Ухвала суду № 134469446, 02.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"02" березня 2026 р. справа № 300/1651/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кафарського В.В., в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №300/1651/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій.

Так, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі.

27.02.2026 ОСОБА_1 подав суду заяву про відвід судді Кафарського В.В. та секретаря судового засідання, яку заявник мотивував тим, що головуючий суддя "не дав розпорядження видати йому ухвали суду, а пішов у відпустку". Також вказує, що секретар судового засідання не видала йому ухвалу про закриття провадження в частині позовних вимог, заявлених до адвоката.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 передано адміністративну справу №300/1651/25 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 для розгляду заяви 27.02.2026 про відвід судді Кафарського В.В., визначено суддю Микитин Н.М.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 27.02.2026 про відвід судді Кафарського В.В., від розгляду адміністративної справи №300/1651/25, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження (частина 8 статті 40 КАС України).

Зважаючи на коментовану норму процесуального закону заява про відвід судді вирішена в порядку письмового провадження.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви суддя дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність відводу, зважаючи на наступні аргументи та мотиви.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в статті 36 КАС України.

Так, згідно з частиною 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Водночас, згідно із частиною 4 статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

Частиною 3 статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, якою визначено недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

За усталеною практикою ЄСПЛ, обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції слід встановлювати згідно з:

а) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що наявність упередженості суду (суддів) повинна визначатися окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

б) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можна поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявник повинен довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних складових неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про особисте переконання та поведінку конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Як указано в Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»).

У рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Судом встановлено, що згідно матеріалів справи, позивачу 09.02.2026 вручено п`ять ухвал суду постановлених 04.02.2026(том 2 а.с. 189-194).

Таким чином, з доводів та меж перегляду в цій справі не простежується жодної залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді Кафарського В.В. стосовно позивача, його зацікавленість у певному рішенні в цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі, ОСОБА_1 не навів, а суд не встановив.

Крім того, в разі незгоди сторони з процесуальним діями чи рішенням суду, яке не підлягає окремому оскарженню, сторона вправі висловити незгоду з таким діями чи рішенням, в апеляційній скарзі на рішення суду по суті заявленого позову.

При цьому, за змістом правового регулювання, визначеного частиною 4 статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Інших обставин, які згідно статті 36 КАС України є підставами для відводу судді, заявником не наведено.

З урахуванням вищевикладеного заява про відвід судді Кафарського В.В., є необґрунтованою, безпідставною та не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.02.2026 про відвід судді Кафарського В.В., від розгляду адміністративної справи №300/1651/25 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Микитин Н.М.