Рішення № 134469651, 27.02.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/41558/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби

у м. Києві та Київській області;

2) Державної міграційної служби України

третя особа Київський національний університет будівництва і архітектури

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні

дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Державної міграційної служби України, третя особа - Київський національний університет будівництва і архітектури, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.06.2025 № 801112000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України, викладене у листі від 25.07.2025 № Ч-6140-25/8.1/4692-25 про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 та без змін рішення від 24.06.2025;

3) зобов`язати Державну міграційну службу України оформити та видати Ел ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Королівства Марокко, посвідку на тимчасове проживання на підставі навчання в аспірантурі Київського національного університету будівництва і архітектури, строком на період навчання, встановлений наказом про зарахування від 20.06.2025 № 743/30/25, а саме з 20.06.2025 по 20.06.2029.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області протиправно винесло оскаржуване рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання від 24.06.2025 № НОМЕР_1 , оскільки рішення прийнято на підставі помилкового повідомлення від Київського національного університету будівництва і архітектури, в якому не було відображено інформацію про зарахування повивача на навчання до аспірантури. Позивачка звернулася із скаргою до Державної міграційної служби України, однак та відмовила у задоволенні скарги, посилаючись на первинне, спростоване університетом, повідомлення про відрахування позивача зі складу студентів.

Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що рішення від 24.06.2025 № 801112000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання прийняте на підставі листа Київського національного університету будівництва і архітектури № 20892/1/8010-25 щодо відрахування позивача зі складу студентів університету згідно наказу від 31.05.2025 № 617/30/25 у зв`язку із закінченням навчання, що відповідає вимогам підпункту 6 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідчи на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

Державна міграційна служба України у відзиві на позовну заяву заперечила проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у поданій позивачем скарзі не надано належних доказів направлення до територіального органу ДМС відповідного наказу про зарахування до навчального закладу, на підставі чого 25.07.2025 ДМС надано відповідь на звернення позивача, в якому роз`яснено, що Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області приймаючи оскаржуване рішення виходив з повідомлення приймаючої сторони про відрахування позивача зі складу студентів університету, тому таке рішення підлягає залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22.09.2025 від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву.

Додаткових заяв чи клопотань до суду від сторін, третьої особи подано не було.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

Ел ОСОБА_2 є громадянкою Королівства Марокко, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 від 12.07.2022.

14.12.2018 позивач вперше була документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 терміном дії до 15.09.2019 на підставі частини тринадцятої статті 4 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773- VI), як особа, яка прибула в Україну з метою навчання у НТУУ «Київський політехнічний інститут» імені Ігоря Сікорського (наказ на зарахування від 23.11.2018 № 252/18-сі, термін навчання з 01.11.2018 по 15.09.2019).

03.07.2019 позивач була документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_4 терміном дії до 01.08.2023 в порядку обміну на підставі частини тринадцятої статті 4 Закону № 3773-VI як особа, яка прибула в Україну з метою навчання у Київському національному університеті будівництва і архітектури (далі - КНУБА) (наказ на зарахування для здобуття освіти за освітнім рівнем бакалавр від 03.07.2019 № 1113/2, термін навчання до 01.08.2023).

25.07.2023 позивач отримала нову посвідку на тимчасове проживання в Україні в порядку обміну № 800304375 терміном дії до 26.06.2025, на підставі частини тринадцятої статті 4 Закону № 3773-VI, як особа, яка прибула в Україну з метою навчання у КНУБА (наказ на зарахування від 03.07.2023 № 1392/2, термін навчання до 31.05.2025, з урахуванням строку, необхідного для виконання процедур вступної компанії та оформлення документів, що дають право на перебування на території України протягом навчання, вступу на наступний рівень освіти та (або) здійснення офіційного засвідчення отриманих після завершення навчальних документів - 26.06.2025).

18.06.2025 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист за № 20892/1/8010-25 від КНУБА щодо відрахування позивача зі складу студентів університету згідно наказу від 31.05.2025 № 617/30/25 у зв`язку із закінченням навчання (освітній рівень - магістр) та бажанням отримати другу вищу освіту у КНУБА за освітнім рівнем магістр за іншою спеціальністю після проходження вступних випробувань.

24.06.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення № 8011122000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_5 на підставі підпункту 6 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідчи на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, у зв`язку із припиненням підстав для перебування на території України.

Разом з тим, 26.06.2025 позивачем подано до Державної міграційної служби України заяву про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8011122000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_5 у зв`язку із наданням КНУБА помилкової інформації щодо позивача, оскільки позивач зарахований до зазначеного університету на навчання в аспірантурі.

Цього ж дня, 26.06.2025 листом № 30-36 КНУБА повідомив ДМС України про надану помилкову інформацію щодо ОСОБА_1 , та зазначила, що позивачка подала до університету документи для продовження навчання за освітнім рівнем доктора філософії (аспірант). Позивачка зарахована до аспірантури КНУБА (наказ про зарахування від 20.06.2025 № 743/30/25). З урахуванням наведеного, просив скасувати рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні та надати можливість вказаній громадянці подати документи для оформлення нової посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Листом від 25.07.2025 № Ч-6140-25/8.1/4692-25 ДМС повідомило позивача, що рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_5 прийнято у відповідності до вимог законодавства, тому рішення залишається без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулася з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних інтересів із вказаним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Пунктом 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI встановлено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно зі статтею 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Так, згідно з частиною тринадцятою статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу.

Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні (пункт 4 частини першої статті 5-1 Закону № 3773-VI ).

Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання передбачений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: 1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; 2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - тринадцятій статті 4 Закону № 3773-VI, до яких вони прибули з метою возз`єднання сім`ї (пункт 3 Порядку № 322).

Пунктом 4 Порядку № 322 визначено, що посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом. Іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання, посвідка видається на період навчання, який визначається наказом закладу освіти про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.

Згідно з підпунктом 6 пункту 63 Порядку № 322 посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.

Пунктами 64-65 Порядку № 322 встановлено, що рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її відкликання або визнання недійсною. Копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до пункту 68 Порядку № 322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 5 пункту 63 цього Порядку).

Згідно положень пунктів 77, 78 Порядку № 322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома іноземця або особи без громадянства або до суду в установленому порядку. До скарги на рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною при цьому необхідно долучити документи, які підтверджують наявність підстав для його перегляду та відміни.

За результатами розгляду скарги на рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною ДМС має право протягом 30 календарних днів скасувати рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною та зобов`язати його видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів з урахуванням документів, доданих до скарги, або повторно розглянути заяву-анкету, або залишити попереднє рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд враховує, що оскаржуване рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 24.06.2025 № 801112000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання винесено на підставі підпункту 6 пункту 63 Порядку № 322, у зв`язку з отримання від КНУБА листа щодо відрахування позивача зі складу студентів згідно наказу від 31.05.2025 № 617/30/25 (лист від 18.06.2025 № 20892/1/8010-25).

Однак, листом від 26.06.2025 № 30-36 КНУБА повідомило Державну міграційну службу України про допущену з боку університету помилку та надало інформацію, що громадянка Королівства ОСОБА_3 зарахована до аспірантури КНУБА згідно наказу від 20.06.2025 № 743/30/25 з терміном навчання до 20.06.2029.

Суд зазначає, що допущена технічна помилка приймаючої сторони - КНУБА щодо закінчення навчання позивачки в університеті, що не відповідає дійсності та підтверджено самою приймаючою стороною, не може вважатись законною (вмотивованою) підставою для відкликання посвідки на тимчасове проживання, яка видана позивачу на період її навчання у цьому навальному закладі.

Крім того, суд бере до уваги, що лист КНУБА від 26.06.2025 № 30-36 щодо спростування відомостей про відрахування позивача зі складу студентів університету надісланий відповідачу після прийняття оскаржуваного рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання. Однак, в силу положень пункту 78 Порядку № 322 ДМС має право скасувати рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною та зобов`язати його видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів з урахуванням документів, доданих до скарги.

Тобто, у разу настання певних обставин, які відновлюють права іноземця, змінюють його права чи становище, рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання може бути скасоване ДМС із прийняттям нового рішення про оформлення посвідки відповідним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС.

Щодо посилань Державної міграційної служби України про ненадання позивачем у скарзі належних доказів направлення до територіального органу ДМС наказу про зарахування до навчального закладу, суд зазначає, що такі відомості були достеменно відомі відповідачам у зв`язку з надходженням на їх адресу листа КНУБА від 26.06.2025 №

30-36 про спростування недостовірних відомостей та зарахування позивача на навчання за освітнім рівнем доктора філософії (аспіранта). Водночас, жоден із відповідачів не врахував наявність інформації, зазначеної в листі КНУБА, та не надав до суду пояснень з приводу його неврахування під час розгляду скарги позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.06.2025 № 801112000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , Державної міграційної служби України, викладеного у листі від 25.07.2025 № Ч-6140-25/8.1/4692-25 про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 та без змін рішення від 24.06.2025 підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд вказує про наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, оскільки судом встановлено прийняття відповідачем протиправного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту є зобов`язання територіального органу/підрозділу ДМС, який прийняв оскаржуване рішення, видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів з урахуванням документів, доданих до скарги (відомостей про продовження навчання позивачем в КНУБА) відповідно до вимог Правил № 322.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області у сумі 1211,20 та Державної міграційної служби України у суму 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24.06.2025 № 801112000000455 про відкликання посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 № НОМЕР_5 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України, викладене у листі від 25.07.2025 № Ч-6140-25/8.1/4692-25 про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 та без змін рішення від 24.06.2025 № 801112000000455.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області видати рішення про оформлення посвідки на тимчасове проживання Ел ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Королівства Марокко, паспорт НОМЕР_2 , на підставі частини тринадцятої статті 4 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», як особі, яка прибула в Україну з метою навчання в Київському національному університеті будівництва і архітектури (наказ про зарахування від 20.06.2025 № 743/30/25, термін навчання по 20.06.2029).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-2, код ЄДРПОУ 42552598) у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та з Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.