Постанова № 13447406, 29.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2010 р. справа № 2а-26494/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Восточна індустріальна группа”

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень №0000062334/0 від 07.09.2010 року; №0000042334/1 від 30.09.2010 року; № 0000042334/2 від 09.11.2010 року на суму 250924,00 та нараховані штрафні санкції у розмірі 100369,60 грн., складених за актом перевірки № 1719/23-311/00176489 від 26.08.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., як такі, що видані з порушенням чинного в Україні законодавства»

за участю представників сторін:

від позивача: Кінц В.А. за дов. від 22.03.2010 року №404

від відповідача: Добжанська Л.В. за дов. 17.11.2010 року

від третьої особи: Зінченко Є.В. за дов. від 23.12.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством „Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська” заявлено позов до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень рішень №0000062334/0 від 07.09.2010 року; №0000042334/1 від 30.09.2010 року; № 0000042334/2 від 09.11.2010 р. на суму 250924,00 та нараховані штрафні санкції у розмірі 100369,60 грн., складених за актом перевірки № 1719/23-311/00176489 від 26.08.2010р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., як такі, що видані з порушенням чинного в Україні законодавства».

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення рішення №0000062334/0 від 07.09.2010 року; №0000042334/1 від 30.09.2010 року; № 0000042334/2 від 09.11.2010р. на суму 250924,00 та нараховані штрафні санкції у розмірі 100369,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству України та фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог чинного законодавства позивачем були укладені угоди з ТОВ „Восточна індустріальна группа” № 57 від 05.05.2009 р., № 65 від 02.03.2009 р. на купівлю товару (послуг) вугільної продукції. Положеннями вказаних угод передбачено, що найменування, кількість і вартість товару визначаються відповідно до накладних (специфікацій), які є невідємною частиною договорів. В пункті 3.1 угоди № 57 від 05.05.2010 зазначено, що товар поставляється силами покупця. Відповідно до договору № 65 від 02.03.2009 р. позивач купував у ТОВ „Восточна індустріальна группа” вугільну продукцію (промпродукт, концентрат), після збагачення рядового вугілля на власні потреби для побутового комбінату (лазні), основного виробництва (сушки), видачі вугілля працівникам фабрики на побутові потреби.

На всі отримані товари є рахунки-фактури, накладні та податкові накладні, що підтверджують отримання товару від постачальника. В перелічених документах зазначені найменування товару, його кількість та вартість.

Товар завозився силами покупця. Товарно-матеріальні цінності за договорами позивачем отримано від постачальника (продавця) по накладним, в повному обсязі і взято до обліку на склад та використано в господарській діяльності. У позивача є всі необхідні умови для збереження і видачі товарно матеріальних цінностей, отриманих від постачальників (продавців).

Наведені обставини підтверджують, що господарські операції з ТОВ „Восточна індустріальна группа” мають товарний характер.

Не можуть бути взяті до уваги посилання податкового органу на положення пунктів 1, 2 наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” при обґрунтуванні позиції щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН як документа, що підтверджує факт перевезення товару, оскільки вказаний наказ в порушення вимог Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Позивач наголошує, що висновок зроблений відповідачем про нікчемність правочинів є неправомірним.

Надані під час перевірки документи підтверджують право на податковий кредит з податку на додану вартість в травні 2010 року в сумі 250 924,00 грн., а вищенаведені угоди є дійсними та укладеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення в яких зазначає, що розрахунки з ТОВ „Восточна індустріальна группа” за товарно-матеріальні цінності та сировину, отримані позивачем у квітні 2010 року не здійснювалися.

Під час проведення перевірки позивачем не надані документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, залізнодорожні накладні, залізнодорожні квитанції), а тому підтвердити їх отримання не уявляється можливим.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Відповідно до п. 2.7 вказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”. Згідно з п. 2 вищевказаного наказу, ведення вказаних форм первинного обліку усіма субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

В ході перевірки не були надані документи, що підтверджують транспортування, договір було укладено без відображення в ньому ціни, повної номенклатури (асортименту), кількості товару, не надано специфікації до договору з постачання товару, сертифікатів якості та інших документів, які б ідентифікували продукцію, що вказує не безтоварний характер проведення операцій.

На запит відповідача ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надана довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Восточна індустріальна группа”, яке не знаходиться за адресою реєстрації. Згідно з отриманою відповіддю за даними декларації з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року склала 246 525,9 тис. грн. Основні засоби у ТОВ „Восточна індустріальна группа” відсутні. Відповідно до довідки по формі 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2010 року 6 осіб. У ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідач наголошує, що не має підстав вважати, що придбання товарно-матеріальних цінностей, сировини, нафтопродуктів здійснювалося для використання в господарській діяльності, що є порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Вчинені правочини не могли спричинити реального настання наслідків всупереч частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України. Правочини є економічно неефективними і відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, а також частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р. за клопотанням позивача, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Восточна індустріальна группа”, представник якої підтвердив обставину наявності договірних правовідносин та обставину поставки товарів позивачу на виконання вимог договорів.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00176489, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 07.04.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 298117 (арк. справи 40). Позивач згідно із свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08415092 серії НВ 394995, яке видане 01.10.2001 р., є платником податку на додану вартість (арк. справи 97)

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., за результатами якої складений акт від 26.08.2010 р. № 1719/23-311/00176489 (далі акт перевірки) (арк. справи 8-21).

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 252 375 грн.

Актом перевірки визначено, що на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-матеріальних цінностей на загальну суму податку на додану вартість 252 375 грн., отриманих від: ТОВ „Восточна індустріальна группа” на суму 250924 грн., ТОВ „АТ Профі” 38 грн., ПП „Днепродон” 749 грн., ПП „Арсенал” 202 грн., ПП „Автостоп” 59 грн., ТОВ „Донсвітенерго” 403 грн. за нікчемними правочинами та без первинних бухгалтерських документів, які підтверджують звязок з господарською діяльністю підприємства.

В ході перевірки відповідач дійшов висновку, що всупереч частин 3, 4 статті 180 Господарського кодексу України договори від 05.05.2009 р. № 57, від 02.03.2009 р. № 65 з ТОВ „Восточна індустріальна группа” було укладено без відображення в них ціни, повної номенклатури (асортименту), кількості та вартості товару. До перевірки не надано документів, в тому числі специфікацій тощо, які б ідентифікували продукцію, що обумовлена даним документом із назвою „договір”.

Під час перевірки позивачем не надані документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей та сировини (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, залізничні накладні, залізничні квитанції), а тому підтвердити їх отримання не уявляється можливим.

В ході перевірки позивачем також не надані сертифікати якості на продукцію, отриману від ТОВ „Восточна індустріальна группа”.

Проведеною перевіркою не підтверджено належними документами факту приймання та перевезення нафтопродуктів (керосин) та інших матеріалів від постачальника ТОВ „Восточна індустріальна группа”.

Згідно із довідкою ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.07.2010 р. № 36/15-3/36380547 неможливо провести перевірку контрагента ТОВ „Восточна індустріальна группа”, оскільки контрагент не знаходиться за юридичною адресою.

З довідки вбачається, що за даними декларації з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року склала 246 525,9 тис. грн. Основні засоби у ТОВ „Восточна індустріальна группа” відсутні. Відповідно до довідки по формі 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2010 року 6 осіб. У ТОВ „Восточна індустріальна группа” відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ТОВ „Восточна індустріальна группа” відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, оборотних коштів, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з частинами 1, 5 статті 203, частинами 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України угоди від 05.05.2009 р. № 57, від 02.03.2009 р. № 65 мають ознаки нікчемності.

Таким чином, угоди від 05.05.2009 р. № 57, від 02.03.2009 р. № 65 не спричинили реального настання наслідків всупереч частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України. Наведені правочини є економічно неефективними і відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, а також частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 250 924 грн. за травень 2010 року сформований в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у звязку з придбанням у ТОВ „Восточна індустріальна группа” товарів, підлягає виключенню зі складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Також відповідач в акті перевірки кваліфікував правочини як нікчемні з ТОВ „АТ Профі”, ПП „Днепродон”, ПП „Арсенал”, ПП „Автостоп”, ТОВ „Донсвітенерго”.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000042334/0 від 07.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 353 325,00 грн., у тому числі 252 375,00 грн. - за основним платежем та 100 950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (арк. справи 22).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Скарга від 15.09.2010 р. № 1210 про перегляд спірного податкового повідомлення рішення (арк. справи 25-26), яка була подана відповідачу, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 30.09.2010 р. № 14128/10/25-013-2 залишена без задоволення (арк. справи 27-29). Відповідачем надіслано позивачу податкове повідомлення рішення № 0000042334/1 від 30.09.2010 р. (арк. справи 23)

Позивачем була подана скарга від 12.10.2010 р. № 1318 про перегляд спірного податкового повідомлення рішення до ДПА у Донецькій області (арк. справи 30-31). ДПА у Донецькій області рішенням про результати розгляду повторних скарг від 29.10.2010 р. № 19104/10/25-113-5 скасувала податкове повідомлення рішення № 0000042334/0 від 07.09.2010 р. (№ 0000042334/1 від 30.09.2010 р.) у частині 1 451 грн. податку на додану вартість та 580,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій та в зазначеній частині рішення від 30.09.2010 р. № 14128/10/25-013-2, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині рішення залишила без змін, скаргу без задоволення (арк. справи 32-38). ДПА у Донецькій області, при прийнятті рішенням про результати розгляду повторних скарг, підтримала висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з ТОВ „Восточна індустріальна группа”, але спростувала висновки стосовно нікчемності правочинів з ТОВ „АТ Профі”, ПП „Днепродон”, ПП „Арсенал”, ПП „Автостоп”, ТОВ „Донсвітенерго” через не дослідження під час перевірки первинних та інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідачем надіслано позивачу податкове повідомлення рішення № 0000042334/2 від 09.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 351 293,6 грн., у тому числі 250 924,00 грн. за основним платежем та 100 369,6 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (арк. справи 24).

Відповідно до пункту 6.5 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

Предметом доказування є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ „Восточна індустріальна группа”, правильність відображення їх в податковому обліку, а саме формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 250924 грн. в травні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ „Восточна індустріальна группа” не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають безтоварний характер та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Контрагент позивача ТОВ „Восточна індустріальна группа”, є юридичною особою, ідентифікаційний код 36380547, зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 16.02.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 298117 (арк.справи112). Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 17.02.2009 р. № 356 ТОВ „Восточна індустріальна группа” взято на податковий облік у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (арк. справи 115), є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100204036 з 02.03.2009р. (арк. справи 114).

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 статті 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судом досліджено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ „Восточна індустріальна группа” (арк. справи 140), з якої вбачається, що товариство під час укладення та виконання договорів від 05.05.2009 р. № 57, від 02.03.2009 р. № 65 було зареєстровано як юридична особа.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ „Восточна індустріальна группа” на час здійснення господарських операцій мало статус юридичної особи, а як наслідок мало право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з свідоцтвом № 100204036 серії НБ № 233705, ТОВ „Восточна індустріальна группа” зареєстроване платником податку на додану вартість 02.03.2009 р. (арк. справи 114), яке не анульоване.

Позивачем з ТОВ „Восточна індустріальна группа” укладений договір № 65 від 02.03.2009 р. Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник (ТОВ „Восточна індустріальна группа”) поставив, а покупець (позивач) придбав вугільну продукцію на умовах, викладених в договорі, згідно з специфікаціями, що додаються, іменовану далі по тексту "товар". Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, якість товару визначається в специфікаціях, які є невідємною частиною договору (арк. справи 88-89).

Позивачем та ТОВ „Восточна індустріальна группа” складені специфікації №№ 1-6 на виконання умов договору № 65 від 02.03.2009 р. (арк. справи 90-95).

На виконання умов договору № 65 від 02.03.2009 р. ТОВ „Восточна індустріальна группа” виставлено рахунок № 474 від 31.05.2010 (арк. справи 73), видано податкову накладну (арк. справи 75), з позивачем складено акт прийому-передачі вугільної продукції (арк. справи 74).

Позивачем з ТОВ „Восточна індустріальна группа” укладений договір № 57 від 05.05.2009 р. Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник (ТОВ „Восточна індустріальна группа”) зобовязується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити на умовах, викладених в цьому договорі продукцію, іменовану далі по тексту "товар". Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, якість та вартість товару визначається згідно з даними, вказаними в накладних (специфікаціях, які є невідємною частиною договору) (арк. справи 96).

На виконання умов договору № 57 від 05.05.2009 р. ТОВ „Восточна індустріальна группа” видано накладні та податкові накладні (арк. справи 41-72, 177-210).

Обставина фактичної поставки товару підтверджується довіреністю № 489 від 01.05.2010 р., виданою інженеру з постачання ОСОБА_5, на отримання цінностей від ТОВ „Восточна індустріальна группа” (арк. справи 211).

Оплата за договором від 05.05.09 № 57 підтверджується відповідними платіжними дорученнями (арк. справи 213-222)

Обставина реальності правочинів також підтверджується письмовими поясненнями ТОВ „Восточна індустріальна группа” (арк. справи 150), актом звірки взаємних розрахунків (арк. справи 223).

На підставі досліджених первинних документів судом встановлена обставина реальності здійснених господарських операцій позивача з третьою особою по придбанню товарів в межах господарської діяльності.

Суд враховує, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ „Восточна індустріальна группа” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період травень 2010 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька складено довідку № 2195/23-2/36380547 від 16.12.2010 р. (арк. справи 157-159).

В ході проведення перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ТОВ „Восточна індустріальна группа” порушень законодавства не виявила, актом перевірки підтверджується відповідність податкових зобовязань з податку на додану вартість постачальника (ТОВ „Восточна індустріальна группа”) за господарськими операціями з позивачем у травні 2010 року податковому кредиту позивача. Податкове зобовязання з податку на додану вартість ТОВ „Восточна індустріальна группа” становить 252 918,48 грн. (арк. справи 158), податковий кредит з податку на додану вартість позивача 250923,78 грн. (арк. справи 11 зворот) (не врахована у складі податкового кредиту податкова накладна № 438-7 від 18.05.2010).

Податковий орган не дійшов до висновку про укладення нікчемних правочинів та здійснення безтоварних операцій.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, що наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочинів, укладених з ТОВ „Восточна індустріальна группа”.

Суд бере до уваги, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Правильність формування спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами, а висновки відповідача щодо безтоварності операцій спростовуються довідкою ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 2195/23-2/36380547 від 16.12.2010 р.

Стосовно доводів відповідача з посиланнями на довідку ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.07.2010 р. № 36/15-3/36320547 як доказ, що свідчить про безтоварність операцій та нікчемність правочинів суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок № 327), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зміст наведених положень Порядку № 327 свідчить, що доказом порушення субєктом господарювання законодавства є акт, який повинен ґрунтуватися на первинних або інших документах, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Довідка ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 24.07.2010 р. № 36/15-3/36320547 не свідчить про проведення перевірки господарської діяльності ТОВ „Восточна індустріальна группа”, первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку податковим органом не досліджувалися. Положення вказаної довідки ґрунтуються виключно на реєстраційних документах та податковій звітності (декларація з податку на прибуток та податковий розрахунок за формою 1ДФ), які жодним чином не можуть спростувати доводи позивача та третьої особи щодо фактичного руху товарів за договорами.

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12. 1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки наявність цих документів не повязано з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість, яка визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Про порушення позивачем даної норми відповідач у висновках акту перевірки не зазначає.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Враховуючи те, що спірні податкові повідомлення рішення №0000062334/0 від 07.09.2010 року та №0000042334/1 від 30.09.2010 року були частково скасовані рішенням ДПА у Донецькій області у частині нарахування 1 451 грн. податку на додану вартість та застосування 580,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій та у відповідності до пункту 6.5 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскаржена може бути лише зменшена сума податкового зобов'язання, підлягають частково визнанню недійсними оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000062334/0 від 07.09.2010 року та №0000042334/1 від 30.09.2010 року в частині нарахування податкових зобовязань в сумі 250924,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 100369,60 грн., а спірне повідомлення-рішення № 0000042334/2 від 09.11.2010 р. підлягає визнанню недійсним повністю.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська” до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Восточна індустріальна группа” про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №0000062334/0 від 07.09.2010 року; №0000042334/1 від 30.09.2010 року; № 0000042334/2 від 09.11.2010 року на суму 250924,00 та нараховані штрафні санкції у розмірі 100369,60 грн. задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення рішення №0000062334/0 від 07.09.2010 року в частині нарахування податкових зобовязань в сумі 250924,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 100369,60 грн.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення рішення №0000042334/1 від 30.09.2010 року в частині нарахування податкових зобовязань в сумі 250924,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 100369,60 грн.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення рішення №0000062334/2 від 09.11.2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Калінінська” витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 31 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.