грн., у тому числі ПДВ 1027,17 грн. Відповідно до Акту про надання юридичних послуг за договором № 9067 від 26 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 94) сторони підтвердили надання послуг загальною вартістю 17210,79 грн., у тому числі ПДВ 2868,47грн. За наслідками виконання умов укладених договорів та на підставі виданих Приватним підприємством «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи позивачем було віднесено до складу валових витрат 2-го кварталу 2010 року витрати в сумі 23441,00 грн. та до складу податкового кредиту квітня 2010 року 4688,00 грн.

За дослідження в судовому засіданні виданих ПП «Маріупольський консалтинговий центр» податкових накладних, судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів червня, липня, серпня, листопада 2009 року, січня та квітня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та наданих представниками сторін пояснень, фактично відповідачем не оспорюється здійснення позивачем витрат на сплату юридичних послуг та виникнення спорів між податковою інспекцією та позивачем, що обумовили необхідність здійснення захисту інтересів позивача, при здійсненні останнім господарської діяльності. Єдиним наведеним доводом відповідача в обґрунтування зменшення суми валових витрат та податкового кредиту стало наявність в штаті підприємства позивача юристів, які б мали здійснювати повне юридичне обслуговування діяльності позивача. Проте, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Приписами Господарського кодексу України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що субєкт господарювання самостійно обирає порядок ведення ним господарської діяльності, визначає перелік господарських операцій, які він має вчинити та перелік контрагентів. Вирішення зазначених питань на власний розсуд господарюючим субєктом має на меті отримання доходів та відповідно прибутку за підсумками здійснення господарської діяльності відповідного періоду.

При цьому, чинним законодавством не надано податковому органу на втручання в господарську діяльність субєкта господарювання шляхом визначення доцільності чи недоцільності здійснення останнім господарських операцій з певним контрагентом в залежності від кількості штатних працівників та їх професійних обовязків.

З огляду на зазначене, враховуючи підтвердження наявними в матеріалах справи документами фактичне виконання сторонами умов укладених договорів на юридичне обслуговування, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року витрат в сумі 9980,00 грн., 3-го кварталу 2009 року 8199,00 грн., 4-го кварталу 2009 року 9098,00 грн., 1-го кварталу 2010 року 7927,00 грн., 2-го кварталу 2010 року 23441,00 грн. та віднесення до складу податкового кредиту червня 2009 року 1996,00 грн., липня 2009 року -684,00 грн., серпня 2009 року 955,00 грн., листопада 2009 року 1820,00 грн., січня 2010 року 1585,00 грн., квітня 2009 року 4688,00 грн. та необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток 2-го кварталу 2009 року на суму 2495,00 грн., 3-го кварталу 2009 року 2050,00 грн., 4-го кварталу 2009 року 2274,00 грн., 1-го кварталу 2010 року 1982,00 грн., 2-го кварталу 2010 року 5860,00 грн. та суми податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 1996,00 грн., липень 2009 року -684,00 грн., серпень 2009 року 955,00 грн. та завищення суми відємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного періоду у листопаді 2009 року на 1820,00 грн., у січні 2010 року на 1585,00 грн., у квітні 2009 року на 4688,00 грн.

01 лютого 2002 року між позивачем та Виробничим науково-технічним кооперативом «Іскра» був укладений договір № 42/179 (т.1 арк. справи 95-96). За умовами зазначеного договору виконавець (Виробничий науково-технічний кооператив «Іскра») зобовязався здійснити технічне обслуговування обчислювальної техніки, що експлуатується позивачем у відповідності із визначеним у додатку № 1 переліком робіт та за узгодженим в Додатку № 2 до договору графіку проведення робіт. Пунктом 2.1 договору № 42/179 від 01 лютого 2002 року визначено, що щомісячна вартість послуг складає 6420,00 грн. за наслідками виконання умов укладеного договору уповноваженими представниками сторін в період з квітня 2009 по лютий 2010 року були складені Акти виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справ (т. 1 арк. справи 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 132).

01 березня 2010 року між позивачем та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 8/14/169 (т.1 арк. справи 100-102). За умовами зазначеного договору виконавець (Фізична особа підприємець ОСОБА_3) зобовязався здійснити технічне обслуговування обчислювальної техніки, що експлуатується позивачем у відповідності із визначеним у додатку № 1 переліком робіт та за узгодженим в Додатку № 2 до договору графіку проведення робіт. Пунктом 2.1 договору № 8/14/169 від 01 березня 2010 року визначено, що щомісячна вартість послуг складає 6420,00 грн. за наслідками виконання умов укладеного договору уповноваженими представниками сторін в період з березня 2010 року по червень 2010 року були складені Акти виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справ (т. 1 арк. справи 124, 126, 128, 130).

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне відображення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на те, що пунктом 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмежено право платника податку на віднесення витрат до складу валових лише у разі відсутності відповідного розрахункового, платіжного та іншого документу, а не відсутності в наявному документі будь-якого з реквізитів. При цьому, Акти виконаних робіт за договорами № 42/179 від 01 лютого 2002 року та № 8/14/169 від 01 березня 2010 року, мають посилання на перелік робіт, який мав виконуватися у межах укладених угод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи розрахунковими, платіжними та іншими документами, підтверджено відсутність порушень підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року витрати в сумі 19260,00 грн., 3-го кварталу 2009 року - 19260,00 грн., 4-го кварталу 2009 року в сумі 19260,00 грн., 1-го кварталу 2010 року - в сумі 19260,00 грн., 2-го кварталу 2010 року в сумі 19260,00 грн., та безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток 2-го кварталу 2009 року на 4815,00 грн., 3-го кварталу 2009 року - 4815,00 грн., 4-го кварталу 2009 року в сумі 4815,00 грн., 1-го кварталу 2010 року - в сумі 4815,00 грн., 2-го кварталу 2010 року в сумі 4815,00 грн.

Щодо виявленого відповідачем порушення в частині нарахування та перерахування авансового платежу, повязаного з виплатою дивідендів, судом було встановлено, що при нарахуванні суми податкових зобовязань з податку на прибуток податкова інспекція виходила з того, що позивачем в порушення статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» та підпункту 7.8.2. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в податковій декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2010 року не задекларовано та відповідно не сплачено до бюджету належні суми авансового внеску, повязаних із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції пункту 11 розділу VII Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 року N 2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування. Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» був опублікований 30 квітня 2010 року в газеті Голос України, 2010, 04, N 80-81, тобто, зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» набрали чинності з 30 квітня 2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року N 22-рп/2010 положення пункту 11 розділу VII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними.

Відповідно до даних рядку 350 Балансу підприємства станом на 01 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 140) сума нерозподіленого прибутку (непокритого збутку) на кінець звітного періоду складає 954,0 тис. грн. Рядком 220 Звіту про фінансові результати за 12 місяців 2009 року (т. 1 арк. справи 141) визначено суму чистого прибутку за звітний період у розмірі 148,0 тис. грн.

За дослідження даних Балансу підприємства станом на 01 січня 2010 року та Звіту про фінансові результати діяльності за 12 місяців 2009 року, відповідачем було встановлено суму належних до сплати дивідендів у розмірі 286 433,00 грн. Сума належного до сплати авансового внеску у 2-му кварталі 2010 року, нарахованого на підставі підпункту 7.8.2. пункту 7.8.статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» складає 71608,00 грн.

Відповідно до пункту 1.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

З огляду на зазначене вбачається, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів.

Пунктами 12, 15 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що право затвердження розподілу прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів, належить виключно до компетенції загальних зборів товариства.

Відповідно до Протоколу № 16 Загальних зборів акціонерів ВАТ «Електропобутприлад» від 16 квітня 2009 року (т. 1 арк. справи 136-138), на загальних зборах було прийнято рішення про затвердження річного балансу товариства за 2009 рік та затвердження розподілу прибутку за 2009 рік шляхом зарахування суми чистого прибутку в сумі 148112,00 грн. до Фонду розвитку виробництва (питання № 3 порядку денного).

Виходячи із змісту пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положень Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденди (платіж, що здійснюється при розподілу прибутку позивача) можуть бути нараховані та сплачені, виключно за рішенням Загальних зборів акціонерів.

Суд зазначає, що саме прийняття рішення загальними зборами акціонерного товариства про виплату дивідендів є підставою для нарахування та перерахування до бюджету суми авансового внеску в порядку, передбаченого підпунктом 7.8.2. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновки відповідача про наявність в платника податку безумовного обовязку щодо нарахування та сплати авансового внеску протягом 6 місяців після закінчення звітного річного періоду без прийняття рішення про виплату дивідендів не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем суми податку на прибуток у 2 кварталі 2010 року на 71608,00 грн. та невідповідність здійсненого відповідачем нарахування суми податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2010 року суми податку у розмірі 71608,00 грн.

Отже, за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на прибуток в сумі 112531,00 грн. у звітних податкових періодах півріччі 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, першому кварталі та півріччі 2010 року та заниження податку на додану вартість в сумі 3635,00 грн. у червні-серпні 2009 року, відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року та № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року, прийняті Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Маріуполя із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом а державними цільовими фондами», Закону України «про акціонерні товариства» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року та № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0002112342/0 від 01 жовтня 2010 року, яким Відкритому акціонерному товариству «Електропобутприлад» було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 142118,20 грн. , з яких 112531,00 грн. - за основним платежем, 29587,20 грн. за штрафними(фінансовими ) санкціями.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0002132342/0 від 01 жовтня 2010 року, яким Відкритому акціонерному товариству «Електропобутприлад» було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5452,50 грн., з яких за основним платежем 3635,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 1817,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» (87528 , м. Маріуполь, вул. Артема, 93, ЄДРПОУ 14312447) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

В судовому засіданні 22 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови буде виготовлений та підписаний 27 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Михайлик А.С.