Рішення № 134465704, 02.03.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1618/25

Провадження № 2/282/112/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року

селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інтереси якого представляє Степанчук Ольга Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 вересня 2024 р. між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9954984.

Відповідно умов кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України.

19.03.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №19032025-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 19.03.2025 до договору факторингу №19032025-МК/ЄАПБ від 19.03.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12589,00 грн, з яких: 6000,00 грн залишок по тілу кредиту; 4089,00 грн залишок по відсоткам; 2500,00 грн штрафні санкції згідно умов договору.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 19.11.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

На підставі викладеного вище, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №00-9954984 в розмірі 12589,00 грн, з яких: 6000,00 грн залишок по тілу кредиту; 4089,00 грн залишок по відсоткам; 2500,00 грн штрафні санкції та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідачка отримала 05 січня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідачки до суду не надходило.

Правом подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася.

Крім того, клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

07 вересня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклади договір кредитної лінії №00-9954984, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 5000,00 грн, тип кредиту кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 02 вересня 2025 р. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме: 02 жовтня 2024 р. та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування. Дата повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та дата сплати комісії зазначаються в графіку платежів, який міститься в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування і кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту, що складає: 1000,00 грн.

Договір підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

До договору кредитної лінії №00-9954984 від 07.09.2024 додано графік платежів, відповідно до якого за розрахунковий період 360 днів сума кредиту за договором/погашення суми кредиту становить 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 16920,00 грн. Загальна вартість кредиту 22920,00 грн.

Паспортом споживчого кредиту передбачені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: сума/ліміт кредиту становить 5000,00 грн, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 0,94% за кожен день користування кредитом. Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

Довідкою про ідентифікацію стверджується, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір 00-9954984, ідентифікована ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) 07.09.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Макс Кредит» за кредитним договором №00-9954984 від 07.09.2024 у ОСОБА_1 рахується заборгованість 10089,00 грн, яка складається із: сума заборгованості за кредитом 5000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 4089,00 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями 1000,00 грн. Окрім того, нараховані штрафні санкції 2500,00 грн.

19 березня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Макс Кредит» (Клієнт) укладено договір факторингу №19032025-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі і а на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників за договору факторингу №19032025-МК/ЄАПБ від «19» березня 2025 року, а також, витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договорі №19032025-МК/ЄАПБ в загальній сумі без урахування штрафних санкцій 10089,00 грн, яка складається із: сума заборгованості за кредитом 5000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 4089,00 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями 1000,00 грн, нараховані штрафні санкції 2500,00 грн.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКУ встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачці в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідачка ці кошти отримала.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором містить інформацію проте, що розмір заборгованості у ОСОБА_1 у загальній сумі без урахування штрафних санкцій - 10089,00 грн, яка складається із: сума заборгованості за кредитом 5000,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 4089,00 грн, сума заборгованості за нарахованими комісіями 1000,00 грн. Крім того, нараховані штрафні санкції 2500,00 грн.

Однак вказаний розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання відповідачкою грошових коштів на умовах кредитної лінії та користування ними, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Інформація, яка зазначена в розрахунку заборгованості за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості відповідачки за договором кредитної лінії позивачем суду не надано.

Таким чином, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №00-9954984 від 07.09.2024 в розмірі 12589,00 грн слід відмовити.

Оскільки, в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правиламист.141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 19, 141, 247, 258,259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.509, 510, 512- 516, 536, 549, 610, 611, 625, 629, 639, 1054, 1077,1082 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення богів», адреса: вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, ЄДРПОУ:35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя В.М. Носач