Постанова № 13447431, 16.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. справа № 2а-25968/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАК”

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю

від позивача Кисельова О.О. - директор

від відповідача Воробйової С.Г. за дов.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАК” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням змін) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2008 року №0000572240/0/14028/10/22-013, від 11.08.2008 року №0000572240/1/16563/10/22-013, від 08.10.2008 року №0000572240/2/21324/10/22-013, від 25.12.2008 року №0000572240/3/28301/10/22-013, від 16.07.2008 року №0000562240/0/14027/10/22-013, від 11.08.2008 року №0000562240/1/16564/10/22-013, від 08.10.2008 року №0000562240/2/21313/10/22-013, від 25.12.2008 року №0000562240/3/28302/10/22-013, від 11.08.2008 року №0000702240/1/16565/10/22-013, від 08.10.2008 року №0000702240/2/21314/10/22-013, від 25.12.2008 року №0000702240/3/28299/10/22-013, від 10.09.2008 року №0000702240/1/19421/10/22-013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підприємство провело передоплату нерезиденту ІП ОСОБА_3 (Росія) по контракту №001И/07 від 13.08.2007 р., після чого укладено додаткову угоду про переуступку права вимоги, відповідно до якої право вимоги боргу від нерезидента по вищезазначеному імпортному контракту переходить до нового покупця резидента ТОВ “ДАК-СКИФ”. Оскільки товар не був поставлений, новий покупець зажадав від нерезидента повернення передоплати. Повернення було отримано на рахунок нового покупця. Таким чином, дана операція вважається закінченою та числення 90 денного строку закінчується. Також позивач посилається на аналогічну ситуацію і за договором поставки від 03.08.2007 року №908/07 з нерезидентом ТОВ “РТИспецтехника”(Росія). Вважає, що договори №001И/07 з ІП Захаровим (Росія) та №908/07 укладений з ТОВ “РТИспецтехника” підлягають зняттю з валютного контролю, як виконані, оскільки валютна виручка була зарахована на поточний рахунок ТОВ “ДАК-СКИФ”, як резидента отримувача. Просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2008 року №0000562240/0/14027/10/22-03, №0000572240/0/14028/10/22-013 у сумі 603256,33 грн. та 680,00 грн. та від 11.08.2008 року №0000702240/1/16565/10/22-013 про застосування фінансових (штрафних) санкцій у сумі 2674,72 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що від ДФ ВАТ “Укрексімбанк” отримано довідку про виявлений у звітному місяці факт порушення позивачем строку здійснення розрахунків за експортно імпортною операцією за договором №001И/07. На підставі зазначеного повідомлення відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача. За даними перевірки, позивачем укладено договір постачання №001И/07 з ІП ОСОБА_3 про постачання сировини. На виконання умов договору підприємство позивач здійснило передплату продавцю ІП ОСОБА_3 на суму 729948,10 грн., що складає 3686979,00 рублів РФ, але товар до позивача не дійшов. Згідно додаткової угоди від 21.08.07 до договору постачання від 13.08.07 №001И/07, позивач передає ТОВ “ДАК-СКИФ” права та обовязки по даному договору. Вважає, що позивачем порушено термін надходження товару у сумі 3686979,00 руб. РФ на 227 днів. Також за даними перевірки встановлено, що позивачем укладено договір №908/07 про постачання обладнання з ТОВ “РТИспецтехника”. На виконання умов, позивачем відвантажено обладнання на загальну суму 122355,01 грн. (626081,00 руб. РФ). Оплата за відвантажену продукцію на банківський рахунок позивача від нерезидента не надходила. Після чого було укладено договір уступки права вимоги №029/97, в якому первісний кредитор уступає ТОВ “ДАК-СКИФ” право вимоги виконання зобовязання, яке виникло на підставі договору постачання №908/07. Вважає, що здійсненні позивачем операції здійсненні без наявності належним чином оформлених документів про припинення зобовязань за цими операціями та виручка резидентів у іноземній валюті у 90 денний строк не зарахована на валютний рахунок в уповноваженому банку. Також відповідач вважає, що підприємством не задекларовані прострочені дебіторські заборгованості у сумі 626081,00 руб РФ та у сумі 3686979,00 руб РФ станом на 01.01.08 р. та на 01.04.08 р. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.09, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.10.09 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.10 ухвалені судові рішення скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов, просили його задовольнити. Представник відповідача у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАК” є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.05.2000 року, включене до ЄДРПОУ за номером 30998193, перебуває на податковому обліку в Державні податковій інспекції у Київському районі м. Донецька.

На підставі направлення від 26.06.2008 року, виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька та повідомлень філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в м. Донецьк від 04.11.2007 р. №051-11/5494, №051-11/5495, від 05.03.2008 р. №051-11/1148, №051-11/1149 проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питання вимог валютного законодавства ТОВ “ДАК”, при виконанні договору від 03.08.2007 р. №908/07, укладеним з фірмою ТОВ “РТИспецтехника”, Росія за період з 03.08.2007 р. по 26.06.2008 р., та договору від 13.08.2007 р. №001И/07, укладеним з фізичною особою ОСОБА_3, Росія за період з 13.08.2007 р. по 26.06.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.07.2008 р. №3033/22-0/30998193 про результати позапланової виїзної перевірки з питання вимог валютного законодавства ТОВ “ДАК”, (далі акт перевірки), яким встановлено порушення:

-ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” - порушено термін надходження товару у сумі 3686979,00 руб. РФ на 227 днів.

-ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” - порушено термін надходження товару у сумі 626081,00 рос. РФ на 217 днів.

-ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.93 р. №15-93 та порушення ст. 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18.06.94 р. №319/94 підприємством не задекларовані прострочені дебіторські заборгованості у сумі 626081,00 руб РФ, та у сумі 3686979,00 руб. РФ станом на 01.01.08 р., станом на 01.04.08 р.

16.07.2008 року начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000572240/0/14028/10/22-013, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн.

Податкове рішення №0000572240/0/14028/10/22-013 від 16.07.2008 року оскаржувалось у адміністративному порядку до ДПІ у Київському районі м. Донецька, ДПА у Донецькій області, ДПА України, за результатами чого податковим органом стосовно позивача винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000572240/1/14028/10/22-013 від 11.08.2008 року, №0000572240/2/14028/10/22-013 від 08.10.2008 року та №0000572240/3/14028/10/22-013 від 25.12.2008 року, якими на підставі акту перевірки від 03.07.08 р. №3033/22-0/30998193 за виявлені порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680,00 грн.

Зазначені податкові рішення також оскаржуються позивачем у цій справі поряд з первинним податковим рішенням №0000572240/0/14028/10/22-013 від 16.07.2008 року.

Предметом спірних рішень є сума штрафу у розмірі 680,00 грн. застосована за порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.93 р. №15-93 та порушення ст. 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” від 18.06.94 р. №319/94.

Пунктом 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.93 р. №15-93 передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Статтею 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” передбачено, що субєкти підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Правовою підставою зазначених рішень стали абзац п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” та ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.93 р. №15-93.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.93 р. №15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету,штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

16.07.2008 року начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562240/0/14027/10/22-013, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 603256,33 грн.

Також 11.08.2008 року податковим органом винесено стосовно позивача податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000702240/1/16565/10/22-013, яким на підставі акту перевірки від 03.07.08 р. №3033/22-0/30998193 за виявлені порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2674,72 грн.

Податкові рішення №0000562240/0/14027/10/22-013 від 16.07.2008 року та №0000702240/1/16565/10/22-013 від 11.08.2008 року також оскаржувались у адміністративному порядку до ДПІ у Київському районі м. Донецька, ДПА у Донецькій області, ДПА України.

За результатами адміністративного оскарження начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька стосовно позивача винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562240/1/16564/10/22-013 від 11.08.2008 року, №0000562240/2/21313/10/22-013 від 08.10.2008 року, №0000562240/3/28302/10/22-013 та №0000702240/2/21314/10/22-013 від 08.10.2008 року, №0000702240/3/28299/10/22-013 від 25.12.2008 року.

10.09.2008 року начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено стосовно позивача податкове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000702240/1/19421/10/22-013, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2674,72 грн.

Предметом спірних рішень є сума штрафу у розмірі 603256,33 грн. та 2674,72 грн. застосована за порушення ст. 1, 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Судом встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_3 (Росія, Курськ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАК” укладений договір постачання №001И/07 від 13 серпня 2007 року, за яким фізична особа ОСОБА_3, іменований як постачальник, зобовязується поставити позивачу сировину на загальну суму 5000000,00 російських рублів без ПДВ. На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням №21 від 13.08.07 року здійснив передплату постачальнику, нерезиденту у сумі 3686979,00 російських рублів, сума у національній валюті складає 729948,10 грн. з граничним терміном надходження товарів до 11.11.2007 року, що визнається сторонами.

21.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАК-СКИФ” та фізичною особою ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору постачання №001И/07, за яким позивач як первісний покупець передає ТОВ “ДАК-СКИФ” права та зобовязання за договором постачання.

З листа від 29.08.2007 року №142 направлене директору ТОВ “ДАК” вбачається, що 27.08.2007 р. на поточний рахунок ТОВ “ДАК-СКИФ” зарахована сума 3686979,00 російських рублів, як повернення за договором постачання №001И/07 від 13.08.2007 р., відповідно до додаткової угоди від 21.08.2007 р.

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РТИспецтехника”(Росія) укладений договір постачання №908/07 від 03 серпня 2007 року, за яким позивач, іменований як постачальник, зобовязується поставити ТОВ «РТИспецтехника» обладнання на загальну суму 626081,00 російських рублів без ПДВ. На виконання умов договору, товариство відповідно до вантажної митної декларації від 23.08.07 №008169 експортовано обладнання на загальну суму 626081 російських рублів, сума у національній валюті складає 122355,01 грн. з граничним терміном надходження валютної виручки до 21.11.2007 року, що сторонами також визнається сторонами.

14 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДАК-СКИФ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РТИспецтехника” укладено договір уступки права вимоги №029/07, за яким ТОВ “ДАК”, як первісний кредитор уступає ТОВ “ДАК-СКИФ” права та зобовязання за договором постачання.

11 серпня 2008 року позивач листом за № 10/17, адресованого на імя керуючого філією ВАТ “Укрексімбанк” просив зняти з валютного контролю контракти від13 серпня 2007 року № №001И/07 та від 03 серпня 2007 року №908/07 як виконаний згідно договору про переуступку права вимоги боргу.

15.08.2008 р. Управління Національного Банку України в Донецькій області листом за № 20-013-6186 повідомило позивача, що вказані у його листі операції можуть бути зняті з контролю на підставі письмового повідомлення податкового органу про відсутність законодавчо встановлених розрахунків за операціями резидента.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 627,628 Цивільного Кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та йог умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу, укладений договір є обовязків для виконання сторонами.

Одночасно Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобовязань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобовязання в інший спосіб, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає законам України або міжнародним договорам, ратифікованим Україною.

Як передбачено вимогами статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобовязань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений або визначений моментом предявлення вимоги (стаття 601 Цивільного Кодексу України).

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватись за згодою обох сторін у разі підписання ними угоди про припинення зобовязань шляхом зарахуванням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди обома.

Крім того, статтею 512 Цивільного Кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 520 Цивільного Кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 513 Цивільного Кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобовязаннями в зовнішньоекономічному договорі, не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.

Відповідно до пп. 3.5 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за номером 338/3631, у разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач листом від 11.08.08 № 10/17 та від 08.11.07 № 400 проінформував ДФ ВАТ “Укрексімбанк” про здійснені розрахунки між субєктами зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідно до п. 1.12 зазначеної Інструкції визначено, що підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції, може бути, зокрема письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними, імпортними операціями резидента. Зазначене повідомлення надсилається банку і має бути засвідчене підписом керівника (заступника керівника) податкового органу

Суд вважає, що відповідач повинен був надати до банку повідомлення про відсутність порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за операціями резидента для зняття з контролю.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач до банку зазначеного повідомлення не надсилав, а натомість нарахував позивачу штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд вважає, що при прийнятті спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем були порушені принципи обґрунтованості й розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У порядку статті 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАК” до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 16.07.2008 року №0000572240/0/14028/10/22-013, від 11.08.2008 року №0000572240/1/16563/10/22-013, від 08.10.2008 року №0000572240/2/21324/10/22-013, від 25.12.2008 року №0000572240/3/28301/10/22-013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 грн.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 16.07.2008 року №0000562240/0/14027/10/22-013, від 11.08.2008 року №0000562240/1/16564/10/22-013, від 08.10.2008 року №0000562240/2/21313/10/22-013, від 25.12.2008 року №0000562240/3/28302/10/22-013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 603 256,33 грн.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 11.08.2008 року №0000702240/1/16565/10/22-013, від 08.10.2008 року №0000702240/2/21314/10/22-013, від 25.12.2008 року №0000702240/3/28299/10/22-013 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 674,72 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАК” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.