Ухвала суду № 134464847, 24.02.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12237/13-ц

Провадження № 6/521/42/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси

у складі судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулась представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 3 ст. 435 ЦПК України, в якій просила змінити порядок і спосіб виконання вимог виконавчого листа № 521/12237/13-ц, виданого 13 липня 2021 року Малиновським районним судом міста Одеси про виселення ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, сараю під літ. «Е» - прибудови під літ. «б 8» на виселення з житлового приміщення, яке раніше було сараєм під літ. «Е» - прибудови під літ. «б 8», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована наступними обставинами. На примусовому виконанні у Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 521/12237/13-ц, виданого 13 липня 2021 року Малиновським районним судом міста Одеси про виселення ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, сараю під літ. «Е» - прибудови під літ. «б 8», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Виходом за вказаною адресою державним виконавцем було встановлено, що вказане нежитлове приміщення відсутнє, а фактично на цьому місці знаходиться збудоване капітальне житлове приміщення площею 26,0 кв. м. Вказані обставини, на думку заявника, ускладнюють виконання рішення суду, тому що не зрозуміло, з якого приміщення треба виселити боржника, що стало підставою для звернення державного виконавця до суду із вказаною заявою.

Представник Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відкрите судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд заяви у її відсутність.

Сторони у відкрите судове засідання не з`явились, про дату, час ти місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причину неявки не повідомили.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2014 року у справі №521/12237/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення задоволено у повному обсязі.

Усунуто ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перешкоди в користуванні приватною власністю, нежитловим приміщенням, сараєм під літ. «Е» - прибудови під літ. «б 8», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з нежитлового приміщення, сараю під літ. «Е» - прибудови під літ. «б 8», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цивільній справі №521/12237/13-ц з ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_4 .

На виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2014 року видано виконавчий лист №521/12237/13-ц від 13 липня 2021 року.

13 лютого 2025 року постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мітєвої Л.В. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП № 77166007.

23 червня 2025 року державним виконавцем складено акт про те, що виходом за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що боржник не виселився з нежитлового приміщення сараю, мотивуючи це тим, що сараю-прибудови більше не існує, а із житлової кімнати боржник виселятися не буде.

Також, актом 22 квітня 2025 року зафіксовано, що зі слів стягувача ОСОБА_4 з 2006 року на місці сараю-прибудови побудовано житлову кімнату, яка межує з іншими житловими приміщеннями, які належать боржник ОСОБА_3 . Побудована кімната є капітальним будівництвом, самочинно збудованим родиною ОСОБА_3 , в якій на час складення акту проживає ОСОБА_3 із неповнолітньою дочкою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями ст. 18 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права , обов`язковості виконання рішень , законності , диспозитивності , справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пункт 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

В той же час вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обсяг прав і обов`язків виконавця, при здійсненні примусового виконання рішення передбачено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі, і право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Встановлення обставин щодо повного виконання боржником рішення суду відноситься до компетенції виконавця, визначеною нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зауважує на тому, що факт невиконання ОСОБА_3 рішення суду від 19 березня 2014 року знайшов своє підтвердження актами державного виконавця від 17 жовтня 2025 року, від 23 червня 2025 року та від 22 квітня 2025 року, а тому не підлягає окремому встановленню в судовому порядку.

Що стосується заяви приватного виконавця в частині зміни способу та порядку виконання судового рішення, в частині можливості виселення боржника із житлового приміщення, замість нежитлового, суд зауважує на наступному.

Виконавче провадження було відкрито на підставі ст. ст. 24-27 ЗУ «Про виконавче провадження», в той час як стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, із наданням виконавцю більших повноважень у випадку невиконання боржником рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність та зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, питання щодо встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні цього рішення.

Звертаючись із заявою про зміну порядку виконання рішення суду у справі, державний виконавець зазначає про те, що станом на 2015 рік нежитлового приміщення сараю вже не існувало та визначеного виконавчим документом приміщення також не існує.

Відповіддю КП «БТІ» Одеської міської ради № 464041.72 від 10 жовтня 2015 року зазначено, що сарай літ. «Е», площею 14,1 кв. м. знесено. Згідно технічної інвентаризації від 03 квітня 2008 року було збудовано прибудова літ. «б8», площею 26,0 кв. м. В площу прибудови літ. «б8», відповідно увійшла площа знесеного сараю літ. «Е» (14,1 кв. м.) (т. 1 а. с. 84).

Як встановлено Малиновським районним судом міста Одеси в заочному рішенні від 14 березня 2014 року, на підставі заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на реконструйоване нежитлове приміщення сарай під літ. «Е» - прибудову під літ. «б8» за адресою: АДРЕСА_1 .

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, стягувач є власником саме нежитлового приміщення - сарай під літ. «Е» - прибудову під літ. «б8» за адресою: АДРЕСА_1 , із якого рішенням суду виселено боржника ОСОБА_3 .

При цьому, відомостей про те, що спірне нежитлове приміщення змінило свій статус на житлове, чи введено у встановленому законом порядку в експлуатацію матеріали справи не містять, що не дає суду підстав для зміни способу і порядку виконання рішення у спосіб, зазначений у заяві державного виконавця, так як така зміна призведе до зміни суті рішення, яке стосується спірного об?єкту нерухомості.

Враховуючи наведене, а також те, що заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14 березня 2014 року усунуто перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3 саме із нежитлового приміщення, а іншого сторонами виконавчого провадження під час розгляду заяви не доведено, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про зміну способу виконання судового рішення задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 435 ЦПК Кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: Ю.В. Тополева

24.02.26