Рішення № 134475304, 02.03.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/395/26

Справа № 279/7164/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/7164/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 29.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №855560, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі , а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач у свою чергу не виконав умов кредитного договору. 01.02.2024 року ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія"Кредит-Капітал" уклали договір факторингу №01022024. Станом на дату звернення до суду, сума заборгованості відповідача становить 31557 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5500 грн., заборгованості за відсотками 26057 грн.. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 31557 грн., та судові витрати. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якій вказав, що на пітвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимоги у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Відсутні докази на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини , які підлягають доказуванню у справі, а саме, що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі. Водночас, до матеріалів справи долучено лише витяг з реєстру боржників, на якому відсутні підписи сторін договору факторингу. Встановити, що цей витяг дійсно є частиною договору факторингу неможливо. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі кредитором позивачеві права вимоги до відповідача. Реєстри боржників до суду також не надано в повному обсязі, а лише випадкові сторінки. Відсутність цих доказів позбавляє можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором від 29.06.2023 №855560 з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ". Таким чином, позивач не довів отримання прав вимоги за кредитним договором, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Щодо відсутності доказів узгодження наданих конкретних кредитних умов. Як зазначає позивач у своїй заяві, нібито між відповідачем (її електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підписано Договір про споживчий кредит від 29.06.2023 №855560. На підтвердження даної обставини позивач надає копії даного договору позики/кредиту без її підпису як позичальника. У подальшому, як вказується у позові, ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» уклало договори факторингу, на підставі яких нібито набуло право грошових вимог первісного кредитора ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до відповідача за вищезазначеним договором позики. Позивач стверджує, що зазначений вище Договір про споживчий кредит було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим вона не погоджується. На підтвердження укладення спірного кредитного договору позивачем надається його паперова копія. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір про споживчий кредит (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між мною та кредитором. Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення і, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення їй, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договорів, зокрема, довідки про ідентифікацію клієнта, хронології вчинення дій щодо укладення договорів у формі електронного правочину тощо. При належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи. Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину - Кредитний договір від 29.06.2023 №855560, в тому числі в електронній формі, що вказує на необгрунтованість вимог про стягнення з процентів за ставкою, яку нібито погодила у цьому договорі. Згідно з приписами ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору 29.06.2023 №855560, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення. Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту). Варто зазначити, що враховуючи реальний характер кредитного договору, згідно з положеннями ч. 1 ст, 1046 ЦК України, такий договір є укладеним з моменту передання грошей, надання доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висування і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення з боржника є обов`язковим. На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірними кредитними договорами та наявності у відповідача боргу за цими договорами позивач надає тільки сторінки кредитного договору. Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Вказане свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом як по тілу кредиту, так і по процентам за користування кредитом. Крім того, на підтвердження перерахування коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується платіжним дорученням, однак цей документ повністю був створений позивачем (або первісним кредитором). Щодо розподілу судових витрат. Уразі ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, вважає, що будуть відсутні підстави для стягнення з неї судового збору в сумі, яку зазначає позивач. Також варто зазначити, що позивач просить стягнути 8000,00 грн. витрат на адвоката, мотивуючи це тим, що нібито такі витрати було понесено позивачем. Однак з наданих позивачем документів не вбачається, що гонорар в сумі 8000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з неї. Просила відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому вказав, що доказів отримання новим кредитором прав вимоги 01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №855560 від 29.06.2023 року. На підтвердження передачі права вимоги до позовної заяви було долучено договір факторингу №01022024, де зазначено усі права та обов`язки сторін, наявні усі підписи та печатки. Крім того, долучено також Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 р., який містить підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток. Також до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію, яка підтверджує здійснення оплати за відступлення права вимоги відповідно до умов договору факторингу. У рядку призначення платежу чітко зазначено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, що свідчить про належне виконання сторонами фінансових зобов`язань за вказаним договором. Сукупність наведених доказів, а саме витяг з реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу та містить усі необхідні реквізити, а також платіжна інструкція, яка підтверджує оплату за відступлення права вимоги, є взаємопов`язаною, узгодженою між собою та достатньою для підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, їх зміст не містить суперечностей, а форма дозволяє суду перевірити обставини, на які посилається позивач, що у свою чергу підтверджує належність і допустимість поданих доказів у розумінні норм процесуального законодавства. Щодо погоджених між сторонами умов кредитного договору, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Беручи до уваги п. 1.1 кредитного договору №855560 від 29.06.2023 року, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. Крім цього, пунктом 9.6 договору №855560 від 29.06.2023 року сторони дійшли згоди, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронними підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладенному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Зокрема, у завершальній частині засвідченої паперової копії електронного договору зазначено, що він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який складається з унікального набору букв і цифр, із зазначенням дати та часу підписання, а також прізвища, ім`я та по батькові боржника («Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором К555 29.06.2023 20:01:43 ОСОБА_1 »). Такий спосіб підписання відповідає вимогам законодавства України та свідчить про волевиявлення боржника на укладення договору саме в тій редакції, текст якої був доступний боржнику на момент підписання. Таким чином, наявність у кредитному договорі електронного підпису одноразовим ідентифікатором із зазначенням дати, часу та персональних даних боржника є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору саме в наданій суду редакції, а також підтверджує факт прийняття боржником усіх умов договору. Доводи боржника про відсутність доказів укладення кредитного договору в такій редакції ґрунтуються виключно на припущеннях і не спростовують поданих позивачем письмових та електронних доказів, які у своїй сукупності підтверджують факт укладення договору, його зміст та належність підпису боржнику. Твердження відповідача про те, що кредитний договір було укладено не в тій редакції, яка надана суду, є необґрунтованим та не підтверджене належними і допустимими доказами. Відповідачем не подано жодного примірника кредитного договору в іншій редакції, не зазначено, у чому саме полягають відмінності умов такого договору, а також не надано жодних доказів, які б підтверджували підписання відповідачем іншого тексту договору. За таких обставин доводи відповідача зводяться до заперечень, які не підкріплені жодними доказами та не спростовують поданих позивачем доказів укладення кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Щодо доказів перерахування коштів та розміру заборгованості. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, на підтвердження видачі кредитних коштів Позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів Позичальнику. Наданий представником Позивача лист, що підтверджує перерахування коштів за кредитом №20251020-744, містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. По-перше, Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Ні первинний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. По-друге, згідно кредитного договору №855560 від 29.06.2023, а саме п. 2.1, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. До позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості, який є письмовим документом, що підтверджує суму боргу. Розрахунок заборгованості це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку. Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Відсутність документів, які безпосередньо підтверджують оплату, не може стати підставою для відмови у стягненні судових витрат. Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне: Судом встановлено, що 29.06.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 855560, відповідно до умов якого, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Строк кредитування 360 днів. Орієнтовна річна процентна ставка 86587,07%, стандартна відсоткова ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31099,97%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 49060 грн., за стандартною відсотковою ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої відсоткової ставки 47535,40 грн.. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором К 555 29.06.2023 року. Згідно Паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 5500 грн, строк кредитування 365 днів, стандартна відсоткова ставка 2,20 % в день, знижена відсоткова ставка 0,66% вдень. Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К555, 29.06.2023 року. Згідно довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Селфі Кредит», клієнт ОСОБА_1 ідентифікований одноразовим ідентифікатором К 555, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 380933861256. З повідомлення від 20.10.2025, вбачається, що між ТОВ «Пейтек» та ТОВ Селфі Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів. Згідно вказаної довідки, ТОВ «Пейтек» перерахувало ОСОБА_1 5500 грн на карту НОМЕР_3 , банк еквайр АТ «Пумб». 15.12.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на запит суду в якій зазначено, що на платіжну карту на ім`я ОСОБА_1 29.06.2023 року здійснено переказ коштів на суму 5500 грн., що є належним і допустимим доказом того, що відповідні кредитні кошти були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі. Доказів того, що вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 не належить матеріали справи не містять. Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №855560 від 29.06.2023 року. Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №855560 від 29.06.2023 року. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Також, як вбачається з матеріалів справи, що 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено договір факторингу №01022024.

Згідно п.1.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 31557 грн.. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Надана копія договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Селфі Кредит», до фактора, ТОВ ««Фінансова компанія «Кредит Капітал». Отже, суд приходить до висновку, що копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Позивач, звернувшись до суду з позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 31557 грн., з яких: 5500 грн - заборгованість за тілом кредиту та 26057 грн. - заборгованість за відсотками. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів, а тому заявлена сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5500 грн підлягає стягненню з останньої на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал». Щодо стягнення відсотків у сумі 26057 грн, ТОВ «Селфі Кредит» обчислило їх на станом на 01.02.2024 року за відсотковою ставкою 0,66% вдень з 29.06.2023 по 16.07.2023 та з 18.07.2023 по 01.02.2024 за відсотковою ставкою 2,20% вдень. Як встановлено у договорі, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 360 днів. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Таким чином, заборгованість по відсоткам, згідно договору про надання споживчого кредиту №855560 від 29.06.2023 року у розмірі 26057 грн. нарахована в межах строку дії договору та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та погодженими відсотковими ставками 0,6% вдень та 2,20 % вдень, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року. Зокрема, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено, що положення ч.5 ст.8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Оскільки, в матеріалах справи міститься договір про надання споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17. Стягуючи на користь ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу, судом враховується, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 31557 грн., справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною. Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у детальному описі наданих послуг від 10.11.2025 року, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.. Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України. Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 31557 (тридцять одну тисячу п`ятсот п`ятдесят сім) гривень заборгованості за кредитним договором №855560 від 29.06.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень за надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місце знаходження: 79029, Львівська обл. область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 , корпус 28 , поверх 4, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Волкова Н.Я.