Рішення № 134478542, 26.02.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 363/47/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Мартинюк К.А.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, поліцейського 2-го взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області молодшого лейтенанта Цапай Мар`яна Мироновича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, поліцейського 2-го взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області молодшого лейтенанта Цапай Мар`яна Мироновича звернувся ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій просить скасувати постанову серії ЕНА № 6337011 від 13.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та провадження в справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що постанова серії ЕНА № 6337011 від 13.12.2025 є недостовірною та необґрунтованою, оскільки місце вчинення правопорушення вказане неправильно: автомобіль рухався поза межами населеного пункту м. Чортків, де обмеження швидкості 50 км/год не діяло, а встановлена швидкість нібито 105 км/год не могла бути досягнута з огляду на технічні характеристики автомобіля SSANGYONG (час розгону до 100 км/год 13,4 секунди, прискорення 7,7 м/с?), що робить перевищення швидкості неможливим. Позивач також зазначає, що вимірювання швидкості проводилося неналежним чином прилад TRUCAM тримався поліцейським у руках, а не закріплений стаціонарно, і контроль не здійснювався у спеціально обладнаному для цього місці (знак 5.76 відсутній). Крім того, постанова не містить точного місця правопорушення та складання постанови, що суперечить вимогам ст. 283 КУпАП, а під час розгляду справи поліцейський не надав можливості позивачу ознайомитися з доказами та пояснити обставини, що порушує його права. На цій підставі позивач вважає постанову незаконною і просить її скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача Климчук О.І. у своєму відзиві заперечує проти позову, вказуючи, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та винесеною в межах повноважень поліцейського, оскільки оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та винесеною в межах повноважень поліцейського, оскільки під час несення служби на автодорозі М-19 392 км «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» 13.12.2025 молодший лейтенант поліції Цапай М.М. за допомогою лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) зафіксував перевищення швидкості транспортним засобом марки SSANGYONG з номерним знаком НОМЕР_1 на 40 км/год у межах населеного пункту Чортків, про що свідчить фотознімок із зазначеними географічними координатами, а також сигнал про перевищення швидкості підтверджується роботою приладу в ручному режимі з автоматичним записом відео та використанням алгоритму шифрування AES, що забезпечує достовірність і неможливість підробки даних; встановлено, що знак 5.49 «Початок населеного пункту» позначає межу дії обмежень швидкості, а знак 5.76, на який посилається позивач, не поширюється на вимірювання в ручному режимі, крім того, позивач не надав жодних доказів неправомірності дій поліцейського, тому вимоги позивача є необґрунтованими та підлягають відмові.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 22-23).

Заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 13 грудня 2025 року під час несення служби екіпажем Управління патрульної поліції в Тернопільській області на 392 км автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» молодшим лейтенантом поліції Цапаєм М.М. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) було зафіксовано рух транспортного засобу марки SSANGYONG, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 105 км/год.

Із фотознімка, долученого до матеріалів справи, вбачається, що на ньому відображено державний номерний знак автомобіля, зафіксовану швидкість руху, відстань до транспортного засобу (516,6 м), а також географічні координати місця вимірювання.

Після фіксації перевищення швидкості поліцейським було подано сигнал про зупинку транспортного засобу, який позивач виконав. Особу водія встановлено як ОСОБА_1 . За результатами розгляду справи на місці події поліцейським винесено постанову серії ЕНА №6337011 від 13.12.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с. 8-9)

З оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення вчинене в межах населеного пункту Чортків, де відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України встановлено обмеження швидкості 50 км/год.

Відповідачем до матеріалів справи долучено фотознімок із приладу TruCam та зображення з картографічного сервісу із нанесенням географічних координат, які, за твердженням відповідача, підтверджують перебування транспортного засобу в межах населеного пункту.

Позивач, у судовому засіданні заперечує факт вчинення правопорушення, стверджуючи, що рухався поза межами населеного пункту, а також ставить під сумнів правильність та законність здійсненого вимірювання швидкості, посилаючись на спосіб використання приладу та відсутність відповідного дорожнього знака.

Представник відповідача у своєму відзиві заперечує проти позову.

Отже, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності винесення поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті та зводяться до з`ясування факту вчинення правопорушення, належності та допустимості доказів, покладених в основу оскаржуваної постанови, а також дотримання відповідачем вимог закону під час її винесення.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності та має сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3, 1.9).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «OHalloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб неповинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян завдавати матеріальних збитків.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП, в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови, посилаючись на відсутність належних доказів порушення, недоведеність місця фіксації у межах населеного пункту, ненадання підтвердження технічної справності приладу TruCam та порушення процесуальних прав при розгляді справи на місці.

Натомість представник відповідача у відзиві зазначив, що постанова винесена правомірно, прилад справний та повірений, факт перевищення швидкості підтверджується технічними записами, а доводи позивача не підтверджуються доказами.

Вказаний відеозапис, який міститься в матеріалах справи, містить дані, на підставі яких можливо встановити обставини допущеного позивачем правопорушення, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 12.9 «б» ПДР зазначено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

У ході розгляду справи судом встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, зокрема перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш ніж на двадцять кілометрів на годину.

Адміністративне правопорушення у цих справах зафіксовано не в автоматичному режимі.

За пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо недоведення факту вчинення адміністративного правопорушення та відсутності належних доказів, оскільки зазначені доводи спростовуються наданими відповідачем матеріалами, зокрема фото- та відеозаписами з приладу TruCam, документами про його повірку та технічну справність, а також офіційною інформацією про наявність дорожніх знаків, що позначають межі населеного пункту. Позивачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів достовірність технічної фіксації чи правильність дій поліцейського під час винесення постанови, натомість доводи базуються виключно на припущеннях та незгоді з фактом притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене, відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Суд також враховує, що фіксація правопорушення здійснювалася в ручному режимі за допомогою сертифікованого та повіреного технічного засобу вимірювання швидкості TruCam, а тому положення ст. 279-1 КУпАП щодо автоматичної фіксації у даному випадку не підлягають застосуванню. Відсутність інформаційно-вказівного знаку 5.76 не є умовою допустимості здійснення контролю швидкості в ручному режимі та не впливає на правомірність використання приладу. Доводи позивача про технічну неможливість досягнення зафіксованої швидкості транспортним засобом є припущеннями та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, зокрема висновком експерта або технічним дослідженням, які б спростовували показання приладу. Натомість надані відповідачем матеріали, у тому числі фото- та відеозапис із зазначенням швидкості, дати, часу та координат фіксації, а також документи про повірку приладу, у своїй сукупності підтверджують наявність події адміністративного правопорушення та вину позивача у його вчиненні.

Посилання позивача на порушення його процесуальних прав під час винесення постанови не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не свідчать про істотні порушення процедури, які могли б вплинути на правильність прийнятого рішення. Накладене адміністративне стягнення відповідає санкції ч. 4 ст. 122 КУпАП, є визначеним законом та пропорційним вчиненому правопорушенню, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.

Суд дійшов висновку про підтвердження під час судового розгляду вчинення позивачем адміністративного правопорушення, щодо якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України Департаменту патрульної поліції, а саме постанову серії ЕНА № 6337011. Суд вважає, що постанова є обґрунтованою, законною та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 19, 20, 77, 139, 205, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області, поліцейського 2-го взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області молодшого лейтенанта Цапай Мар`яна Мироновича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль.

Повне судове рішення складене та підписане 02 березня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА