Ухвала суду № 134468509, 02.03.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

02 березня 2026 року Справа №200/7821/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказів в частині звільнення позивача, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому просить суд:

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Донецькій області Семенишина М.О. за № 2233 від 05.11.2020, яким інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Донецькій області Семенишина М.О. від 05.11.2020 № 467 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію.

Поновити ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області на посаді інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, з 05 листопада 2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2020 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на службі без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів із розрахунку його середньоденної заробітної плати 733,37 гривень.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати) допустити до негайного виконання.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №200/7821/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Донецькій області Семенишина М.О. за № 2233 від 05.11.2020, яким інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (жетон 0123445) звільнено зі служби в поліції.; визнання незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Донецькій області Семенишина М.О. від 05.11.2020 № 467 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію.; поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на службі в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058) на посаді інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, майора поліції (жетон 0123445) з 05 листопада 2020 року.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (Код ЄДРПОУ: 40109058) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2020 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на службі без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів із розрахунку його середньоденної заробітної плати 733,37 гривень.; судові витрати, в тому числі у вигляді сплачених ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрат на професійну правничу допомогу адвоката, сформованих на день ухвалення рішення суду по суті справи, покласти на Головне управління Національної поліції в Донецькій області (Код ЄДРПОУ: 40109058), частково задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області за № 2233 від 05.11.2020, яким інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.11.2020 № 467 о/с По особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію.

Поновлено ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області на посаді інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, майора поліції, з 06 листопада 2020 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 06 листопада 2020 року по 01 листопада 2021 року у розмірі 98 515 грн. 95 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В інший частині позовних вимог, - відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді інспектора сектору превенції Дружківського відділення поліції Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області (майора поліції) та стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів) допустити до негайного виконання.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 200/7821/21 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 200/7821/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати, а справу № 200/7821/21 направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

23 лютого 2026 року адміністративна справа № 200/7821/21 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 року, справу передано на розгляд судді Христофорову А.Б.

Ухвалою суду від 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/7821/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказів в частині звільнення позивача, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи вирішено розпочати спочатку.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Водночас, нормами ч. 13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд приходить до висновку, що вона має бути залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків, з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже вказаною нормою встановлено спеціальний, скорочений строк звернення до суду, який законодавець визнав достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Наслідки пропуску строку звернення до суду визначені статтею 123 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз процитованих положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропущеного строку, які мають бути оцінені судом.

Отже, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України

Водночас строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку на звернення до суду та наявності підстав для його поновлення суд виходить в кожному окремому випадку з наявного обсягу доказів, причин пропуску строку на звернення до суду та враховує індивідуальні особливості кожної окремої справи.

За позицією ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, від судів вимагається вказувати підстави.

Сталою є позиція Верховного Суду про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, необхідно виходити із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Навіть об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку, оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

З наведеного випливає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із відповідним позовом.

Процесуальний закон не містить вичерпного, детально описаного переліку поважних причин пропуску звернення до адміністративного суду, та не дає визначення терміну «поважні причини». Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення підстав їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.03.2023 у справі № 600/6782/21-а, від 13.03.2023 у справі № 260/192/21, від 17.03.2021 у справі № 160/3121/20 та інш.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Згідно з наявною в матеріалах справи розпискою майора поліції Донца П.А. від 05.11.2020, останній особисто 05.11.2020 отримав копію витягу з наказу від 05.11.2020 № 467о/с про звільнення зі служби в поліції, обхідний лист, трудову книжку, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, довідку № 182 про предмети однострою, довідку для явки до військового комісаріату, був попереджений про необхідність подати декларацію при звільненні зі служби в поліції у термін, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».

Отже матеріали справи дозволяють достовірно встановити день, коли позивач дізнався про оскаржуваний наказ та отримав його завірену копію - 05.11.2020.

За таких обставин місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, сплинув 05.12.2020.

До суду позивач звернувся із цим позовом 23.06.2021, стерджуючи, що фактично дізнався про порушення своїх прав не раніше 25.05.2021, коли судове рішення Краматорського міського суду від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20 набрало законної сили.

Позивач в обґрунтування підстав для поновлення йому пропущеного строку звернення до суду із цим позовом стверджує, що про порушення своїх прав дізнався не раніше 25.05.2021, коли набрало законної сили рішення суду про відмову у притягненні його до адміністративної відповідальності постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20, якою закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд повторює, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Важливо мати на увазі, що місячний строк звернення до суду, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України, обчислюється саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав (у цій справі 05.11.2020), а не з дня коли особа почала уважати, що її права порушені.

Ухвалення Краматорським міським судом Донецької області постанови від 14.05.2021 у справі № 234/14418/20 про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не впливає на початок обрахунку строку звернення до суду у цій справі та не змінює момент, з якого позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Отже, ознайомившись із оскаржуваним наказом та отримавши його завірену копію 05.11.2020 до суду із позов ОСОБА_1 звернувся лише 21.06.2021, тобто більше ніж через 6 місяців після спливу встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку для такого оскарження.

Такий значний пропуск строку (більше 6 місяців) вимагає підвищеного стандарту оцінки судом поважності причин його пропуску, з огляду на необхідність дотримання принципу правової визначеності, стабільності публічно-службових правовідносин та балансу інтересів особи та держави.

Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв`язку з тривалістю пропущеного строку, враховуючи встановлені процесуальним законодавством строки звернення до суду в цій категорії спорів.

При цьому особа, яка звертається до суду, повинна не абстрактно, а конкретно довести наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом розумного строку, обґрунтувати тривалість цих перешкод (чи мали вони безперервний характер та охоплювали весь період пропуску строку, чи були проміжки часу, коли звернення до суду було можливим).

Означені правові висновки було зроблено Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2026 року у справі №200/7821/21.

Отже, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. В порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до заяви не додані.

З огляду на наведене підстави, вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.

Відповідно до частини 1 статті 123 вказаного Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

До позовної заяви Позивачу потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та докази поважності причин його пропуску.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху, із наданням позивачеві строку для усунення його недоліків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду заявленого в позовній заяві - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказів в частині звільнення позивача, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - залишити без руху.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти (5) днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута без розгляду.

Звернути увагу учасників справи на те, що режим роботи суду, на період воєнного стану, передбачає направлення всіх процесуальних документів через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд.

У разі неможливості користування підсистемою Електронний суд процесуальні документи необхідно надсилати на офіційну електронну адресу суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов`язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя А.Б. Христофоров