Ухвала суду № 134475907, 02.03.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/6/26

Провадження № 1-кп/293/97/2026

УХВАЛА

02 березня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025240020007574 від 04.10.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ново-Місто Монастирищенського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407КК України

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває вказане кримінальне провадження.

02.03.2026 в судовому засіданні прокурор просив продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжкого злочину. Вказав, що ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, у зв`язку з чим просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Щодо визначення розміру застави не заперечив.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою. Захисник ОСОБА_5 вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 зможе виконувати процесуальні обов`язки, перебуваючи на домашньому арешті. Просила обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Просила також врахувати, що ОСОБА_4 проживає з матір`ю, яка є інвалідом ІІІ групи, яка потребує догляду.

Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думки учасників кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою.

Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , про які вказує прокурор, є досить високою.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.

Ухвалою суду від 12.01.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.03.2026 включно.

Згідно ч.3 ст.199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 відповідно до ст.178 КПК України, суд враховує що в даному випадку тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який в повній мірі відповідає існуючим ризикам. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів в повній мірі не зможе забезпечити виконання покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.1, п.5, ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ризик переховування від суду не зник та продовжує існувати, оскільки обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні загрожує реальне відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Також, аналізуючи матеріали справи, існує ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки військовослужбовець ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби у в/ч НОМЕР_1 , обв`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, та на власний розсуд проводив час понад два роки, а тому існує ризик продовжити кримінальне правопаорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .

Таким чином, наявність вищевказаних ризиків обумовлює необхідність у продовженні застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд також погоджується з думкою прокурора про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищевказаному ризику, оскільки є достатні підстави вважати .

Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за класифікацією КК України відноситься до тяжкого злочину, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Враховуючи, що суд своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, можливої міри покарання, яка йому загрожує, наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України у кримінальному провадженні, та те, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 16.01.2026, суд вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_4 може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Клопотання прокурора суд вважає обґрунтованим, а тому задовольняє його в повному обсязі.

Враховуючи вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також враховуючи його вік та стан здоров`я, положення частини восьмої статті 176 КПК України, суддя дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи наведені вище обставини, а також міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у обвинуваченого матері, яка має ІІІ групу інвалідності, відсутність судимостей, суддя з огляду на надані йому дискреційні повноваження дійшов висновку про можливість визначення застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 35, 291, 314, 314-1, 315, 316, 177, 181, 183, 393, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тривання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 01.05.2026 включно.

Відповідно до ч. 5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, з урахування наведених в ухвалі обставин, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 66560 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною особою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код ЄДРПОУ 26278626, р/р UA75820172.0355229001500000277; банк отримувача: ДКС України, м.Київ, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Підозрювана особа або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 підлягає негайному звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Житомирська УВП (№8)».

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.

Головуюча суддя ОСОБА_6