Рішення № 134467396, 23.02.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22674/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю прокурора Прокопчук О.В.,

представника Рівненської міської ради Кунаш Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури Михайліченка Євгенія Івановича в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі,

У С Т А Н О В И В:

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь Рівненської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 56 984 грн 35 коп., з яких: 31 561 грн 68 коп. безпідставно збережені кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 21 155 грн 36 коп. інфляційні втрати; 4 267 грн 31 коп. три відсотки річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії РВ 061172610002 від 18 вересня 2017 року відносно об`єкта: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів». В подальшому, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії РВ 101210401383 від 01 квітня 2021 року відносно об`єкта: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:051:0092». Замовник будівництва ОСОБА_1 . Відповідно до вказаної декларації будівництво розпочато 18 вересня 2017 року, а завершено 24 березня 2021 року. У розділі «Пайова участь» вказано підставу звільнення від сплати пайової участі «Не залучається згідно ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

На час реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт була чинною стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. За змістом зазначеної статті, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Однак, відповідач у зазначений період і в подальшому до введення об`єкту в експлуатацію із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва до Рівненської міської ради не зверталась.

Так, у зв`язку із несплатою забудовником коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними, і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

Оскільки замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, то він зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

У даному випадку між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до місцевого бюджету не сплачувалися.

Згідно даних декларації про готовність об`єкта до експлуатації РВ 101210403183 від 01 квітня 2021 року кошторисна вартість об`єкта становить 1 052 056 грн. Отже, розмір пайової участі щодо вказаного об`єкту будівництва складає 31 561 грн 68 коп. (1 052 056 грн х 3%), які просить стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади.

Одночасно просить стягнути інфляційні втрати за період з 02 квітня 2021 року по 03 жовтня 2025 року в розмірі 21 155 грн 36 коп. та три відсотки річних в розмірі 4 267 грн 31 коп.

Прокурор Прокопчук О.В. та представник Рівненської міської ради Кунаш Т.В. в засіданні позов підтримали з мотивів у ньому наведених, просили позов задовольнити, не заперечували щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час, дату та місце його проведення була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.

Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив не подала і прокурор Прокопчук О.В. та представник Рівненської міської ради Кунаш Т.В. не заперечують проти вирішення справи в заочному порядку, суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою прокурора Прокопчук О.В. та представника Рівненської міської ради Кунаш Т.В.

Заслухавши прокурора Прокопчук О.В., представника Рівненської міської ради Кунаш Т.В., дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт серії РВ 061172610002 від 18 вересня 2017 року відносно об`єкта: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів» за адресою: вул. Енергетиків, буд. 4, м. Рівне.

В подальшому, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії РВ 101210401383 від 01 квітня 2021 року відносно об`єкта: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів на вул. Енергетиків, 4 в м. Рівне, кадастровий номер 5610100000:01:051:0092». Замовник будівництва ОСОБА_1 .

Відповідно до вказаної декларації, будівництво розпочато 18 вересня 2017 року, а закінчено 24 березня 2021 року. У розділі щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту вказано, що не залучається згідно ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

03 жовтня 2025 року керівник Рівненської окружної прокуратури Михайліченко Є.І. звернувся до Рівненської міської ради із запитом, в якому просив надати інформацію щодо вжитих Рівненською міською радою заходів, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єкту: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів на вул. Енергетиків, буд. 4, м. Рівне», інфляційних втрат та 3% річних, або наміру вжити такі заходи в майбутньому.

06 жовтня 2025 року Рівненська міська рада повідомила Рівненську окружну прокуратуру, що Рівненською міської радою чи її виконавчими органами заходи щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єкту: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів на вул. Енергетиків, буд. 4, м. Рівне» не вчинялися. При цьому, Рівненська міська рада не заперечує щодо захисту інтересів Рівненської міської територіальної громади за зверненням Рівненської окружної прокуратури з позовною заявою до суду.

15 жовтня 2025 року керівник Рівненської окружної прокуратури Михайліченко Є.І. повідомив Рівненську міську раду, що Рівненською окружною прокуратурою прийнято рішення про звернення до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 924/349/18, від 03 травня 2022 року у справі № 932/2250/21, від 07 червня 2022 року у справі № 209/2263/21.

Рівненська окружна прокуратура Рівненської області звертаючись до суду з позовом належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, зазначивши у чому полягає порушення інтересів держави в особі Рівненської міської ради, вказавши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також довівши нездійснення Рівненською міською радою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що полягають у не вжитті заходів щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 40 Закону № 3038-VI, відповідно до частини другої якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Разом із тим, 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постановах від 13 грудня 2022 року у справі № 910/21307/21, від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21 виснував, що законодавець під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону № 132-ІХ) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: договори пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали повному виконанню і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними.

Разом із тим, якщо станом на 01 січня 2020 року такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01 січня 2020 року встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ. Зокрема абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Таким чином, набуття чинності 01 січня 2020 року Законом № 132-IX, яким статтю 40 Закону № 3038-VI виключено, не скасовує обов`язку по сплаті пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 червня 2025 року у cправі № 911/1654/24.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у своїх постановах від 22 травня 2025 року у справі № 910/6176/24, від 20 травня 2025 року у справі № 915/476/24, від 19 лютого 2025 року у справі № 903/468/24, від 17 квітня 2025 року у справі № 911/65/24, від 07 вересня 2023 року у справі № 916/2709/22, від 15 серпня 2024 року у справі № 914/2145/23, від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21 неодноразово зазначав про те, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем, зокрема, для об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені.

Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, розглядаючи питання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, також зауважила, що:

- «у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».

Відповідно до частини першої 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як встановлено судом з 18 вересня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , проводились будівельні роботи з будівництва пункту технічного обслуговування автомобілів. Замовником проведення будівельних робіт була відповідач ОСОБА_1 .

Декларацією про готовність до експлуатації серії РВ 101210401383 від 01 квітня 2021 року відносно об`єкта: «Будівництво пункту технічного обслуговування автомобілів на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:051:0092, код об`єкта 1230,3», підтверджується готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації. Дата початку будівництва 18 вересня 2017 року, дата закінчення будівництва - 24 березня 2021 року. Загальна площа об`єкта: 339,6 кв. м.

Замовник об`єкта будівництва ОСОБА_1 не зверталася до Рівненської міської ради з приводу укладення договору про пайову участь та відповідно не сплачувала коштів пайової участі незважаючи на наявність такого обов`язку, як згідно ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (до 01.01.2020), так і згідно із Законом № 132-ІХ (після 01.01.2020).

Рішенням Рівненської міської ради № 2703 від 27 грудня 2012 року затверджено розмір пайової участі замовника в розвитку інфраструктури міста Рівного (у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта) зокрема, для будівництва комерційних та промислових об`єктів 3 відсотки.

Згідно даних декларації про готовність об`єкта до експлуатації РВ 101210403183 від 01 квітня 2021 року кошторисна вартість об`єкта становить 1 052 056 грн 00 коп. Отже, зважаючи на норми абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, розмір пайової участі щодо вказаного об`єкту будівництва складає 31 561 грн 68 коп. (1 052 056 грн х 3%).

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 безпідставно зберегла у себе кошти у вигляді коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які повинна була сплатити до місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади.

За таких обставин вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь Рівненської міської ради безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач безпідставно зберегла у себе кошти пайової участі (із 02 квітня 2021 року день наступний за днем реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта по 03 жовтня 2025 року), остання зобов`язана також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Згідно з розрахунком прокурора, який перевірений судом, за період з 02 квітня 2021 року по 03 жовтня 2025 року інфляційні нарахування на суму боргу становлять 21 155 грн 36 коп., 3 % річних 4 267 грн 31 коп., які слід стягнути з відповідача на користь Рівненської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов керівника Рівненської окружної прокуратури Михайліченка Євгенія Івановича в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету Рівненської міської територіальної громади грошові кошти на загальну суму 56 984 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 35 коп., з яких: 31 561 (тридцять одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) грн 68 коп. безпідставно збережені кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 21 155 (двадцять одна тисяча сто п`ятдесят п`ять) грн 36 коп. інфляційні втрати; 4 267 (чотири тисячі двісті шістдесят сім) грн 31 коп. три відсотки річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі розвитку інфраструктури населеного пункту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Рівненська окружна прокуратура, місцезнаходження: вул. Гарна, буд. 29, м. Рівне, код ЄДРПОУ 02910077, в інтересах держави в особі Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 12А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 34847334.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя О.О. Першко